73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
26.04.2011 Справа № 5024/418/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Гаражно-споживчого кооперативу "Стеблієвський", м.Херсон
до Херсонської міської ради, м.Херсон
про визнання права власності
за участю
представників сторін:
від позивача - Столярчук О.С., голова правління, ОСОБА_1., представник, дов. від 26.04.2011р.
від відповідача - ОСОБА_2., гол. спеціаліст, дов. №9-50-9/21 від 20.01.2011р., ОСОБА_3., зав. сектора, дов. №9-51-9/21 від 20.01.2011р.
Позивач (гаражно-споживчий кооператив "Стеблієвський", м.Херсон, код ЭДРПОУ 22742529) звернувся до відповідача (Херсонська міська рада, м.Херсон, код ЄДРПОУ 26347681) з позовом, в якому просить суд визнати за ним право власності на будівлю прохідної та приміщення контори: літ."А" площею 35,3 кв.м та "Ч3" - 78,1 кв.м., розташованих за адресою: м.Херсон, Острівське шосе, 36 за набувальною давністю.
Обгрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що, вирішуючи питання про оренду земельної ділянки, на якій розташований кооператив, ним було розроблено проект землевідводу, при погодженні якого було відомо, що право власності позивача на будівлю прохідної та контори Херсонським БТІ не зареєстровано.
Маючи намір вирішити питання з правовим статусом майна, позивач звернувся з позовом, в якому просить суд визнати за ним право власності на це майно за набувальною давністю.
Зазначає, що користується будівлями з 1997р. відкрито, на підставі укладеного з ДКП "Азимут" 16.05.1997р. договору купівлі-продажу, та акту приймання-передачі майна.
Проте, позивач не звернувся до БТІ та не вирішив питання державної реєстрації придбаного об'єкта, що в наступний час унеможливлює здійснення правомочностей власності і було підставою для звернення за вирішенням спору в судовому порядку.
Відповідач позов не визнає, у наданому відзиві посилається на те, що позивач неправильно розуміє норму ч.1 ст.344 ЦК України, оскільки поняття "набувальна давність" поширюється на випадки фактичного безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (договору купівлі-продажу, оренди, зберігання тощо) виключає застосування набувальної давності.
Зазначаючи про те, що кооператив не знав, що майно належить іншій особи, позивач посилається, що об'єкт нерухомості придбаний на підставі укладеного з ДКП "Азимут" договору купівлі-продажу, що виключає можливість визнання за ним права власності на майно на підставах, передбачених ч.1 ст.344 ЦК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд
Згідно виготовленої на замовлення позивача Херсонським ДБТІ технічної документації об'єкту нерухомості, за юридичною адресою гаражно-споживчого кооперативу "Стеблієвський" знаходиться будівля прохідної та приміщення контори, позначені літерами "А" та "Ч3", площею відповідно 35,3 кв.м та 78,1 кв.м., якими гаражний кооператив користується з травня 1997р.
Будівля прохідної та контори позивачем була придбана на підставі договору купівлі-продажу від 16.05.1997р., укладеного з юридичною особою - ДКП "Азимут" за 7350грн., згідно складеного між сторонами акта приймання-передачі придбаний об'єкт нерухомості був переданий гаражному кооперативу. При цьому договір купівлі-продажу не містить відомостей щодо того, на підставі яких правовстановлюючих документів зазначений об'єкт належав продавцю.
Позивач у встановленому законом порядку право власності на придбаний об'єкт нерухомості не зареєстрував, і в наступний час така реєстрація унеможливлена тим, що укладений договір не є нотаріально посвідченим, що змусило гаражно-споживчий кооператив звернутись з позовом про визнання за ним права власності на придбаний об'єкт за набувальною давністю.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження та надавши їм правову оцінку, суд відмовляє у задоволенні позову як безпідставного та необгрунтованого, з врахуванням наступного.
Обгрунтовуючи позов, позивач просить суд визнати за ним право власності на об'єкт нерухомості за правилами ч.1 ст.344 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Цивільним кодексом України визначено ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю. Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, тобто обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна.
Ознаки, за наявності яких майно перебувало у володінні позивача, не можна вважати добросовісними, оскільки майно придбано на підставі відплатного договору купівлі-продажу, позивач у встановленому законом порядку не здійснив реєстрацію зазначеного договору, отже, не дотримався вимог законодавства щодо реєстрації угоди, оскільки право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.
Укладений між сторонами договір купівлі-продажу не містить відомостей про те, на підставі яких правовстановлюючих документів право власності на відчужені об'єкти належали їх продавцю.
Відтак, суд не має правових підстав для задоволення заявленого позову.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
Суддя Н.О. Задорожна
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України
10.05.2011р.