донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.05.2011 р. справа №24/162пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Скакуна О.А.,
суддівДіброви Г.І., Ломовцевої Н.В.
за участю представників сторін:
від позивача:не з'явився,
від відповідача:
від третьої особи:ОСОБА_4 -за дов.,
не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО”м.Донецьк
на рішення господарського судуДонецької області
від11.01.2011 року
у справі№24/162пн (суддя Манжур В.В.)
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Черкаси
до
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
про приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО”м.Донецьк
фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Черкаси
стягнення 17556,00грн. та усунення перешкод у користуванні частиною приміщення
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.01.2011 року у справі №24/162пн позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Черкаси (далі -ФОП ОСОБА_5) до приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО”м.Донецьк (далі -ПрАТ «СК «ВУСО») про стягнення 17556,00грн., у тому числі суми заборгованості з орендної плати в розмірі 16800,00грн., пені в сумі 659,40 грн., 3% річних в розмірі 96,60грн., та усунення перешкод в користуванні частиною торгово-офісного нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а саме нежитловими приміщеннями, що позначені на технічному паспорті на нежитлове приміщення, складеному 11.10.2007р. комунальним підприємством “Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації” як: І -веранда, 1 -коридор, 2 -приміщення, 4 -санвузол, 5 -санвузол, 6 -коридор, загальною площею 63,2 кв.м, шляхом виселення Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО” з вказаних нежитлових приміщень, - задоволено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином.
Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявленого позову.
В обґрунтування апеляційних вимог, відповідач посилається на дострокове розірвання договору суборенди нежитлового приміщення №01/11-02 від 27.03.09р. - з 01.02.2010 року з ініціативи суборендаря через грубе порушення орендарем договірних умов, що спричинило неможливість подальшого користування переданим в суборенду приміщенням.
Апелянт визнає факт наявності заборгованості за вказаним вище договором суборенди за січень 2010р. у розмірі 5600,00 грн. та заперечує проти стягнення орендної плати за лютий-березень 2010р. з підстав, що цей договір розірвано з 01.02.2010 року, а орендоване приміщення звільнено відповідачем.
В апеляційній скарзі наведені і інші доводи, які, на думку скаржника, є підставою для скасування оскарженого рішення.
Представник відповідача підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи в повному обсязі.
Позивач та третя особа не скористалися своїм процесуальним правом щодо участі повноважних представників в судовому засіданні 04.05.11р., незважаючи на те, що про час та місце судового розгляду були повідомлені у встановленому порядку, тому судова колегія дійшла висновку, що відсутність останніх не є перешкодою для подальшого розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.ст.75, 99,102 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Донецький апеляційний господарський суд, -
Між Фізичною особою ОСОБА_5 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_6 (Орендар) - 01 листопада 2007р. укладено договір оренди за № 01/11 (далі за текстом -договір оренди), згідно умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове безоплатне користування об'єкт оренди -нежитлове приміщення другого поверху, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 70,1 кв.м.
Строк оренди починається з моменту фактичної передачі приміщення, що засвідчується підписанням сторонами акту прийому-передачі приміщення, та триває до 19 листопада 2010р. (п.8.2. договору оренди).
Факт передання орендодавцем нежитлового приміщення (об'єкт оренди) в користування орендарю підтверджується актом прийму-передачі від 21.11.2007р.
ОСОБА_5 11 березня 2009р. зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_1, видане виконавчим комітетом Черкаської міської ради.
Договором про внесення змін від 01.04.09р. до договору оренди № 01/11 від 01.11.07р. сторони визначили Орендодавцем фізичну особа-підприємця ОСОБА_5, а також встановили, що з 01.04.2009р. щомісячна орендна плата за користування приміщенням становить 5600,00грн.
27 березня 2009р. між ФОП ОСОБА_6 (Орендар) та ЗАТ “Страхова компанія “ВУСО”(Суборендар), за згодою Орендодавця (ФОП ОСОБА_5), був укладений договір суборенди за № 01/11-2 (далі за текстом -договір суборенди), згідно розділу 1 якого Орендар передав Суборендареві у строкове платне користування об'єкт суборенди -частину нежитлового приміщення другого поверху, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Суборендовані приміщення включають приміщення, зазначені в технічному паспорті на нежитлове приміщення, складеного 11.10.2007р. Комунальним підприємством “Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації”(інвентаризаційна справа № 95058, реєстровий № 10-888-49), як: І -веранда, 1 -коридор, 2 -приміщення, 4 -санвузол, 5 -санвузол, 6 -коридор, загальною площею 63,2 кв.м, надані Суборендарю для особистого користування, про що складений акт прийому-передачі від 31.03.2009р.
Строк суборенди приміщенням починається з моменту фактичної передачі приміщення, що засвідчується підписанням сторонами акту прийому-передачі приміщення, та триває до 30.04.2010р. (п.8.2. договору суборенди).
