Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" квітня 2011 р. Справа № 5023/1476/11
вх. № 1476/11
Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.
при секретарі судового засідання Ліпчанська В.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1. довіреність б/н від 18.11.10 р.;
відповідача - ОСОБА_2. довіреність б/н від 31.12.10 р.;
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг Схід", м. Чугуїв
про стягнення коштів
Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг Схід" пені в сумі 53 431,23 гривень.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 березня 2011 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, та призначено її розгляд у судовому засіданні на 21 березня 2011 року о 11:15.
До початку розгляду справи по суті позивач змінив предмет позову шляхом подачі до суду позовної заяви в новій редакції щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 444 815,53 гривень, пені в сумі 53 431,23 гривень, процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 109 047,09 гривень, 3% річних в сумі 31 090,85 грн. та інфляційних в сумі 137 888,27 грн., всього - 776 272,97 гривень.
Враховуючи, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до початку розгляду справи по суті зміни предмет позову, суд вважає, що така заява позивача не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, у зв'язку з чим суд прийняв до розгляду позовну заяву в новій редакції.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач не розрахувався повністю за отриманий товар за договорами № 31/03-08м7 від 31.03.2008р., № 19/05-08м7 від 19.05.2008р., №006-08м3 від 03.06.2008р., № 03/06-08м5 від 03.06.2008р., № 06/06-08м1 від 06.06.2008р., в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 444 815,53 гривень. На суму боргу позивачем нараховані проценти за користування чуми грошовими коштами, а також три відсотки річних, інфляційні витрати, та пеня, передбачена договором.
В зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та необхідністю витребування додаткових доказів, які мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх матеріалів справи та фактичних обставин спору, ухвалою господарського суду Харківської області від 21.03.2011р. розгляд справи було відкладено на 01.04.2011р. о 10:00.
В судовому засіданні 01.04.2011 року було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, та ухвалою господарського суду Харківської області від 01.04.2011р. відкладено розгляд справи на 06.04.2011 року.
В судовому засіданні 06.04.2011 року представником відповідача було заявлено клопотання про заміну відповідача у справі. Своє клопотання відповідач обґрунтовує тим, що станом на 01.04.2011 року ТОВ "Агрохолдінг Схід" реорганізовано шляхом виділу частини майна, прав та обов'язків, які перейшли до новоствореної юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг-Інвест", згідно розподільчого балансу від 01.03.2011 року ТОВ "Агрохолдінг-Інвест" являється правонаступником ТОВ "Агрохолдінг Схід", зокрема щодо кредиторської заборгованості перед позивачем за спірними договорами.
Також відповідачем було надано суду заперечення на позовну заяву, згідно яких на твердження відповідача позивачем було неправомірно застосовано статтю 534 ЦК України, так як сторони в спірних договорах не зазначили про застосування цієї норми, вважає, що сума основного боргу складає 413 403,85 грн. Крім того на думку відповідача позивач неправомірно нарахував одночасно пеню та 3% річних і індекс інфляції, а також безпідставно нарахував проценти за користування чужими грошовими коштами, та заявив про застосування строків позовної давності.
В судовому засіданні 06.04.2011 року для вирішення питання щодо заміни відповідача про справи, та ознайомлення з запереченнями на позовну заяву, було оголошено перерву на 11 квітня 2011 року.
В судовому засіданні 11.04.2011 року представник позивача заперечувала проти клопотання про заміну відповідача, посилаючись на те, що позивач не був повідомлений жодним чином про реорганізацію відповідача, вважає, що відповідач протиправно без згоди позивача самостійно передав частину своїх обов'язків третій особі, наполягала на задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача господарським судом встановлено, що 31.03.2008 року між ТОВ «АПК «Веста» (Продавець за договором) та ТОВ "Агрохолдінг Схід" (Покупець за договором) було укладено договір № 31/03-08м7, 19.05.2008р. між ТОВ "АПК "Веста" (Продавець за договором) та ТОВ "Агрохолдінг Схід" (Покупець за договором) було укладено договір № 19/05-08м7, 03.06.2008р. між ТОВ "АПК "Веста" (Продавець за договором) та ТОВ «Агрохолдінг Схід» (Покупець за договором) було укладено договір № 03/06-08м3, 03.06.2008р. між ТОВ "АПК "Веста" (Продавець за договором) та ТОВ "Агрохолдінг Схід" (Покупець за договором) було укладено договір № 03/06-08м5, 06.06.2008р. між ТОВ "АПК "Веста" (Продавець за договором) та ТОВ "Агрохолдінг Схід" (Покупець за договором) було укладено договір № 06/06-08м1.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до умов зазначених договорів Продавець взяв на себе зобов'язання поставити, а Покупець - прийняти та оплатити вартість муки пшеничної.
