донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.05.2011 р. справа №15/2/2011(4/130)
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Скакуна О.А.,
суддівДіброви Г.І., Ломовцевої Н.В.
за участю представників сторін:
від позивача:не з'явився,
від відповідача:
від третьої особи:не з'явився,
не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Оранта-Лугань” м. Луганськ
на рішення господарського судуЛуганської області
від10.02.2011 року
у справі№15/2/2011(4/130) (суддя Пономаренко Є.Ю)
за позовомАкціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” м. Київ
до
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
про Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Оранта-Лугань” м. Луганськ
ОСОБА_4 м.Луганськ
стягнення 19300 грн. 04 коп.
Акціонерне товариство “Українська пожежно-страхова компанія” м. Київ (далі АТ “Українська пожежно-страхова компанія”) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань»м. Луганськ (далі ПАТ «СК «Оранта-Лугань»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 м.Луганськ, про стягнення 19 300 грн. 04 коп. страхового відшкодування, у задоволенні якого рішенням господарського суду Луганської області від 08.07.201р., яке залишено без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 07.09.2010р., відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2010р. у справі № 4/130 вищевказані судові акти від 08.07.2010р. та 07.09.2010р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
В своїй постанові касаційний суд вказав на невірне застосування судами попередніх інстанцій норм чинного законодавства, що призвело до неповного з'ясування обставин справи необхідних для правильного вирішення даного спору. Тому, при розгляді спору, судам необхідно з'ясувати розмір страхового відшкодування, який має виплатити Акціонерна страхова компанія “Оранта-Лугань” за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника наземного транспортного засобу №ВС/2878502, та межі відповідальності відповідача перед позивачем.
Господарський суд Луганської області при новому розгляді, врахувавши вказівки касаційного суду, рішенням від 10.02.2011р. частково задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 18 970 грн. 00 коп., державне мито у сумі 189 грн. 70 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 231 грн. 96 коп.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином в частині задоволених вимог.
Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявленого позову.
В обґрунтування апеляційних вимог, відповідач зазначає, що чинним законодавством України не передбачено виникнення у страховика, який сплатив страхове відшкодування за майновим видом страхування, права регресу до страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.
Апелянт також звертає увагу на невірний розрахунок судом першої інстанції суми страхового відшкодування, стягнутої з відповідача, що також обумовлює арифметичну невірність розміру судових витрат, визначених в резолютивній частині рішення від 10.02.11р.
В апеляційній скарзі наведені і інші доводи, які, на думку скаржника, є підставою для скасування оскарженого рішення.
Сторони та третя особа не скористалися своїм процесуальним правом щодо участі представників в судовому засіданні, незважаючи на те, що про час та місце слухання справи були повідомлені у встановленому законом порядку, тому судова колегія дійшла висновку, що відсутність останніх не є перешкодою для подальшого розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.ст.75, 99,102 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, Донецький апеляційний господарський суд, -
З матеріалів справи вбачається, що в м. Луганську 22.02.2009р. по вул. Славянская сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення двох транспортних засобів: Мазда «929», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5 (на момент ДТП даний транспортний засіб перебував під керуванням ОСОБА_4.), та “Асura МDХ”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_6 (власник зазначеного транспортного засобу).
Згідно з довідкою управління Державтоінспекції МВС України в Луганській області від 24.02.2009 № 8344440 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_4 пункту 10.1 Правил дорожнього руху України.
Постановою Артемівського районного суду міста Луганська від 10.03.2009 ОСОБА_4 визнано винним у правопорушенні за статтею 121 КУаАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді сплати штрафу.
Між АТ “Українська пожежно-страхова компанія” (страховик) та ОСОБА_6, як страхувальником, укладено 14.08.2009 договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №0055949 (далі за текстом - Договір страхування).
Предметом даного договору є майнові інтереси страхувальника (ОСОБА_6), що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом згідно з програмою страхування “Класичне”, тобто страхування здійснюється відповідно до “Правил добровільного страхування засобів наземного транспорту (крім залізничного транспорту)”, затверджених рішенням Правління Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія”, протокол № 01 від 19.01.2004 (п. 1 договору).
Відповідно до п. 2 договору застрахованим транспортним засобом є “Асura МDХ”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, від страхових ризиків, яким є, зокрема, “ДТП” - пошкодження (знищення) транспортного засобу та/або його додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Так, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику “Асura МDХ” була заподіяна матеріальна шкода на суму 30 596 грн. 22 коп.
Дана вартість відновлювального ремонту визначена у звіті про оцінку майна № 015/МУ-09 від 26.02.2009, виконаним суб'єктом оціночної діяльності.
Також, Страхувальником (ОСОБА_6.) було надано акт виконаних робіт № 35 від 01.03.2009р., складений особою, що здійснювала відновлювальні роботи - підприємцем ОСОБА_7
Згідно з цим актом вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 32 041 грн. 62 коп. Оплата вказаної суми за ремонтні роботи ОСОБА_6 підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №35 від 01.03.2009.
Позивачем складений страховий акт від 21.04.2009 № АЗ 0055949/ЛГ-09 (аварійний сертифікат АВТОКАСКО).
