ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
05 травня 2011 р. Справа № 5010/650/2011-6/22
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грица Ю. І. , при секретарі судового засідання Строїч П. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Дочірнього підприємства "Завод якісних бетонів" ТзОВ "МонолітТрансБуд", вул. Симона Петлюри,10, м.Івано-Франківськ,76000
до відповідача: ТзОВ "Гідроенергобуд" вул.Вовчинецька,27, м.Івано-Франківськ,76018
про стягнення заборгованості у сумі 49 010 грн. 05 коп., з яких основна заборгованість 47 044 грн. 00 коп., 3 % річних - 541 грн. 35 коп., інфляційні втрати - 1 424 грн. 70 коп.
за участю представників сторін:
Від позивача: представник ОСОБА_1., (паспорт серія НОМЕР_1 від 24.09.04, довіреність № б/н від 01.12.10)
заявлено позов про стягнення заборгованості в сумі 49 010 грн. 05 коп., з яких основна заборгованість 47 044 грн. 00 коп., 3 % річних - 541 грн. 35 коп., інфляційні втрати - 1424 грн. 70 коп.
Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 20.05.10 та 27.05.10 позивач зобов"язався надати товарний бетон марки М-200 Р2( в т.ч. послуги автобетонозмішувача) , а відповідач - оплатити вартість наданого товару та послуг. За умовами договорів одна сторона - продавець передає товар у власність другій стороні - покупцеві, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Позивач зобов"язання за договором виконав належним чином, а саме здійснив передачу товару за заявками відповідача на загальну суму 410044грн.50коп.Станом на 14.03.11 частково оплатив борг за придбаний товар в сумі 363000грн.50коп. Таким чином, останнім зобов"язання за договором належно не виконано в результаті чого за ним станом на 14.03.11 утворилася заборгованість у розмірі 47044грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків. В зв"язку з цим на підставі ст.625ЦК України відповідачу нараховано на суму грошового зобов"язання 1424грн.70коп. індексу інфляції,541грн.35коп.-3%річних.
Окрім того, на заявлену претензію-грошову вимогу, відповідач відповіді не надав, вимоги претензії про сплату боргу не задоволив.
Представник позивача позов підтримав. Надав суду витребувані докази та додаткові пояснення у справі. Зокрема зазначив, що відповідачем згідно поданих в судовому засіданні банківських виписок, частково сплачено заборгованість на суму 1000грн. - 18.03.11, 1000грн. - 01.04.11 та 15000грн. - 04.05.11.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, причини свого неприбуття не повідомив. Про розгляд справи був належним чином повідомлений ухвалами суду від 30.03.11 та від 12.04.11 з повідомленнями про вручення поштового відправленнята .
Відзиву на позов не подав.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача чи його представника в судовому засіданні від останнього до суду не надходило.
За таких обставин, у відповідності до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, без участі повноважних представника відповідача, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права .
Заслухавши представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, надавши їм правову оцінку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
На підставі укладених між сторонами договорів купвлі-продажу від 20.05.10 3 П-20/05 та 27.05.10 №П-27/05 сторони визначилися щодо купівлі-продажу товару та транспортних послуг, а саме: продавець зобов"язався передати у власність покупця товар ( бетон М-200Р2) та надати транспортні послуги (послуги автобетонозмішувача) , а покупець в свою чергу - прийняти товар(послуги) та оплатити їх вартість на протязі десяти банківських днів .
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу дії ст.629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договорів купівлі-продажу позивач поставив відповідачу товар та надав на загальну суму 410044грн.50коп. згідно розхідних накладних.
Як зазначає позивач відповідач провів лише часткову оплату в сумі 363000грн.50коп. Більше проплат ним не здійснювалося в зв"язку з чим на день звернення з позовом до суду заборгованість склала 47044грн.
