91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
04.05.11 Справа № 8/26/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед", м. Київ,
до Державного підприємства "Первомайськвугілля", м. Первомайськ Луганської області, -
про стягнення 12 049 687 грн. 75 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при секретарі судового засідання Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1. -представник, - довіреність № 07/2011-Д від 01.03.11 року;
від відповідача -ОСОБА_2. -начальник юридичного відділу, - довіреність № 01/4-10-926 від 30.12.10 року, -
розглянувши матеріали справи, -
суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 12 049 687,75 грн., нарахованої посиланням на неналежне виконання з боку відповідача умов договору №30-04-10, укладеного між сторонами 25.06.10 року.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 10.03.11 року до 24.03.11 року - у зв'язку з наданням можливості позивачу підготувати заперечення на відзив відповідача та необхідністю витребувати у сторін додаткові докази; з 24.03.11 року до 07.04.11 року та з 07.04.11 року до 18.04.11 року -у зв'язку з неявкою представника позивача та невиконанням вимог суду у частині подання витребуваних документів.
На підставі заяви позивача (вих. №б/н від 18.04.11 року), керуючись ч.3 ст. 69 ГПК України, ухвалою від 18.04.11 року суд продовжив термін розгляду справи на 15 днів -до 03.05.11 року.
До початку судового засідання, призначеного на 04.05.11 року, сторонами заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.
У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, посилаючись на те, що угода новації боргу №30-04-10 від 25.06.10 року є нікчемною і не може створювати юридичних наслідків для відповідача щодо сплати боргу (відзив на позовну заяву за вих.№ 01/47-158 від 09.03.11 року) (том 1, а.с.47-49); додаткові пояснення до відзиву (том 1, а.с.73-78).
І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
12.02.02 року Міністерством палива та енергетики України видано наказ №71 "Про реорганізацію ВАТ ДХК "Первомайськвугілля"" (том 1, а.с.8-11), відповідно до якого (цитується -з урахуванням обставин даної справи) Відкрите акціонерне товариство Державна холдингова компанія "Первомайськвугілля"" (далі -ВАТ ДХК "Первомайськвугілля") було реорганізоване шляхом виділення з його складу низки підприємств -юридичних осіб, у тому числі: ДВАТ "Шахта "Золоте"", ДВАТ "Шахта "Карбоніт"", ДВАТ "Шахта "Гірська"", ДВАТ "Шахта "Первомайська"", ДВАТ "Вуглезбут"", ДВАТ "Управління матеріально-технічного постачання" (п.1).
На базі вищеперелічених підприємств (крім ДВАТ "Вуглезбут") шляхом їх злиття було утворене Державне підприємство "Первомайськвугілля" (далі - ДП "Первомайськвугілля") (п.3), яке стало правонаступником їх прав та обов'язків (п.11), - тобто вищеназвані підприємства стали структурними підрозділами ДП «Первомайськвугілля».
ДВАТ "Вуглезбут" було перетворене у Державне підприємство "Первомайськвуглезбут" (далі -ДП "Первомайськвуглезбут") (п.2), яке стало правонаступником прав та обов'язків першого (п.11).
Як вбачається з обставин справи та наявних у ній доказів, ДВАТ "Шахта "Золоте"", ДВАТ "Шахта "Карбоніт"", ДВАТ "Шахта "Гірська"", ДВАТ "Шахта "Первомайська"", ДВАТ "Вуглезбут"", ДВАТ "Управління матеріально-технічного постачання" (ДВАТ "УМТЗ"), ДП "Первомайськвугілля" перебували у договірних правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганськвуглепереробка" (далі -ТОВ "Луганськвуглепереробка") (том 1, а.с.107-108;119-120; 146; том 2, а.с.6;11-13; 14-15 та ін.), при цьому за цими договорами, про які йдеться нижче у цьому рішенні, названі підприємства мали борги перед ТОВ "Луганськвуглепереробка".