На виконання взятих на себе зобов'язань за договором № 31/03-08м7 від 31.03.2008р. Продавцем було передано Покупцю муку на суму 856 350,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000365 від 17 квітня 2008 року.
Факт отримання муки пшеничної за таким договором не заперечувався відповідачем.
В п.2.2. зазначеного договору сторони встановили, що Покупець сплачує вартість товару наступним чином:
- 880 000,00 грн. протягом 15 банківських днів з дня відвантаження товару;
- 71 500,00 грн. протягом 3 місяців з моменту відвантаження товару.
Відповідач сплатив вартість отриманого товару лише частково - в сумі 792 000,00 гривень.
На виконання взятих на себе зобов'язань за договором № 19/05-08м7 від 19.05.2008р. Продавцем було передано Покупцю муку на суму 1 101 100,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000498 від 22.05.2008р., № РН-0000490 від 21.05.2008р.
Факт отримання муки пшеничної за таким договором не заперечувався відповідачем.
В п.2.2. зазначеного договору сторони встановили, що Покупець сплачує вартість товару наступним чином:
- 1 016 400,00 грн. протягом 15 банківських днів з дня відвантаження товару;
- 84 700,00 грн. протягом 3 місяців з моменту відвантаження товару.
Відповідач сплатив вартість отриманого товару лише частково - в сумі 1 005 066,00 гривень.
Крім того до даного договору сторонами було підписано Додаткову угоду № 1 від 19.05.2008р., згідно якої Продавець зобов'язався забезпечити подачу-прибирання контейнерів для завантаження товару, а Покупець в свою чергу зобов'язався провести оплату таких витрат. 22 травня 2008 р. відповідач своїм листом вих. № 185 додатково гарантував оплату подачу-прибирання завантажених контейнерів. 23 червня 2008 року між сторонами було підписано Акт № ОУ-0000035 здачі-приймання робіт (надання послуг), згідно якого відшкодування витрат по подачі-прибиранню з/д контейнерів складає 3 103,90 грн. 31.01.2011 р. позивачем було направлено лист відповідачу з вимогою про погашення такої заборгованості. На час розгляду справи відповідачем зазначена сума не відшкодована позивачу.
На виконання взятих на себе зобов'язань за договором № 03/06-08м3 від 03.06.2008р. Продавцем було передано Покупцю муку на суму 1 154 855,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000550 від 04.06.2008р., № РН-0000555 від 05.06.2008р., № РН-0000670 від 06.06.2008р., № РН-0000563 від 09.06.2008р., № РН-0000564 від 10.06.2008р., № РН-0000576 від 12.06.2008р., № РН_0000593 від 17.06.2008р.
Факт отримання муки пшеничної за таким договором не заперечувався відповідачем.
В п.2.2. зазначеного договору сторони встановили, що Покупець сплачує вартість товару наступним чином:
- 1 055 120,00 грн. протягом 3 банківських днів з дня відвантаження товару;
- 99 735,00 грн. протягом 4 місяців з моменту відвантаження товару.
Відповідач сплатив вартість отриманого товару лише частково - в сумі 973 044,92 гривень.
На виконання взятих на себе зобов'язань за договором № 03/06-08м5 від 03.06.2008р. Продавцем було передано Покупцю муку на суму 182 028,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000559 від 06.06.2008р., № РН-0000554 від 05.06.2008р., № РН-0000551 від 04.06.2008р.
Факт отримання муки пшеничної за таким договором не заперечувався відповідачем.
В п.2.2. зазначеного договору сторони встановили, що Покупець сплачує вартість товару наступним чином:
- 168 000,00 грн. протягом 3 банківських днів з дня відвантаження товару;
- 14 028,00 грн. протягом 4 місяців з моменту відвантаження товару.
Відповідач сплатив вартість отриманого товару лише частково - в сумі 168 000,00 гривень.