Виходячи з аналізу господарських правовідносин, що відбулися між сторонами, позивач, як продавець взяв на себе зобов"язання передати у власність покупцю товар -бетон М-200Р2 та надати транспортні послуги (послуги автобетонозмішувача), а покупець - прийняти та оплати його в порядку та на умовах встановлених договором, тобто сторони набули ряд зобов"язань, зокрема щодо продажу продукції(послуг) та сплати її вартості.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов"язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору або вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу дії ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 цього ж Кодексу, якщо у зобов"язанні встановлений строк ( термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В матеріалах справи міститься копія претензії №4 від 25.01.11 з вимогою про сплату боргу ( а.с. 13). Однак, як свідчать обставини справи,відповіді на претензію не надано, заборгованість залишилася непогашеною.
В силу дії ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб"єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
До таких способів відносяться, зокрема, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов"язанню, правова природа яких є самостійним від договірної неустойки (пені) способом захисту прав і забезпечення виконання зобов"язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з поданих суду розрахунків відповідачу нараховано інфляційних втрати в сумі 1424грн.70коп. та 3% річних в сумі 541грн.35коп.
В судовому засіданні 05.05.11 представник позивача представив суду документальне підтвердження часткової сплати основної суми боргу відповідачем. Зокрема: згідно банківських виписок з особового рахунку ДП "Завод якісних бетонів" підприємством відповідача 18.03.11 по договору №П-20/05 від 20.05.10 сплачено 1000грн., 01.04.11 п - 1000грн., 04.05.11 -15000грн.
За таких обставин, з огляду на те, що суму основного боргу в розмірі 1000грн. сплачено відповідачем 18.03.11, тобто до звернення позивача з позовом до суду ( відмітка суду про отримання на штампі вхідної кореспонденції суду- 28.03.11, поштова квитанція датована -25.03.11) , в цій частині позову слід відмовити.
Щодо решта сплаченої суми основного боргу 16000грн., то у відповідності до п. 1.1 ст.80 ГПК України, провадження у справі в частині позовних вимог слід припинити за відсутністю предмету спору, оскільки дану суму(16000грн.) відповідачем сплачено після звернення позивача до суду.
Щодо стягнення інфляційних та 3% річних, слід зазначити наступне.
Як випливає із зібраних у справі доказів, відповідач прострочив виконання зобов"язання за договорами щодо оплати поставленої продукції та наданих транспортних послуг, а відтак, виходячи з положень ст.625 ЦК України, а також умов договорів ( п.7.1), нарахування інфляційних втрат та річних є правомірним та підлягає до стягнення згідно поданих розрахунків.
Виходячи зі змісту ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст.32 цього ж кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування ( ч.2 ст.34 ГПК України).
Відповідач не скористався своїм правом на спростування вимог позивача . З огляду на вищевикладене та зібрані в матеріалах справи докази, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до ст.49 ГПК України, судові витрати понесені позивачем слід відшкодувати з відповідача з огляду на те, що спір доведено до судового розгляду з вини відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 530, 625, 629,655 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 34, 49, 75, п.1-1 ст.80, ст. 82, 83-84, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити частково.
Стягнути з ТзОВ "Гідроенергобуд", вул.Вовчинецька,27, м.Івано-Франківськ, 76018 ( р/р 26005184714 в ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805, ідент.код 36497730) на користь Дочірнього підприємства "Завод якісних бетонів" ТзОВ "МонолітТрансБуд", вул. Петлюри, 10, м.Івано-Франківськ ,76000 ( р/р 2600100425001 в ІФФ АБ "Київська Русь", МФО 336008, ідент. код 35276460) 30044грн. - основного боргу, 541грн.35коп.-3%річних, 1424грн.70коп. індекс інфляції, 480грн.03.коп. витрат по сплаті державного мита та 231грн. 19коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1000грн. в позові відмовити.
В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 16000грн. провадження у справі припинити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Грица Ю. І.
Повне рішення складено 10.05.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Сивак І. М. 10.05.11