14.01.06 року між ТОВ "Лугансьвуглепереробка" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед" (далі -ТОВ "Інтерофіс Лімітед") (покупець) у простій письмовій формі був укладений договір №542 купівлі-продажу боргових зобов'язань, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив боргові зобов'язання ДП "Первомайськвугілля", тобто право вимоги сплати боргу згідно наступних договорів, укладених ТОВ "Лугансьвуглепереробка" з:
шахтою "Гірська" - №74/79 від 02.08.02 року, сума боргу за яким станом на 14.01.06 року становила 56395,96 грн. (за даними продавця);
шахтою "Гірська" - №97 від 01.11.02 року, сума боргу за яким станом на 14.01.06 року становила 53477,23 грн. (за даними продавця);
шахтою "Золоте" - №62/43 від 01.08.02 року, сума боргу за яким станом на 14.01.06 року становила 433713,40 грн. (за даними продавця);
шахтою "Карбоніт" - №59/144 від 01.08.02 року, сума боргу за яким станом на 14.01.06 року становила 207241,84 грн. (за даними продавця);
ДП "Первомайськвуглезбут" - №46/ю від 01.09.02 року, сума боргу за яким станом на 14.01.06 року становила 37158,01 грн. (за даними продавця);
шахтою "Карбоніт" - №11.02/2 від 01.11.02 року, сума боргу за яким станом на 14.01.06 року становила 6232,08 грн. (за даними продавця);
СП "Шахта "Первомайська"" ДП "Первомайськвугілля" - №121 від 01.02.03 року, сума боргу за яким станом на 14.01.06 року становила 328188,00 грн. (за даними продавця);
ДП "Первомайськвугілля" - №63 від 01.06.03 року, сума боргу за яким станом на 14.01.06 року становила 4012084,20 грн. (за даними продавця);
СП "УМТЗ" ДП "Первомайськвугілля" - №108 від 21.11.03 року, сума боргу за яким станом на 14.01.06 року становила 288246,09 грн. (за даними продавця), - при цьому загальна сума права вимоги сплати боргу склала 5.422.736,81 грн. (том 1, а.с.12-13; та ін.).
20.03.06 року ТОВ "Луганськвуглепереробка" (продавець) та ТОВ "Інтерофіс Лімітед" (покупець) уклали додаткову угоду до цього договору, відповідно до якої покупець отримав право вимоги сплати боргу за наступними договорами, укладеними між ТОВ "Луганськвуглепереробка" та нижчепоіменованими підприємствами:
ДП "Первомайськвугілля" - №22ю від 19.04.02 року, сума боргу за яким станом на 20.03.06 року становила 625.376,05 грн. (за даними продавця);
шахта "Гірська" - №97 від 01.11.02 року, сума боргу за яким станом на 20.03.06 року становила 1.573.157,48 грн. (за даними продавця);
шахта "Золоте" - №62 від 01.08.02 року, сума боргу за яким станом на 20.03.06 року становила 1.187.980,88 грн. (за даними продавця);
шахта "Карбоніт" - №59 від 01.08.02 року, сума боргу за яким станом на 20.03.06 року становила 1.689.234,86 грн. (за даними продавця);
ДП "Первомайськвуглезбут" - №46/ю від 01.09.02 року, сума боргу за яким станом на 20.03.06 року становила 37.158,01 грн. (за даними продавця);
ДП "Первомайськвугілля" - №0-0000022ю від 19.04.02 року, сума боргу за яким станом на 20.03.06 року становила 95.465,34 грн. (за даними продавця);
ДП "Первомайськвугілля" - №63 від 01.06.03 року, сума боргу за яким станом на 20.03.06 року становила 4.854.421,52 грн. (за даними продавця);
СП "УМТЗ" ДП "Первомайськвугілля" - №108 від 21.11.03 року, сума боргу за яким станом на 20.03.06 року становила 1.987.893,61 грн. (за даними продавця), - загальна сума боргу за цими договорами складає 12.049.687,75 грн. (том 1, а.с. 14).
Розглянувши договір №542 від 14.01.06 року та додаткову угоду до нього, суд дійшов висновку, що вони відповідають приписам чинного на час їх укладення цивільного законодавства України.
Так, згідно ст. 512 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст.513 Кодексу правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
В силу приписів ст. 514 ЦКУ до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як сказано у ст. 516 Кодексу, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
В ході розгляду цього спору судом встановлено, що первісний кредитор дотримався приписів ст. 517 ЦКУ, відповідно до якої первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Як встановлено ст. 518 ЦКУ, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Позивач (новий кредитор) надав до справи документальні докази виконання первісним кредитором приписів ст. 517 Цивільного кодексу, - тобто передачі ним договорів, на підставі яких виникли зобов'язання боржника перед первісним кредитором (договори та т.і.).
З огляду на вищевикладене суд не погоджується з доводами відповідача про суперечність чинному законодавству договору №542 від 14.01.06 року та додаткової угоди до нього; ним також взято до уваги, що станом на час вирішення цього спору по суті вони не скасовані, не оспорені та не визнані недійсними.
