ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
05 травня 2011 р. Справа № 5010/625/2011-26/28
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобрин О. М.,
при секретарі судового засідання Каркузаєвій Н. Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого
акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство
"Автомобільні дороги України"
вул. О.Кульчицької,8, м. Тернопіль, 46001
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРТО"
вул. Старозамкова,2, м. Івано-Франківськ, 76018
про визнання договорів недійсними.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. - заступник начальника відділу кадрів і правових питань, (довіреність №06-4/573 від 04.04.11);
від відповідача: Кривоніс Р. М. - директор, (паспорт серія НОМЕР_1 від 15.08.97).
ВСТАНОВИВ: До господарського суду Івано-Франківської області звернулось Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Автомобільні дороги України" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРТО" про визнання недійсними договорів поставки від 03.07.08 та 04.08.08.
Ухвалою суду від 25.03.11 було порушено провадження та призначено справу до розгляду на 13.04.11. В судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва, а саме до 28.04.11 та 05.05.11.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та пояснив, що 03.07.08 та 04.08.08 з відповідачем було укладено договори поставки щебеню. Позивач вважає, що відповідач навмисне ввів в оману позивача, повідомивши неправдиві відомості стосовно свого права власності на товар, оскільки на час укладення договорів не володів товаром на праві власності. При цьому позивач вказує на дану обставину, як на таку, що має істотне значення, оскільки поставка товару здійснювалась для потреб подолання наслідків стихії 23-24 липня 2008 року, а тому для позивача було важливим, щоб відповідач мав можливість поставляти товар безперебійно. Водночас, як вказує позивач, відповідачем було здійснено поставку щебеню фр.5-10 в кількості 265,23 куб.м із просточенням доставки 8 днів, а також щебеню фр.5-10 в кількості 316,23 куб.м із простроченням доставки 10 днів, а щебінь фр.10-20 взагалі не було доставлено.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує на відсутність умислу ввести в оману позивача щодо поставки товару, при цьому відповідач наголошує на тому, що договір поставки товару є загальним, а конкретні обсяги замовлень узгоджуються сторонами в специфікації і на час здійснення замовлення позивачем відповідач уже володів необхідною кількістю щебеню для виконання замовлення. Відповідач також вказує на виконання оспорюваних договорів сторонами, на підтвердження чого надано документи первинного бухгалтерського обліку, рішення господарського суду Тернопільської області від 02.12.08. у справі №13/157-3276 та постанову Львівського апеляційного господарського суду у даній справі від 29.09.10, відповідно до яких із позивача було стягнено суму збитків за прострочення оплати поставленого щебеню. Стосовно невиконання в повному обсязі замовлення вказаного у специфікації відповідач посилається на факти, встановлені рішенням господарського суду Тернопільської області від 20.10.09. по справі №15/67-1306, відповідно до якого відмова від подальшого отримання замовленого щебеню було встановлено як порушення господарського зобов'язання саме зі сторони позивача.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 ГПК України, суд встановив, що між позивачем та відповідачем було укладено угоди поставки продукції, а саме 03.07.08 було укладено договір б/н поставки продукції між філією позивача "Деренівський асфальтнобетонний завод" та відповідачем ТзОВ "Варто", а також 04.08.08 було укладено договір б/н поставки продукції між філією позивача "Тернопільський доркомплект" та відповідачем ТзОВ "Варто".
Як на підставу недійсності вказаних договорів позивач вказує на положення пункту 1.2 Договору від 03.07.08, відповідно до якого встановлено, що постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим способом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством.
При дослідженні доказів судом було встановлено що пункт 1.2. договору поставки продукції від 03.07.08 встановлений у наступній редакції: "1.2. Загальна вартість продукції, що передбачається до постачання складає грн. з урахуванням ПДВ" (а.с.7). Загалом договір поставки продукції від 03.07.08 не містить вищезазначених вимог щодо належності постачальнику товару на праві власності, а тому посилання позивача на введення його в оману стосовно факту належності товару поставки на праві власності відповідачу, не може бути підставою для визнання недійсним договору поставки продукції від 03.07.08.
Одночасно слід відзначити, що така вимога викладена в договорі поставки продукції від 04.08.08. Відповідно до п.1.1 даного Договору постачальник (відповідач) зобов'язується передати у встановлений строк у власність покупця (позивач) "Товар" в асортименті, кількості та за цінами, що надається до цього Договору і є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його (а.с.9). Пунктом 1.2 Договору встановлено, що постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим способом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством (а.с.9).
Відповідно до п. 2.5 Договору постачальник відвантажує товар на адресу покупця за цінами, що визначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Відповідно до п.4.1 Договору поставка здійснюється протягом 7-ми календарних днів з дня заявки покупця. Згідно з п.4.3. Договору поставка товару здійснюється згідно письмового замовлення покупця. Письмове замовлення дається постачальнику факсимільним зв'язком. Відповідно до п.5.3 Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника на підставі документів, підтверджуючих отримання товару. Згідно з п.5.2 Договору датою отримання товару вважається дата фактичної поставки товару за місцем вказівки покупця, що підтверджується штемпелем покупця на відповідній накладній.