На виконання взятих на себе зобов'язань за договором № 06/06-08м1 від 06.06.2008р. Продавцем було передано Покупцю муку на суму 595 723,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000640 від 26.06.2008р., № РН-0000634 від 25.06.2008р.
Факт отримання муки пшеничної за таким договором не заперечувався відповідачем.
В п.2.2. зазначеного договору сторони встановили, що Покупець сплачує вартість товару наступним чином:
- 540 493,10 грн. протягом 3 банківських днів з дня відвантаження товару;
- 55 229,90 грн. протягом 4 місяців з моменту відвантаження товару.
Відповідач сплатив вартість отриманого товару лише частково - в сумі 541 645,13 гривень.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договору та іншого правочину.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.
Відповідно до наданих суду заперечень на позов відповідач визнав суму основної заборгованості за спірними договорами в розмірі 413 403,85 грн.
Суд не може взяти до уваги твердження відповідача про неправомірність розрахунку позивачем суми основної заборгованості із застосуванням статті 534 Цивільного кодексу України так як сторони в спірних договорах не домовилися про застосування цієї норми. Так, згідно ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Інше положення не було встановлено сторонами в спірних договорах.
На підставі зазначеної норми позивачем з грошових сум, що поступали від відповідача, в першу чергу відшкодовувались 3% річних, проценти за користування чужими грошовими коштами, та пеня, що були нараховані на суму заборгованості, яка існувала на момент отримання платежу, в зв'язку з чим суд вважає, що розмір основної заборгованості, розрахований позивачем, який складає 444 815,53 грн. ґрунтується на викладених нормах діючого законодавства України, підтверджений матеріалами справи, та підлягає стягненню з відповідача.
В ст. 536 Цивільного кодексу України закріплено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
В ч. 1 ст. 1057 Цивільного кодексу України встановлено, що договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.
До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання (ч. 2 ст. 1057 Цивільного кодексу України).
В ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Інші у порівнянні з вимогами ст. 1054, 1057 ЦК України умови не були передбачені спірними договорами, укладеними між позивачем та відповідачем.
В ч. 1 ст. 1048 параграфа "Позика" Цивільного кодексу України зазначено, що якщо договором не встановлений розмір процентів за користування грошовими коштами, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.
Саме такий розмір процентів повинен застосовуватися до умов комерційного кредиту, передбаченого договорами № 31/03-08м7 від 31.03.2008р., № 19/05-08м7 від 19.05.2008р., № 03/06-08м3 від 03.06.2008р., № 03/06-08м5 від 03.06.2008р., № 06/06-08м1 від 06.06.2008р.
Згідно розрахунку, здійсненого позивачем та доданого ним до позовної заяви, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами складає 109 047,09 гривень.
Крім того, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку, доданого позивачем до позову, інфляційні складають 137 888,27 гривень, розмір трьох відсотків річних складає 31 090,85 гривень.
Також в п.4.1. всіх п'ятьох Договорів, укладених між позивачем та відповідачем, сторони передбачили, що в разі несвоєчасної оплати товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення. Зважаючи на те, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено обмеження нарахування пені розміром подвійної облікової ставки НБУ, розмір пені був визначений позивачем у розрахунку, доданому до позовної заяви, і складає 53 431,23 гривень.
Твердження відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності щодо нарахування та стягнення пені спростовується матеріалами справи. Так, позивачем до позовної заяви додано листи відповідача від 04.11.2010 року, згідно яких відповідачем було уточнено призначення платежів по всім спірним договорам: грошові кошти, що раніше були зараховані в рахунок оплати по цим договорам, відповідач просив вважати як оплату по зовсім іншій угоді - договору № 22.07 від 22.07.2008року. Таким чином позивач до 04.11.2010 року не знав та не міг знати про порушення його права, так як до цього часу заборгованість по спірним договорам вважалася погашеною.
Згідно частини1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, відповідач не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобов'язань, та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов договорів та діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 776 272,97 гривень.
При чому, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про заміну відповідача в зобов'язанні його правонаступником, що з'явився в результаті виділу, в зв'язку з тим, що відповідно до статті 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. До виділу застосовуються за аналогією положення частин першої, другої та четвертої статті 105 та положення статей 106 і 107 цього кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України, комісія з припинення юридичної особи вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.