Відповідач, незважаючи на заперечення проти позову, надав до справи документальні докази, які підтверджують факт існування договірних правовідносин між ним та ТОВ "Первомайськвуглепереробка»за низкою вищеперелічених договорів та боргу перед останнім, а саме:
1)акти взаємозвірок:
станом на 01.12.03 року -за договорами №0074 від 02.08.02 року; №079 від 27.09.02 року та №97 від 01.11.02 року, -всього на суму 1.454.035,21 грн. (том 1, а.с.61);
станом на 01.04.04 року -за договором №22ю від 13.04.02 року -у сумі 0,00 грн. (том 1, а.с.59);
станом на 01.12.04 року -за договором №46/ю від 01.09.02 року -у сумі 37158,01 грн. (том 1, а.с.64);
станом на 31.08.05 року -за договором №000063 від 01.06.03 року -у сумі 1.498.816,52 грн. (том 1, а.с.58);
станом на 01.09.05 року -розрахунків між двома підприємствами -у сумі 288.246,09 грн. (том 1, а.с.60);
станом на грудень 2005 року -розрахунків між двома підприємствами -у сумі 301.204,29 грн. (том 1, а.с.62); та ін.;
2)договори №22ю від 19.04.02 року; №97 від 01.11.02 року; №62 від 01.08.02 року; №59 від 01.08.02 року; №46/ю від 01.09.02 року; №63 від 01.06.03 року та №108 від 21.11.03 року;
3)договір №89/01-06-10 про порядок погашення заборгованості, укладений між сторонами у справі 04.06.10 року, згідно якому ТОВ "Інтерофіс Лімітед" (кредитор) та ДП "Первомайськвугілля" (боржник), підписуючи цей договір, підтверджують наявність заборгованості боржника перед кредитором (п.1), яка має місце у зв'язку з виконанням нижчеперелічених договорів (п.2):
ДП "Первомайськвугілля", - №22ю від 19.04.02 року, сума боргу за яким відповідно до договору №542 від 14.01.06 року становила 625.376,05 грн.;
шахта "Гірська", - №97 від 01.11.02 року, сума боргу за яким відповідно до договору №542 від 14.01.06 року становила 1.573.157,48 грн.;
шахта "Золоте", - №62 від 01.08.02 року, сума боргу за яким відповідно до договору №542 від 14.01.06 року становила 1.187.980,88 грн.;
шахта "Карбоніт", - №59 від 01.08.02 року, сума боргу за яким відповідно до договору №542 від 14.01.06 року становила 1.689.234,86 грн.;
ДП "Первомайськвуглезбут", - №46/ю від 01.09.02 року, сума боргу за яким відповідно до договору №542 від 14.01.06 року становила 37.158,01 грн.;
ДП "Первомайськвугілля", - №0-0000022ю від 19.04.02 року, сума боргу за яким відповідно до договору №542 від 14.01.06 року становила 94.465,34 грн.;
ДП "Первомайськвугілля", - №63 від 01.06.03 року, сума боргу за яким відповідно до договору №542 від 14.01.06 року становила 4.854.421,52 грн.;
СП "УМТЗ" ДП "Первомайськвугілля", - №108 від 21.11.03 року, сума боргу за яким відповідно до договору №542 від 14.01.06 року становила 1.987.893,61 грн., - при цьому загальна сума боргу за цими договорами становить 12.049.687,75 грн.
Сторони домовилися, що загальна сума зобов'язань боржника перед кредитором складає 12.049.687,75 грн., при цьому вони, посилаючись на ст. 604 ЦКУ, встановили, що стосовно зобов'язань, вказаних у п.2 цього договору, відбувається новація (п.3).
Боржник зобов'язався на протязі року з моменту підписання цього договору сплатити кредиторові заборгованість у сумі 12.049.687,75 грн. шляхом перерахування грошових коштів на його рахунок. Оплата заборгованості може бути здійснена у інший спосіб, ніж грошовими коштами, не заборонений чинним законодавством України, про що сторони укладають окрему угоду (п.4). У разі порушення боржником вказаного у п.4 цього договору строку погашення заборгованості кредитор має право звернутися до суду з позовом про її стягнення у примусовому порядку (п.5).
Згідно п. 11 договору він набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань (том 1, а.с. 103).
