36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
05 квітня 2011 р. Справа № 18/422/11
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Комунального підприємства "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг", 39617, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Махоркова, 31
про стягнення 10237,90 грн.
та за зустрічним позовом Комунального підприємства "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг", 39617, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Махоркова, 31
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про визнання договору недійсним
Суддя Гетя Н.Г.
Представники до перерви:
від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1
від відповідача за первісним позовом: Кожарін С.В.
Представники після перерви:
від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1
від відповідача за первісним позовом: Кожарін С.В.
Розгляд справи продовжується після перерви, оголошеної відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 24.03.2011 року.
В судовому засіданні 05.04.2011 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 10237,90 грн. заборгованості за договором про надання правової допомоги від 01.10.2009 року, в т.ч. 6200,00 грн. основного боргу, 3875,00 грн. штрафу, 99,20 грн. інфляційних нарахувань, 63,70 грн. 3% річних та зустрічна позовна заява про визнання договору від 01.10.2009 року про надання правової допомоги недійсним з моменту його укладення.
В судовому засіданні 10.03.2011 року від позивача за первісним позовом до суду надійшло клопотання в порядку ч. 2 ст. 83 ГПК України, яке фактично є клопотанням про збільшення позовних вимог. Клопотання судом до розгляду не приймається, оскільки заявником при його поданні не було сплачено державне мито у встановлених чинним господарським процесуальним законодавством України порядку та розмірах.
23.03.2011 року від позивача за первісним позовом до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог за № 13 (вх. № 5091д від 24.03.2011 року), згідно якої він просить суд стягнути з відповідача 11773,63 грн. боргу за договором про надання правової допомоги від 01.10.2009 року, в т.ч. 6200,00 грн. основного боргу, 217,00 грн. інфляційних витрат, 86,63 грн. 3% річних та 5270,00 грн. штрафу.
Суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Подана позивачем за первісним позовом заява про збільшення позовних вимог приймається судом до розгляду.
Таким чином, судом розглядаються первісні позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги від 01.10.2009 року в розмірі 11773,63 грн., в т.ч. 6200,00 грн. основного боргу, 5270,00 грн. штрафу, 217,00 грн. інфляційних витрат та 86,63 грн. 3% річних.
Позивач за первісним позовом підтримує позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про їх збільшення, проти задоволення зустрічного позову заперечує, посилаючись на те, що договір про надання правової допомоги від 01.10.2009 року відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, які є необхідними для чинності правочину. а також на те, що обгрунтування позивачем за зустрічним позовом своїх вимог на положеннями ст. 232 ЦК України є безпідставним, оскільки дана норма стосується правочинів, які вчиняються через представника, тоді як в даному випадку директор підприємства не підпадає під поняття представника відповідно до положень ст. 237 ЦК України.
Відповідач за первісним позовом проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки позивачем не надано до суду документів, які підтверджують його право на надання послуг, що є предметом спірного договору, зустрічні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд визнати недійсним договір від 01.10.2009 року про надання правової допомоги з моменту його укладання, посилаючись на його фіктивність.
В судовому засіданні 24.03.2011 року відповідачем за первісним позовом були подані клопотання про зобов'язання позивача направити на його адресу копії доданих до позовної заяви документів, надати копії процесуальних документів, які стосуються виконання робіт за спірним договором, та надати докази дотримання досудового порядку врегулювання спору в частині збільшення позовних вимог.
Подані відповідачем за первісним позовом клопотання судом відхиляються оскільки додані до позовної заяви документи були отримані відповідачем за первісним позовом разом із претензіями, що не заперечується останнім; копії процесуальних документів (постанов, рішень), що стосуються виконання робіт за спірним договором, містяться в матеріалах справи, а відповідач за первісним позовом як сторона у справі не позбавлена права знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги та знімати копії; досудовий порядок врегулювання спору у відповідності до чинного законодавства України не є обов'язковим.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
01.10.2009 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивач за первісним позовом, виконавець) та Комунальним підприємством "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг" (відповідач за первісним позовом, замовник) був укладений договір про надання правової допомоги (а.с. 7-8), згідно умов якого виконавець зобов'язався надавати замовнику визначені цим договором послуги правового характеру щодо захисту інтересів останнього в органах Державної податкової служби Полтавської області та ДПА України, а також в Полтавському окружному адміністративному суді з питання визнання протиправним та нечинним рішення Кременчуцької об'єднаної Державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Комунального підприємства "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг":
а. від 29.09.2009 року № 0008292303/3121, яким нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 168896,10 грн.,
б. від 29.09.2009 року № 0008292303/3122, яким нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 5096,00 грн.,
всього на загальну суму - 173992,10 грн.
Згідно із п. 1.2. договору про надання правової допомоги від 01.10.2009 року (далі - договір), на підтвердження фактів надання виконавцем замовнику послуг складається акт приймання-передачі робіт.
Відповідно до п. 4.1. спірного договору, за послуги, передбачені цим договором, замовник сплачує виконавцеві плату в розмірі 6200,00 грн.