Відповідно до пунктів 3.1. та 3.4. договору суборенду, щомісячна орендна плата за використання приміщення складає 5500,00грн. без ПДВ, яку Суборендар зобов'язаний сплачувати не пізніше 5-го числа кожного поточного місяця. Орендна плата не підлягає індексації згідно індексу інфляції.
За умовами змін від 01.04.2009р. до договору суборенди, які підписані сторонами договору суборенди без заперечень, розмір щомісячної орендної плати змінений та становить 5600,00грн.
Із матеріалів справи вбачається, що 31.12.2009р. між ФОП ОСОБА_5 (Цесіонарій) та ФОП ОСОБА_6 (Цедент) був укладений договір переуступки права вимоги (далі за текстом - договір переуступки), за умовами якого до Цесіонарія перейшло право вимоги за договором суборенди нежитлового приміщення № 01/11-2 від 27.03.2009р., в тому числі право вимоги своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати, стягнення неустойки в разі неналежного виконання своїх зобов'язань Боржником, збитків, право вимоги про розірвання договору, відмови від договору у випадках (та за умови), передбачених законодавством України, договором суборенди.
Вартість переуступки права вимоги за договором сторони оцінили в 16800,00грн. (п.1.7. договору переуступки).
Строк дії договору переуступки становить з 31.12.2009р. по 31.12.2012р. (п.1.3. договору переуступки).
Згідно пункту 1.5. договору переуступки, Цедент зобов'язався повідомити Боржника про переуступку права вимоги.
Так, в листі від 17.03.2010р., який згідно поштового повідомлення отриманий Боржником 26.03.2010р., Цедент повторно повідомив Боржника про переуступку права вимоги за договором суборенди ФОП ОСОБА_5
У позові позивач зазначив, що сума заборгованості Відповідача з орендних платежів за договором суборенди за період з січня по березень 2010р. складає 16800,00грн.
В пункті 8.3. договору суборенди сторони передбачили, що Орендар має право ініціювати дострокове розірвання договору у випадку, якщо Суборендар не сплатив орендну плату або інші платежі передбачені договором суборенди, протягом одного місяця з дати закінчення строку платежу.
В зв'язку з істотним порушенням умов договору суборенди, в листі від 18.03.2010р. за підписами фізичних осіб-підприємців ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідачу було запропоновано розірвати з 01.04.2010р. договір суборенди та сплатити заборгованість з орендних платежів за січень-березень 2010р. Зазначений лист був отриманий відповідачем 01.04.2010р., про що свідчить підпис представника на поштовому повідомленні.
Листом від 29.03.2010р. позивач відмовився від договору суборенди, у зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати за договором за період з січня по березень 2010р.
В пункті 8.5. договору суборенди передбачено, що у випадку дострокового припинення суборенди з вини Суборендаря (пункти 8.3.1. -8.3.6.) Суборендар зобов'язаний звільнити орендовані приміщення протягом 3-х днів після отримання письмового повідомлення від Орендаря про припинення договору.
Днем передачі або повернення приміщення є день, вказаний в акті прийому-передачі приміщення, складений відповідно до вимог п.2.1. договору суборенди (п.8.5.4. договору суборенди).
Відповідач в порушення договірних умов орендоване приміщення не звільнив.
Вищевказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду Донецької області з відповідними вимогами до відповідача про стягнення 17556,00грн., у тому числі суми заборгованості з орендної плати в розмірі 16800,00грн., пені в сумі 659,40 грн., 3% річних в розмірі 96,60грн., та усунення перешкод у користуванні частиною торгово-офісного нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а саме нежитловими приміщеннями, що позначені на технічному паспорті на нежитлове приміщення, складеному 11.10.2007р. комунальним підприємством “Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації” як: І -веранда, 1 -коридор, 2 -приміщення, 4 -санвузол, 5 -санвузол, 6 -коридор, загальною площею 63,2 кв.м, шляхом виселення Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО” з вказаних нежитлових приміщень.
Господарський суд Донецької області рішенням від 11.01.2011р. по справі №24/162пн вищевказані позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представника відповідача, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржуване рішення не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Предметом даного спору є вимоги позивача щодо:
- стягнення 17556,00грн., у тому числі суми заборгованості з орендної плати в розмірі 16800,00грн., пені в сумі 659,40 грн., 3% річних в розмірі 96,60грн;
- усунення перешкод в користуванні частиною торгово-офісного нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а саме нежитловими приміщеннями, що позначені на технічному паспорті на нежитлове приміщення, складеному 11.10.2007р. комунальним підприємством “Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації” як: І -веранда, 1 -коридор, 2 -приміщення, 4 -санвузол, 5 -санвузол, 6 -коридор, загальною площею 63,2 кв.м, шляхом виселення Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО” з вказаних нежитлових приміщень.
Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України (далі -ГК України), до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 774 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), до договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Загальні положення про найм (оренду) викладені у главі 58 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Кодексу).