За даним актом вказана дорожньо-транспортна пригода визнана страховим випадком і визначена сума страхового відшкодування у розмірі 19 300 грн. 04 коп. (30 271 грн. 28 коп. х 66% (відсоток пропорційної відповідальності страховика) -679 грн. 00 коп. (розмір безумовної франшизи).
Позивачем ОСОБА_6 було виплачено 19 300 грн. 04 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 239 від 21.04.2009р.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Мазда «929»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1), водій якого був визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2878502.
Позивач листом від 29.07.2009р. № 2690 звернувся до відповідача з вимогою упродовж 30 днів з моменту його отримання перерахувати йому сплачене ОСОБА_6 страхове відшкодування в сумі 19300 грн. 04 коп.
Відповідач відповідної оплати не здійснив, в зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача про стягнення в порядку регресу суми страхових виплат у розмірі 19 300 грн. 04 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 10.02.2011р. по справі №№15/2/2011(4/130) вищевказані позовні вимоги задоволено частково в розмірі 18 970 грн. 00 коп., а в решті позову відмовлено за недоведеністю.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає частковій зміні з наступних підстав.
Предметом даного спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації страхових виплат у розмірі 19 300 грн. 04 коп.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується виплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника, визначеної договором, і страхового акта.
Статтею 993 ЦК України закріплено положення, згідно з яким до страховика (позивача), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічна норма міститься у ст. 27 Закону України "Про страхування".
Таким чином, як випливає із приписів вищенаведених правових норм, перехід прав страхувальника до страховика після виплати страхового відшкодування, як у даному випадку, здійснюється на підставі договору, за яким страхувальник на добровільній основі фактично передає свої права страховику і приймає на себе зобов'язання сприяти останньому в здійсненні його суброгаційних прав. При цьому, право вимоги передаються у тому ж обсязі, в якому вони могли б бути здійснені самим страхувальником. Право вимоги переходить до страховика в межах виплаченої суми страхового відшкодування. Це також юридично закріплено у ст.1191 Цивільного кодексу України, яка встановлює право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.
Судом попередньої інстанції встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Мазда «929” (ОСОБА_5), яким в момент ДТП керував ОСОБА_4, застрахована відповідачем, що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2878502.
Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (ст. 6 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”).
Умовами договору (полісу) № ВС/2878502 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Вказаний договір укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).
Пунктом 37.4 статті 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що особами, відповідальними за завдані ОСОБА_6 збитки, у даному випадку є Акціонерна страхова компанія “Оранта-Лугань” відповідно до положень Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/2878502, та ОСОБА_4 відповідно до вимог статті 1188 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню Акціонерною страховою компанією “Оранта-Лугань” як страховиком.
Отже, до Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № 0055949, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа ОСОБА_6 мала до Акціонерної страхової компанії “Оранта-Лугань” як особи, відповідальної за завдані збитки.
При визначенні розміру страхового відшкодування, який має виплатити Акціонерна страхова компанія “Оранта-Лугань” за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника наземного транспортного засобу №ВС/2878502, та меж відповідальності відповідача перед позивачем, суд першої інстанції вірно керувався нормами чинного законодавства та договірними умовами.
Так, згідно із ч.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та майну третьої особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.
Положеннями ч. 1 ст. 12 “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
При цьому, розмір франшизи за розділом 2 Полісу №ВС/2878502 визначено у сумі 510 грн. 00 коп.
На підставі вищенаведеного, господарський суд Луганської області дійшов висновку про те, що «…сума страхового відшкодування з урахуванням обов'язкового ліміту відповідальності страховика та зменшенням на розмір франшизи становить 18 970 грн. 00 коп. (19 300 грн. 00 коп. -510 грн. 00 коп.)…», а тому в цій сумі визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог, однак вважає, що останні підлягають стягненню в іншому розмірі, ніж було зазначено в оскаржуваному рішенні від 10.02.11р., а саме в сумі 18790,04 грн. (19 300,04 -510,00). На підставі вищенаведеного, підлягають корегуванню і судові витрати.
Щодо інших доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, то вони колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, Донецький апеляційний господарський суд змінює рішення господарського суду Луганської області від 10.02.2011 року по справі №15/2/2011(4/130) в частині стягнутих з відповідача сум страхового відшкодування та судових витрат, а в іншій частині дане рішення залишає без змін.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Оранта-Лугань” м. Луганськ -задовольнити частково.
Рішення господарського суду Луганської області від 10.02.2011 року по справі №15/2/2011(4/130) - частково змінити.
Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 10.02.2011 року по справі №15/2/2011(4/130) в наступній редакції:
«Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Оранта-Лугань” ( м. Луганськ, вул. Оборонна, б. 20, ЄДРПОУ 02305867) на користь Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” (м. Київ, вул. Фрунзе, б. 40, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 20602681) суму страхового відшкодування в розмірі 18 790 грн. 04 коп., державне мито у сумі 187 грн. 90 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 229грн. 76 коп.».
В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 10.02.2011 року по справі №15/2/2011(4/130) - залишити без змін.
Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.
Головуючий О.А. Скакун
Судді: Г.І. Діброва
Н.В.Ломовцева
Надруковано: 6 прим.:
1. позивачу;2. відповідачу;3. третій особі. 4. у справу; 5 ДАГС; 6.ГСЛО.