Як визначено у специфікації до договору від 04.08.08 (а.с.84), відповідач зобов'язався поставити позивачу, а саме його філії "Тернопільський доркомплект" щебінь фракції 5-10 в кількості 1250 куб.м та щебінь фракції 10-20 в кількості 1250 куб.м. Згідно замовлення філії "Тернопільський доркомплект" від 15.08.08, що отримано відповідачем факсимільним зв'язком, мало бути відвантажено 25 вагонів щебеню фракції 5-10 та 25 вагонів фракції 10-20; станція призначення Деренівка, Львівської залізниці; одержувачі: філія "Деренівський АБЗ" ДП "Тернопільський облавтодор" (а.с.89).
Як було встановлено під час розгляду справи, відповідачем дане замовлення було частково виконано шляхом поставки щебеню, придбаного ним у ТзОВ "Київбудпроект" згідно договору купівлі-продажу щебеню №05/06-1 від 05.06.08 (а.с.43-46), специфікації №ТР-02 від 04.08.08. (а.с.48). Відповідно до п.2 даної специфікації вантожоодержувачем виступатиме ДП "Тернопільский облавтодор".
Стосовно невиконання замовлення позивача щодо поставки щебеню в повному об'ємі судом встановлено наступне.
Дане питання було предметом судового розгляду у справі №15/67-1306, що розглядалась господарським судом Тернопільської області за позовом ТзОВ "Варто" до ДП "Тернопільский облавтодор" про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та збитків у вигляді додаткових втрат по сплаті відсотків за користування кредитом в період прострочення оплати, у вигляді додаткових витрат по сплаті штрафу та у вигляді втраченої вигоди (а.с.111-116). Постановою Львівського апеляційного суду від 29.09.10 у даній справі було змінено рішення господарського суду Тернопільської області та в мотивувальній частині відзначено, що внаслідок фактичної відмови ДП "Тернопільський облавтодор" придбати всю кількість щебеню, зазначену у замовленні, ТзОВ "Варто" одержало збитки внаслідок застосування до нього штрафних санкцій зі сторони ТзОВ "Київбудпроект", оскільки ТзОВ "Варто" в свою чергу не змогло придбати в останнього щебінь у тому об'ємі, який був необхідний для виконання замовлення ДП "Тернопільський облавтодор" (а.с.129-136). Зокрема, в Постанові від 29.09.10 (а.с.132, 133) вказано наступне: "Як вбачається із матеріалів справи, протиправна поведінка відповідача виявилась у неналежному виконанні умов договорів поставки від 03.07.2008 року та від 04.08.2008 року, а саме: відповідач зобов'язувався придбати товар по договору поставки від 03.07.2008 року - щебінь фракції 5-10 в кількості 750куб.м. на загальну суму 97500грн., по договору поставки від 04.08.2008 року -щебінь фракції 5-10 в кількості 1250 куб.м. вартістю 97500 грн. та фракції 10-20 в кількості 1250 куб.м. вартістю 151875 грн., разом по договору -314375 грн., та оплатити його на протязі 30-ти днів з моменту отримання. Між тим, позивач фактично придбав щебеневу продукцію в кількості 1421 куб.м. на суму 249970,22 грн. та оплатив з порушенням термінів, починаючи з 16.12.2008р. по 18.12.2008р. Разом з тим, невиконання відповідачем зобов'язання щодо придбання товару в кількості, передбаченій договором поставки від 04.08.2008р. потягло за собою порушення позивачем - ТОВ "Варто" зобов'язання за договором поставки № 05/06-1 від 05.06.2008р., укладеним з ТОВ "Будівельна фірма "Київбудпроект" щодо забезпечення об'ємів придбання у нього щебеню для ДП "Тернопільський облавтодор". Як вбачається із копії платіжного доручення № 99 від 17.04.2009 року та угоди про порядок погашення заборгованості № 20/02-2009 від 03.02.2009 року, ТОВ "Варто" в зв'язку з порушенням п. 6.5. зазначеного Договору щодо забезпечення придбання заявлених об'ємів з вини ДП "Тернопільський облавтодор" сплачено постачальнику штраф в сумі 54500 грн., а тому є підставними позовні вимоги про стягнення 54500 грн. збитків у вигляді додаткових витрат по сплаті штрафу."
Відповідно до положень ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За таких обставин суд не приймає до уваги твердження позивача, що йому було завдано збитків невиконанням замовлення щодо поставки щебеню в повному обсязі внаслідок відсутності у відповідача права власності на товар.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Як підтверджується матеріалами справи відповідач володів можливістю здійснити поставку щебеню на замовлення позивача та реально здійснив її (видаткові накладні №№ТР-000003 від 17.08.08, № ТР-000004 від 29.08.08 та ТР-000005 від 31.08.08 (а.с.33-35).
Оспорюваний позивачем пункт 1.2. Договору поставки продукції від 04.08.08 стосується наявності повноважень власника у відповідача на момент укладення даного договору, однак позивачем не взято до уваги той факт, що на момент поставки товару відповідачу належав товар на праві власності.
Зважаючи на все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність в діях відповідача ознак обману при укладенні оспорюваних договорів та відповідно про відсутність підстав для визнання їх незаконними шляхом задоволення позовних вимог.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, ні які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Всупереч ст. 33 ГПК України позивач не довів наявності обману в діях відповідача стосовно обставин, що мають істотне значення для укладення та виконання договорів поставки продукції від 03.07.08 та 04.08.08.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 203, 230, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82 -84 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Автомобільні дороги України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРТО" про визнання договорів недійсними відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Кобрин О.М.
Повне рішення складено 10.05.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Каркузаєва Н. Ш. 10.05.11