Таке положення встановлене в зв'язку з тим, що кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом. І тільки після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт або розподільчий баланс (стаття 107 Цивільного кодексу України).
В зв'язку з тим, що зазначені норми застосуються за аналогією, необхідно чітко розмежувати наслідки припинення та виділу, за результатом якого юридична особа не припиняється.
На твердження відповідача новостворена юридична особа - ТОВ "Агрохолдінг-Інівест" - є правонаступником його прав і обов'язків за зобов'язаннями перед позивачем по спірним договорам.
Правонаступництво - це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим. За універсального правонаступництва до правонаступника переходять усі права і обов'язки того суб'єкта, якому вони належали раніше. За часткового правонаступництва від одного до іншого суб'єкта переходять лише окремі права і обов'язки.
Відповідач - ТОВ "Агрохолдінг Схід", - не повідомивши позивача, самостійно прийняв рішення та передав частину своїх обов'язків третій особі - ТОВ "Агрохолдінг-Інвест", причому на цей час боржник - ТОВ "Агрохолдінг Схід" - продовжує існувати.
Відповідачем не було надано суду доказів навіть повідомлення позивача про здійснення процедур виділу. Суд не може прийняти до уваги твердження відповідача про те, що він не повідомляв позивача про виділ в зв'язку з тим, що вимоги позивача не мають явного (відомого) характеру, та те, що позивач не має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Так, вже 04.11.2010 року, змінюючи призначення своїх платежів, відповідач чітко розумів про виникнення у нього заборгованості перед позивачем за спірними договорами. Крім того, на момент проведення виділу, в господарському суді Харківської області вже розглядалася ця справа.
Суд приходить до висновку, що відповідач повинен був не тільки повідомити позивача про виділ, але й отримати згоду позивача на переведення ним боргу на іншу особу.
Так, правонаступництво, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України є підставою лише для заміни кредитора у зобов'язанні.
Згідно статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Норми закону, які встановлюють порядок виділу, не передбачають інших положень.
Відповідно до статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору.
Суду не було надано доказів укладання між позивачем та відповідачем угоди щодо заміни боржника в зобов'язанні (переведення боргу) або іншим чином вираженої згоди позивача на заміну боржника.
Згідно частини 2 статті 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з виділу юридичної особи складає розподільчий баланс.
Тільки договір про переведення боргу є підставою для внесення даних про правонаступництво до розподільчого балансу. Так, згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі зобов'язань… Зобов'язання, в свою чергу, - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Причому документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення - є первинним документом. А підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій - є саме первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операції - частина 1 статті 9 того ж закону. Баланс складається на основі даних бухгалтерського обліку підприємства (стаття 11 цього закону). Таким чином тільки первинні бухгалтерські документи є підставою для внесення відповідних даних в баланс підприємства.
Як вже аргументовано вище єдиним первинним бухгалтерським документом, що підтверджує переведення боргу, є відповідна угода. Відсутність такої угоди між ТОВ "АПК "Веста" та ТОВ "Агрохолдінг Схід" не дає можливості передавати відповідачу новоствореній юридичній особі за розподільчим балансом свої обов'язки.
Сам по собі розподільчий баланс - не є підставою для заміни сторони в зобов'язанні.
Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміна сторони матеріального правовідношення її правонаступником), тому у кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 7 762,73 гривень, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 536, 554, 599, 610, 625, 1057 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, ст.ст. 1, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні клопотання відповідача про заміну відповідача у справі відмовити.
2. Позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг Схід" (63503 Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 82-117, код ЄДРПОУ 33181303, п/р 26006000120113 в філії ВАТ "Укрексімбанк", м. Харків, МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" (61000 м. Харків, пл. Повстання, 7/8, код ЄДРПОУ 35072676, п/р 26004000838601 в АТ Астра Банк, м. Харків, МФО 380548) основну заборгованість в сумі 444 815,53 гривень, інфляційні в сумі 137 888,27 грн., 31 090,85 грн. -3% річних, 109 047,09 грн. -проценти за користування чужими грошовими коштами, 53 431,23 грн. -пеня, 7 762,73 грн. - витрати по сплаті державного мита, 236,00 грн. -витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Светлічний Ю.В.
Справа №5023/1476/11
Повне рішення складене 14 квітня 2011 року.