Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" березня 2011 р. Справа № 5023/1219/11
вх. № 1219/11
Суддя господарського суду Прохоров С.А.
при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, за дов.
відповідача - не з'явився.
розглянувши справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків
до Східного управління капітального будівництва МОУ, м. Харків
про стягнення коштів у розмірі 50 599,83 грн.
Розглядається вимога Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про стягнення з Східного управління капітального будівництва МОУ заборгованості орендної плати в сумі 22756,25 грн. та пені в сумі 27843,58 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, надав витребувані ухвалою суду документи.
Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до роз'яснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р. до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.
Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
31.08.2006 р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (позивач - Орендодавець) та Східним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони (відповідач - Орендар) був укладений договір оренди № 2864-Н на окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення (к. №701,704) які розташовані на 7-му поверсі 14-поверхового адміністративного корпусу, загальною площею 75,78 м. кв., розміщені за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 228.
Згадане майно знаходиться на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківський проектний науково-дослідний інститут" творчої дирекції з підготовки циркових атракціонів та номерів".
Відповідно до п. 3.3. Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Розподіл орендної плати між орендодавцем (до державного бюджету) та балансоутримувачем визначений пунктом 3.3. Договору і становить співвідношення 70 % та 30 %.
Відповідно до пункту 5.2. Договору оренди, обов'язком орендаря є своєчасне і повне внесення орендної плати.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов Договору несвоєчасно та не в повному обсязі вносить плату за оренду приміщення, внаслідок чого за період з червня 2009 року по грудень 2010 року утворилась заборгованість в сумі 22756,25 грн., яка до цього часу залишена без сплати.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що відповідно до умов договору оренди №2864-Н від 31.08.2006 року, а саме пунктом 10.1 Договору передбачено, що цей Договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 31 серпня 2006 року до 30 липня 2007 року включно. Зміна умов Договору в частині збільшення його строку до 1 року і більше оформлюється додатковою угодою, яка підлягає нотаріальному посвідченню.
Позивачем до матеріалів справи не були надані жодні докази (додаткові угоди про продовження терміну дії Договору оренди, які підписані сторонами та нотаріально посвідченні), які б підтверджували факт продовження терміну дії договору оренди №2864-Н від 31.08.2006 року, а тому вищевказаний Договір оренди припинив свою дію 31 липня 2007 року, в зв'язку з чим у позивача відсутні правові підстави нарахування заборгованості з орендної плати у розмірі 22756,25 грн. за період з червня 2009 року по грудень 2010 року та пені в сумі 27843,58 грн.
Згідно п.10.12 договору оренди №2864-Н від 31.08.2006 року встановлено, що взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України.
Таким чином, враховуючи встановлення сторонами у договорі (п.10.1) порядку пролонгації дії договору, суд вважає безпідставним та необґрунтованим посилання позивача на ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки взаємовідносини сторін щодо пролонгації дії договору врегульовано сторонами при укладанні договору оренди №2864-Н від 31.08.2006 року, умови якого є обов'язковими для виконання сторонами відповідно до ст.629 ЦК України.
Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати у розмірі 22756,25 грн. та пені в сумі 27843,58 грн., є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
При цьому позивач не позбавлений права вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочки повернення орендованого майна згідно ч.2 ст.785 ЦК України.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача. Враховуючи, що позивач звільнений від сплати держмита, судові витрати по даній справі не стягуються.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України,-
В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Суддя Прохоров С.А.
рішення підписано судом 04.04.2011 року