Відповідач вважає цей договір нікчемним, посилаючись на те, що при його укладенні «не дотримані вимоги закону (ст. 604 ЦК України) щодо сторін такого правочину та його дійсності (чинності)»(том 1, а.с.47-49).
Суд не погоджується з доводами відповідача у цій частині з наступних підстав.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).
Частинами 1-5 статті 203 ЦКУ встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).
Відповідно до ст. 604 Кодексу зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.
Зі змісту цитованої статті Цивільного кодексу не вбачається, що сторони за договором №89/01-06-10 про порядок погашення заборгованості, укладеним 04.06.10 року, порушили її приписи.
Порядок укладення договору про заміну кредитора врегульований статтями 512-519 Цивільного кодексу, однак вони не містять імперативних приписів щодо умов, за наявності яких такий договір вважається нікчемним, у т.ч. і тих, на які посилається відповідач у своїх запереченнях проти позову.
Даний договір станом на день вирішення спору по суті не розірваний та не визнаний недійсним
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що договір №89/01-06-10 від 04.06.10 року у нього відсутній (том 1, а.с.50-51), оскільки він же надав до справи засвідчену копію цього договору та докази його узгодження посадовими особами відповідача перед укладенням (том 1, а.с.102-104).
Дослідивши вищезгадані договори та інші наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Суд вважає, що сторони за договором №542 від 14.01.06 року, додаткової угоди до нього від 20.03.06 року та за договором №89/01-06-10 від 04.06.10 року без достатніх правових та фактичних підстав включили до нього боргове зобов'язання за договором №46/ю від 01.09.02 року на суму 37158,01 грн., - оскільки ДП "Первомайськвугілля" не є правонаступником прав та зобов'язань колишнього ДВАТ "Вуглезбут", - таким відповідно до пунктів 2 та 11 вищезгаданого наказу Міністерства палива та енергетики України від 12.02.02 року №71 є ДП "Первомайськвуглезбут" (том 1, а.с.8-11), а тому ДП «Первомайськвугілля»у цій частині позовних вимог не є належним відповідачем.
Відповідач надав до справи не спростовані позивачем докази того, що станом на час вирішення цього спору по суті фактична сума боргу за договорами, укладеними між ТОВ "Луганськвуглепереробка" та:
1)ДП "Первомайськвугілля", - договір №22ю від 19.04.02 року, - становить 39.992,21 грн., яка відповідачем "списана як безнадійна кредиторська заборгованість" (том 1, а.с.73-78).
Факт наявності боргу за цим договором підтверджується:
актом звірення взаємних розрахунків станом на 01.12.02 року, згідно якому борг становить 39.992,21 грн. (том 1, а.с.118).
Незважаючи на вимоги суду, сторони не надали до справи примірник цього договору;
2)шахта "Гірська", -договір №97 від 01.11.02 року, - становить 109.873,19 грн., яка відповідачем «списана як безнадійна кредиторська заборгованість»(том 1, а.с.73-78).
Факт існування боргу за цим договором та його списання відповідач також підтверджує:
актом звіряння розрахунків станом на 01.12.03 року (том 1, а.с.61);
листом на адресу ТОВ "Луганськвуглепереробка" від 15.01.08 року за вих. №01/52 (том 2, а.с.10);
3)шахта "Золоте", -договір №62 від 01.08.02 року, - борг відсутній (том 1, а.с. 73-78).
Факт відсутності боргу відповідач підтверджує листом на адресу ТОВ "Луганськвуглепереробка" від 30.03.06 року за вих. №35 (том 2, а.с.17);
4)шахта "Карбоніт", - договір №59 від 01.08.02 року, - становить 101.320,24 грн., яка відповідачем "списана як безнадійна кредиторська заборгованість" (том 1, а.с. 73-78) ).
Факт існування боргу за цим договором та його списання відповідач також підтверджує листом на адресу ТОВ "Луганськвуглепереробка" від 23.05.07 року за вих. №412/14 (том 2, а.с.27);
5)ДП "Первомайськвугілля" -договір №0-0000022ю від 19.04.02 року, - суму боргу за яким у розмірі 95.465,34 грн. відповідач не визнає та стверджує, що ним такий договір не укладався, оскільки поставка товарно-матеріальних цінностей була здійснена на підставі іншого договору, а саме: договору №35/ю від 17.07.02 року, за яким і мав місце борг у сумі 94465,34 грн. (том 1, а.с. 73-78; том 2, а.с.28);
6)ДП "Первомайськвугілля" -договір №63 від 01.06.03 року, - борг відсутній (том 1, а.с.73-78);
7)СП "УМТЗ" ДП "Первомайськвугілля" -договір №108 від 21.11.03 року, - становить 185.811,15 грн., яка відповідачем "списана як безнадійна кредиторська заборгованість" (том 1, а.с.73-78).
