36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
24.03.2011 р. Справа №18/575/11
За позовом Полтавського акціонерного банку "Полтава-банк", вул.Паризької Комуни, 40а, м. Полтава
до Приватного підприємства "Елсис", вул. Харківське шосе, 6а, м. Полтава
про звернення стягнення на майно відповідача, визнання права власності
Суддя Тимощенко О.М.
Представники:
від позивача: Довбенко О.Ю.
від відповідача: відсутні
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про звернення стягнення на майно відповідача для часткового задоволення вимог позивача по кредитному договору №В-259/2603 від 04.12.2006р. у сумі 22 094 776 грн., а саме: нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: м. Полтава, шосе Харківське, №6а за оціночною вартістю 22 094 776 грн. та визнання права власності на вказані будівлі за позивачем.
Відповідач надав заяву №902 від 15.03.2011р., у якій просить розгляд справи проводити без участі його представника, та відзив на позов №903 від 15.03.2011р., заяву-пояснення від 21.03.2011р., у яких позовні вимоги визнає. Відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи (відмітка про отримання ухвали від 22.03.11р. - арк.171).
Ухвалою від 28.02.2011р. суд витребував додаткові докази, а саме: докази, що спірне майно не зареєстроване за іншою особою, виписку з державного реєстру прав власності на нерухоме майно станом на час розгляду справи. На виконання вимог суду ПП "Полтавське БТІ" "Інвентаризатор" надало лист № з/215 від 23.03.11р. (арк.172 справи), згідно якого за даними реєстрових книг Полтавського бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" по шосе Харківське, 6а зареєстровано право власності за ПП "Елсис":
- 3/10 ч. нежитлових будівель за літерами А-2, А-7 загальною площею 5469,1 кв.м. на підставі свідоцтва про право власності, видане Головним управлінням з питань житлово-комунального обслуговування населення від 30.01.2003р. за № 101;
- 1/1 ч. нежитлові будівлі за літерою А-4 загальною площею 12552,4 кв.м. на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 07.03.2008р.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Згідно укладеного між сторонами кредитного договору №В-259/2603 від 04 грудня 2006 р. з додатками та додатковими угодами (арк.62-84 справи) позивач надав відповідачу кредит у вигляді відновлювальної (револьверної) кредитної лінії з лімітом кредитування у розмірі:
а) 21 336 000,00 грн. 00 коп. під 20 % річних;
б) 523 440 євро 00 євроцентів під 14.9% річних:
в) 1 361 000 доларів США 00 центів під 14,9 % річних, строк погашення в повному обсязі - в строк встановлений вимогою Банку, а при відсутності такої вимоги не пізніше 30 червня 2010 року.).
Згідно із п.7.1. кредитного договору, забезпеченням зобов'язань по цьому Договору є іпотечний договір. Пунктом 7.3 кредитного договору визначено, що у разі несвоєчасного виконання Позичальником (ГІП Елсис») грошових зобов'язань за кредитним договором Банк має права погасити заборгованість в першу чергу за рахунок забезпечення.
Згідно іпотечного договору від 04.12.2006р. (арк.33-36 справи) відповідач (іпотекодавець) передав в іпотеку позивачу (іпотекодержателю) майно, а саме: нежитлові будівлі (прохідна, адміністративно-побутова будівля, виробничий корпус) загальною площею 17 821,3 кв. м., що знаходяться за адресою: місто Полтава, шосе Харківське №6 (шість) «а»(стара адреса: вул. Харківське шосе, 6а), що належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням з питань житлово-комунального обслуговування населення 30.01.2003 року за №101, зареєстрованого в КП Полтавському БТІ «Інвентаризатор»31.01.2003 року в реєстрову книгу №6 за реєстровим №840.
На земельній ділянці, яка перебуває в оренді згідно договору оренди №829-П, укладеного між Виконавчим комітетом Полтавської MP та ПП «Елсис»28.11.2005 року, розташовано: А-2, А-4, А-7 нежитлові будівлі загальною площею 17 821,3 кв.м., №1 - огорожа.
Іпотечна вартість за домовленістю сторін складає 22 096 000 грн. 00 коп (п.1.1 договору).
Згідно із п.3.3. вищевказаного іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись за рішенням суду, рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз»у відповідності з Регламентом цього третейського суду, шляхом набуття Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.