Частиною 5 статті 762 ЦК України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Із матеріалів справи вбачається, що лист позивача від 29.03.2010р. про відмову від договору суборенди у зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати за договором за період з січня по березень 2010р. отриманий представником Відповідача 08.04.10р.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд Донецької області дійшов вірного висновку, що договір суборенди нежитлового приміщення було розірвано з 08.04.10р.
Посилання скаржника на дострокове розірвання договору суборенди з 01.02.2010р. з його ініціативи до уваги апеляційним судом не приймаються з огляду на наступне.
В листі за вих. № 370 від 29.01.2010р., який згідно поштового повідомлення отриманий Позивачем 03.02.2010р., відповідач повідомляв позивача про прийняття ним рішення про дострокове розірвання договору суборенди.
Однак, за умовами договору суборенди (п. 8.4.), Суборендар має право ініціювати дострокове розірвання даного договору, у випадку, якщо Орендар передає в користування приміщення, яке не відповідає умовам даного договору.
Із акту прийому-передачі від 31.03.2009р., який був підписаний між сторонами договору суборенди, не вбачається жодних зауважень суборендаря стосовно стану приміщення, переданого в суборенду, що свідчить про те, що приміщення передане у стані, придатному для використання.
З урахуванням вищевказаного, апеляційний суд зазначає про відсутність підстав для дострокового розірвання договору суборенди з 01.02.2010р. з ініціативи суборендаря, а тому твердження скаржника з цього приводу є безпідставними.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зважаючи на припинення договірних відносин за договором суборенди у квітні 2010р., відповідач має зобов'язання по сплаті орендної плати за період користування орендованим приміщенням з січня по березень 2010р. в розмірі 16800,00грн.
З огляду на те, що вищезазначені факти порушення умов договору суборенди відповідачем не спростовано та суду як першої, так і апеляційної інстанції не надано доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим договором щодо сплати заборгованості у повному обсязі, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 16800,00грн.
Позивачем також заявлено до стягнення пеню за період з 06.01.10р. по 15.04.2010р. в розмірі 659,40грн. та 3%річних за вищевказаний період в сумі 96,60 грн.
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарським судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо сплати суборендних платежів за договором.
Сторони, укладаючи договір суборенди, в п. 6.3 останнього, домовились про спосіб забезпечення виконання зобов'язання, зокрема, за кожний день несплати орендної плати Суборендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за весь час прострочки.
Згідно ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищевикладеного, враховуючи арифметичну вірність заявлених до стягнення штрафних санкцій, господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з відповідача пені та 3% річних відповідно в розмірах 659,40грн. та 96,60грн., з чим погоджується судова колегія Донецького апеляційного господарського суду.
В частині позовних вимог про усунення перешкод в користуванні частиною торгово-офісного нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а саме нежитловими приміщеннями, що позначені на технічному паспорті на нежитлове приміщення, складеному 11.10.2007р. комунальним підприємством “Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації” як: І -веранда, 1 -коридор, 2 -приміщення, 4 -санвузол, 5 -санвузол, 6 -коридор, загальною площею 63,2 кв.м, шляхом виселення Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО” з вказаних нежитлових приміщень, то останні суд першої інстанції задовольнив, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, з врахуванням наступного.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Пунктом 8.5. договору суборенди передбачено, що у випадку дострокового припинення суборенди з вини Суборендаря (пункти 8.3.1. -8.3.6.) Суборендар зобов'язаний звільнити орендовані приміщення протягом 3-х днів після отримання письмового повідомлення від Орендаря про припинення договору.
Днем передачі або повернення приміщення є день, вказаний в акті прийому-передачі приміщення, складений відповідно до вимог п.2.1. договору суборенди (п.8.5.4. договору суборенди).
Як вірно встановлено судом попередньої інстанції, дія договору оренди припинена з 01.04.2010р., однак відповідач свого обов'язку щодо повернення приміщення позивачу не виконав.
Відтак, враховуючи вищевикладене, зважаючи на припинення договору оренди та відсутність у матеріалах справи доказів повернення орендованого відповідачем приміщення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні частиною торгово-офісного нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а саме нежитловими приміщеннями, що позначені на технічному паспорті на нежитлове приміщення, складеному 11.10.2007р. комунальним підприємством “Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації” як: І -веранда, 1 -коридор, 2 -приміщення, 4 -санвузол, 5 -санвузол, 6 -коридор, загальною площею 63,2 кв.м, шляхом виселення Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО” з вказаних нежитлових приміщень, а тому підставно задовольнив останні, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Що стосується інших доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, то вони до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
При перевірці оскарженого рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права, тому судова колегія Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 11.01.2011 року по справі №24/162пн є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Донецької області від 11.01.2011 року по справі №24/162пн - залишити без змін.
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО”м.Донецьк - залишити без задоволення.
Головуючий О.А. Скакун
Судді: Г.І.Діброва
Н.В.Ломовцева
Надруковано: 6 прим.:
1. позивачу;2. відповідачу; 3. третій особі 4. у справу; 5 ДАГС; 6.ГСДО.