ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 13/018-11-7/6118.04.11
За позовом Спільного Українсько-Італійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТАЛ-ТЕХНО LTD»
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкор-К"
про стягнення 3 560,00 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1- довіреність №51/04-11 від 15.04.2011р.;
від відповідача: не з'явились;
До Господарського суду Київської області 10.02.2011 року звернувся позивач - Спільне Українсько-Італійське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТАЛ-ТЕХНО LTD» з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкор-К" про стягнення 3 560,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору № 4/05-09 04 травня 2009 передав позивачеві товар у меншій кількості, ніж передбачено заявками позивача та умовами Договору.
З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 3 560,00 грн. -штрафу, а також 102,00 грн. - витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.02.2011 року порушено провадження у справі № 13/018-11 та призначено її до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.03.2011 справу передано за підсудністю до Господарського суду м. Києва. Оскільки, вказана ухвала ніким не була оскаржена та набрала законної сили, ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.03.2011 справу прийнято до провадження з присвоєнням їй порядкового номеру 13/018-11-7/61 та призначено її розгляд на 07.04.2011.
07.04.2011 представник позивача у судовому засіданні надав документи на вимогу ухвали суду від 21.03.2011. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 18.04.2011.
18.04.2011 представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачеві на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 11.03.2011 наявна у матеріалах справи).
У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Провадження у справі порушено ухвалою від 11.02.2011, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.
Представник позивача в судовому засіданні 18.04.2011 підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
04 травня 2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 4/05-09 (далі-Договір), згідно умов якого відповідач зобов'язався продати позивачу товар (електротехнічну і кабельно-провідникову продукцію італійського виробництва), а позивач зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.
06 червня 2009 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору (далі-Додаткова угода) відповідно до п. 4 якої відповідач зобов'язався поставити позивачу товар в асортименті та в кількості визначеній в рахунках фактурах, видаткових накладних та/або заявках позивача.
На виконання умов Договору позивачем було направлено на адресу відповідача заявку від 23 вересня 2009 та заявку від 24 листопада 2009, в яких було зазначено кількість та асортимент товару, необхідного позивачу (належним чином завірені копії заявок містяться в матеріалах справи).
Однак, як слідує з наданих суду видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, відповідач поставив позивачу товар, кількість якого не відповідає зазначеній в заявках позивача.
Так, у відповідності до заявки позивача від 23 вересня 2009 р. відповідач зобов'язаний був відвантажити позивачу кабель гнучкий 0,6/1 кV з резиновою ізоляцією жил і зовнішньою ізоляцією із ПВХ платстикат РZ 3/95+1/50 загальною довжиною 651 метр, однак на виконання даної заявки згідно видаткової накладної № 01/10-2 від 01 жовтня 2009 в графі 11 вказано, що загальна довжина відвантаженого кабелю складає 615 метрів.
На виконання заявки від 24 листопада 2009 р. відповідач відвантажив позивачу один трансформатор моделі ТSТRА630, 630 кВА, 6/0,4 кВ. АІ/АL/ Dуn 11/ ІР 00, що підтверджується видатковою накладною № 4/12-1 від 4 грудня 2009 р., проте у відповідності до заявки позивача від 24 листопада 2009 р. відповідач зобов'язаний був відвантажити позивачу два трансформатори моделі ТSТRА630, 630 кВА, 6/0,4 кВ. АІ/АL/ Dуn 11/ ІР 00.
Зі змісту претензії від 07.12.2009 (копія міститься в матеріалах справи), направленої позивачем на адресу відповідача вбачається, що у зв'язку із переданням меншої кількості товару ніж була встановлена Договором позивач вимагав у відповідача передати недопоставлений товар у строк до 21 грудня 2009.
Проте станом на 18.03.2011 відповідач свої зобов'язання щодо передачі недопоставленого товару не виконав, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.
З матеріалів справи слідує, що Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Зі змісту ст. 662 ЦК України слідує, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару ( ч.1 ст. 664 ЦК України).
Статтею 669 ЦК України передбачено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому
вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
Відповідно до ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).
Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо передачі недопоставленого товару не виконав, чим порушив п. 4.1. Договору.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В пункті 5 Додаткової угоди до Договору сторони погодили, що у випадку поставки товару якість, асортимент, кількість якого відрізняється від зазначених у заявках позивача, відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві штраф у розмірі 2 % від вартості товару зазначеної у видатковій накладній позивача.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, направив на адресу відповідача заявки з зазначенням кількості та асортименту товару, тоді як відповідач лише частково передав у власність позивачеві передбачений у заявках товар.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 43, 44, 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елкор-К»(03115, м. Київ, Святошинська площа, буд. 1, кім. 272, код ЄДРПОУ 36076488) на користь Спільного Українсько-Італійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТАЛ-ТЕХНО LTD»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В (літера А), код ЄДРПОУ 21664744) -3 560 (три тисячі п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. -штрафу, 102 (сто дві) грн.00 коп. - витрат по оплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Суддя М.М. Якименко