Кредитний договір №В-259/2603 від 04 грудня 2006 р. фактично виконувався позивачем, що підтверджується відповідними банківськими сальдовими виписками та не заперечується відповідачем. Однак, відповідач неналежно виконував свої зобов'язання у зв'язку з чим станом на 28 грудня 2010 року за ним рахується заборгованість по вказаному кредитному договору у сумі 30 395 207 грн. 51 коп., з яких:
Кредит виданий у гривнях:
21 335 963 грн. 33 коп. - тіло кредиту (основне зобов'язання)
1 452 492 грн. 75 коп. - відсотки за користування кредитом
Кредит виданий в доларах США:
161 000 дол. 00 центів - тіло кредиту (основне зобов'язання), що станом на 28.12.2010 року по курсу НБУ еквівалентно 1 281 737 грн. 10 коп.
20 281 дол. 61 цент - відсотки за користування кредитом, що станом на 28.12.2010 року по курсу НБУ еквівалентно 161 463 грн. 93 коп.
Кредит виданий у євро:
523 440 євро 00 євроцентів - тіло кредиту (основне зобов'язання), що станом на 28.12.2010 року по курсу НБУ еквівалентно 5 473 979 грн. 01 коп.
65 939 євро 10 центів - відсотки за користування кредитом, що станом на 28.12.2010 року по курсу НБУ еквівалентно 689 571 грн. 39 коп.
У зв'язку з викладеним, позивач просить звернути стягнення на майно відповідача (предмет іпотеки) для часткового задоволення вимог по кредитному договору №В-259/2603 від 04 грудня 2006 р. у сумі 22 094 776,00 грн. шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін). Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст.33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання (ст.37 Закону України "Про іпотеку").
Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Отже, виходячи з норм законодавства, насамперед ст.ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку", чинним законодавством не виключається можливість звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом. Сторони за законом можуть це питання врегулювати в позасудовому порядку, але вони не позбавлені цього права в судовому порядку за рішенням суду, що відповідає положенням ст.ст. 55, 124 Конституції України.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Як вбачається із матеріалів справи, заявлений позивачем позов є захистом вже існуючого права, що виникло на підставі застереження в договорі іпотеки, яке законодавцем визначено як самостійна підстава виникнення права власності. Дана правова позиція підтверджується судовою практикою, зокрема постановою ВГСУ від15.11.2010 року у справі №15/27 та ін.
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України). У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст.78 ГПК України).
На підставі матеріалів справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази (договори з додатковими угодами, відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, висновок експертного дослідження, довідку ПП "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" та ін.), суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, відповідачем не оспорюються, а тому підлягають задоволенню. На підставі матеріалів справи та керуючись ст.22,33, 43, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Звернути стягнення на майно Приватного підприємства «Елсис»(юридична адреса: Полтавська область, м. Полтава, вул. Харківське шосе, 6-а, п/р №26002764 в АБ «Полтава - банк», МФО 331489, код ЄДРПОУ 13929660) для часткового задоволення вимог Полтавського акціонерного банку «Полтава-банк»(36020, м. Полтава, вул.Паризької Комуни, 40а, код ЄДРПОУ 09807595 к/р 32008100800 в Управлінні НБУ в Полтавській області, МФО 331047) по кредитному договору №В-259/2603 від 04 грудня 2006 р. у сумі 22 094 776 грн. 00 коп. шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме на:
- 3/10 ч. нежитлових будівель за літерами А-2, А-7 загальною площею 5469,1 кв.м.;
- 1/1 ч. нежитлові будівлі за літерою А-4 загальною площею 12552,4 кв.м.,
що знаходяться за адресою: місто Полтава, шосе Харківське №6 «а»(стара адреса: вул. Харківське шосе, 6а) за оціночною вартістю у 22 094 776 грн. 00 коп.
3. Визнати право власності Полтавського акціонерного банку „Полтава-банк'' (36020, м. Полтава, вул. Паризької Комуни, 40-а, код ЄДРПОУ 09807595) на:
- 3/10 ч. нежитлових будівель за літерами А-2, А-7 загальною площею 5469,1 кв.м.;
- 1/1 ч. нежитлові будівлі за літерою А-4 загальною площею 12552,4 кв.м.,
що знаходяться за адресою: місто Полтава, шосе Харківське №6 «а»(стара адреса: вул. Харківське шосе, 6а).
4. Стягнути з Приватного підприємства "Елсис", вул. Харківське шосе, 6а, м.Полтава (п/р 26002764 в АБ "Полтава-банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 13929660) на користь Полтавського акціонерного банку "Полтава-банк", вул.Паризької Комуни, 40а, м.Полтава (код ЄДРПОУ 09807595, к/р 32008100800 в Управлінні НБУ в Полтавській області, МФО 331047) 25500,0 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя Тимощенко О.М.