Факт існування боргу за цим договором відповідач також підтверджує платіжними дорученнями №831 від 28.05.04 року, випискою з банківського рахунку, платіжним дорученням №832 від 28.05.04 року; та ін. (том 1, а.с.147-150; том 2, а.с.1-5).
Позивач не оспорив та не спростував жоден з вищенаведених доводів відповідача.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, керуючись приписами ст.33 ГПК України, згідно якій кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, - суд вважає доведеним, що боргові зобов'язання за цим спором мають місце за наступними договорами та у сумах, вказаних відповідчем:
1)№97 від 01.11.02 року, - у сумі 109.873,19 грн.;
2)№59 від 01.08.02 року, - у сумі 101.320,24 грн.;
3)№108 від 21.11.03 року, - у сумі 185.811,15 грн., - а разом 397004,58 грн.
Зі змісту вищезгаданих договорів вбачається наступне.
01.08.02 року між ТОВ «Луганськвуглепереробка»(виконавець) та ДВАТ «Шахта «Карбоніт»»(замовник) укладено договір №59 на переробку давальницької сировини, відповідно до якого замовник зобов'язується поставити для збагачення виконавцю рядове вугілля (п.1.1), а виконавець зобов'язується його збагатити на умовах давальницької сировини з метою отримання продуктів збагачення (п.1.2), зі строком збагачення -3 дні, з наступним їх відвантаженням впродовж 1 дня за реквізитами споживача (п.1.3).
Строк дії договору - з моменту його підписання сторонами та до 31.12.02 року, а щодо розрахунків -до повного їх погашення. У випадку, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку дії договору не заявить у письмовій формі про припинення його дії, він вважається продовженим на наступний рік (п.9.2).
Зі змісту договору видно, що ним врегульовані усі інші істотні його умови (том 2, а. с. 23-24).
01.11.02 року між ТОВ «Луганськвуглепереробка»(переробник) та ДВАТ «Шахта «Гірська»»(постачальник) укладено договір №97 на переробку давальницької вугільної сировини, відповідно до якого постачальник зобов'язується власними силами та засобами поставити для збагачення переробнику рядове вугілля (п.1.1), а переробник зобов'язується його збагатити на умовах давальницької сировини з метою отримання продуктів збагачення, з наступним їх відвантаженням за реквізитами постачальника (п.1.2).
Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.02 року, з правом пролонгування (п.6.6).
Зі змісту договору видно, що ним врегульовані усі інші істотні його умови (том 2, а. с. 6-8).
Договори №№59 та 97 належать до договорів про надання послуг.
21.11.03 року між ДВАТ УМТЗ ДП ДХК «Первомайськвугілля» (покупець) та ТОВ «Луганськвуглепереробка»(продавець) укладено договір №108, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця визначену продукцію, а покупець зобов'язується прийняти її та сплатити її вартість на умовах договору відповідно до доданих специфікацій на кожну поставку продукції (п.1.1).
Строк дії договору сторонами не встановлено (п.5.1).
Зі змісту договору видно, що ним врегульовані усі інші істотні його умови (том 1, а. с. 146).
Договір №108 належить до договорів купівлі-продажу.
Як вбачається з обставин справи, позивач з огляду на те, що відповідач, всупереч умовам пунктів 4 та 5 договору №89/01-06-10 від 04.06.10 року, не вжив заходів до погашення визначеного у ньому боргу, - звернувся з цим позовом до суду.
ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як сказано вище у цьому рішенні, згідно статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).
Частинами 1-5 статті 203 ЦКУ встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).
Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).
Кожен з зазначених договорів є відплатним (відповідно, - ст.655 та 903 ЦКУ).
Вирішуючи цей спір, суд виходить з того, що жоден з договорів, на яких позивач ґрунтує свої вимоги, а суд визнав їх належними та допустимими доказами, не скасовані, не визнані недійсними та не оспорені відповідачем.
Оскільки ДП «Первомайськвугілля»як юридична особа створене шляхом злиття вищеперелічених суб'єктів господарювання, то відповідно до приписів частини 2 ст. 59 Господарського кодексу України (далі -ГКУ) усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.
За таких обставин ДП «Первомайськвугілля» є належним відповідачем за цим спором.
Сторони за усіма вищепереліченими договорами, а також сторони у цій справі, уклавши договори, набули низку прав за зобов'язань.
Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).
Закон -ст.525 ЦКУ - не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оцінюючи посилання відповідача на те, що у нього відсутній борг перед позивачем за трьома вищезгаданими договорами (№№59,97 та 108), оскільки він (відповідач) списав його як безнадійний, суд не погоджується з ними з огляду на те, що статті 599-609 Цивільного кодексу України не містять такої підстави припинення зобов'язання, як списання безнадійної кредиторської заборгованості.
Відповідно до ст. 598 ЦКУ зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Дослідження змісту кожного зі згадуваних у цьому рішенні договорів показало, що жоден з них не містить домовленості про припинення зобов'язання шляхом списання безнадійної кредиторської заборгованості, а тому дії відповідача щодо списання боргу є неправомірними.
Суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством України, довів законність та обґрунтованість своїх вимог лише частково, - на суму боргу, який визнав відповідач за вищезгаданими договорами №№59,97 та 108.
Що стосується іншої частини позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до приписів ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
В силу ст. 33. названого Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, - при цьому згідно ст. 34 ГПК господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Факт укладення сторонами у цій справі договору №89/01-06-10 від 04.06.10 року на суму боргу в 12.049.687,75 грн. не є безумовним та належним доказом і підставою для його стягнення з відповідача, оскільки наявність у відповідача саме такої суми боргу позивач у встановленому законом порядку не довів, а відповідач її не визнав, посилаючись на вищезгадані документальні докази, у т.ч. дані бухгалтерського обліку, акти взаємозвірок, службове листування з первісним кредитором; та т.і.
Виходячи з обставин справи та наявних у ній доказів, суд дійшов висновку, що позивач лише частково доказав, що з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань), - у іншій частині відповідач спростував позов.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).
Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).
Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).
Кредитор (позивач) документально довів, що відповідач повинен сплатити на його користь борг у загальній сумі 397004,58 грн.
Що стосується позовної давності, то суд при вирішенні спору керується наступним.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦКУ).
Частиною 1 ст. 261 Кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З наявних у справі доказів вбачається, що відповідач вчинив дії, які свідчать про визнання боргу.
Так, він систематично здійснював з первісним кредитором - ТОВ "Луганськвуглепереробка" взаємозвірки стану розрахунків за спірними договорами, у т.ч. станом на 01.09.05 року та грудень 2005 року (том 1, а.с. 60,62).
З наявних у справі доказів видно, що новий кредитор (позивач) у 2008 році звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до ДП «Первомайськвугілля»- про стягнення 14.400.822,68 грн.
Згідно ухвали суду від 07.07.08 року у справі №7/58(01-10/6-651) позов залишено без розгляду (том 2, а.с.29), при цьому з її змісту вбачається, що предметом спору були саме ті договори, про які йдеться у даній справі (№8/26/2011).
В силу ст. 264 Цивільного кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
За таких обставин у суду відсутні правові та фактичні підстави для застосування приписів ст. 267 ЦКУ щодо наслідків спливу позовної давності.
Таким чином, позов підлягає задоволенню частково -на суму 397.004,58 грн. з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні; в іншій частині законність та обгрунтованість позовних вимог позивачем не доведена.
Керуючяись ст.ст.44, 47-1 та 49 ГПК України, суд покладає судові витрати на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме:
державне мито -у сумі 840,16 грн.;
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -у сумі 7,78 грн.
Решта судових витрат покладається на позивача.
На підставі викладеного, ст.ст.11,16,203,256,257,264,509,525-528,530,610-614,617,622,623,626, 629, 655, 901,903 Цивільного кодексу України; ст.ст. 20,59 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,32-35,43,44,47-1,49, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства «Первомайськвугілля», ідентифікаційний код 32320594, яке знаходиться за адресою: місто Первомайськ, вул. Куйбишева, 18-а Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерофіс Лімітед», ідентифікаційний код 32962368, яке знаходиться за адресою: місто Київ, провул. Киянівський, 3-7, - основний борг у сумі 397004 (триста дев'яносто сім тисяч чотири) грн. 58 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 16 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 7 (сім) грн. 78 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3.Решту судових витрат покласти на позивача.
4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 04.05.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Рішення складено у повному обсязі та підписано -10 травня 2011 року.
Суддя А.П.Середа