Факт надання послуг позивачем за первісним позовом на суму 6200,00 грн. підтверджується актом від 30.09.2010 року приймання-передачі виконаних робіт по договору від 01.10.2009 року (а.с. 9), скріпленого підписами та печатками сторін, що свідчить про відсутність зауважень з боку відповідача за первісним позовом щодо якості наданих позивачем за первісним позовом при виконанні умов спірного договору правових послуг.
Відповідач п. 5.1. договору, замовник здійснює оплату в безготівковій формі платіжним дорученням на поточний рахунок виконавця на протязі 5-ти днів від дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг та у відповідності до виставленого рахунку.
Відповідач за первісним позовом в порушення умов договору щодо проведення розрахунку оплату за надані послуги не провів.
Позивач за первісним позовом направив відповідачу за первісним позовом претензії № 7 від 08.12.2010 року (а.с. 12-13) та № 1 від 05.01.2011 року (а.с. 15-18) з вимогами про сплату боргу. Останнім у відповідях на вищевказані претензії № 01-23/293 від 13.12.2010 року (а.с. 14) та № 01-23/22 від 14.01.2011 року (а.с. 19-21) відхилено вимоги в частині нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату послуг відповідно до умов спірного договору з посиланням на те, що рахунок на оплату послуг виставлено позивачем за первісним позовом лише 05.01.2011 року як додаток до претензії № 1, а також запропоновано направити на його адресу належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують право позивача за первісним позовом на надання послуг, що є предметом спірного договору, та є необхідними для розгляду претензій.
За таких обставин позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог 6200,00 грн. основного боргу, 5270,00 грн. штрафу, 217,00 грн. інфляційних витрат та 86,63 грн. 3% річних.
Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 ГК України, підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.
Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до ст. ст. 509, 510 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з вимогами ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач за первісним позовом у наданому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на викладені у відповіді на претензію за № 01-23/22 від 14.01.2011 року обставини, а саме: на відсутність підстав для нарахуванням штрафних санкцій з 06.10.2010 року огляду на виставлення рахунку на оплату послуг лише 05.01.2011 року як додатку до претензії № 1, а також на відсутність документів, які підтверджують право позивача за первісним позовом на надання послуг, що є предметом спірного договору.
Викладені відповідачем за первісним позовом у відзиві на позовну заяву доводи судом відхиляються з наступних підстав.
В матеріалах справи міститься копія акту звірки взаємних розрахунків від 15.11.2010 року (а.с. 11), з якого вбачається, що відповідач за первісним позовом визнає наявність заборгованості в розмірі 6200,00 грн., що виникла на підставі рахунку № 51 від 30.09.2010 року, тобто в даному акті зазначені сума заборгованості, підстави її виникнення, дата та номер документа, на підставі якого у відповідача за первісним позовом виник обов'язок щодо оплати наданих йому послуг. Акт підписано сторонами та скріплено печатками. Отже, станом на 15.11.2010 року вказаний рахунок було виставлено відповідачу за первісним позовом, що не заперечувалось ним при підписанні акту звірки взаємних розрахунків.
Приймаючи до уваги вищенаведене, датою початку перебігу строку оплати за надані згідно спірного договору послуги суд вважає 15.11.2010 року.
Щодо відсутності документів, які підтверджують право позивача за первісним позовом на надання послуг, що є предметом спірного договору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Позивачем за первісним позовом було надано о суду копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 21.02.2011 року (а.с. 39). З даного витягу вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець, серед видів діяльності зазначено, зокрема, діяльність у сфері права.
Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Фактичне ж надання послуг на підставі договору підтверджується, окрім вищенаведеного, наявними в матеріалах справи копією довіреності, виданої відповідачем за первісним позовом на право представляти інтереси його в суді (а.с. 69), та копією постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2010 року по справі № 2а-858/10/1670 (а.с. 70-73), за змістом якої представником Комунального підприємства "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг" є ОСОБА_1.
За таких обставин вимоги про стягнення заборгованості за отримані згідно договору послуги в сумі 6200,00 грн. є правомірними, обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума 3% річних за період з 06.10.2010 року по 24.03.2011 року складає 86,63 грн., а сума інфляційних витрат за цей же період - 217,00 грн.
Судом з урахуванням вищевикладених висновків щодо початку перебігу строку виконання зобов'язання за договором за допомогою ІАЦ "Ліга" було здійснено власний перерахунок індексу інфляції та 3% річних за період 15.11.2010 року по 24.03.2011 року, які склали 186,00 грн. та 66,25 грн. відповідно.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за період з 06.10.2010 року по 24.03.2011 року, що згідно наданого позивачем розрахунку складає 5270,00 грн.
За змістом ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України, боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.
Згідно зі ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України, зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У відповідності до ст. ст. 547-548 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з приписами п. 6.2. договору, за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник несе відповідальність у вигляді сплати виконавцю штрафних санкцій із розрахунку 10% від суми заборгованості за кожні 20-ть днів прострочення оплати наданих послуг.
Оскільки строк виконання зобов'язання за договором настав фактично з 15.11.2010 року, оплату прострочено на 130 днів, що складає шість періодів по 20 днів (130 : 20 = 6,5) суд дійшов висновку, що розмір штрафу складає 3720,00 грн. (6200,00 x 6 x 10%).
24.02.2011 року від Комунального підприємства "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг" до господарського суду Полтавської області надійшов зустрічний позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання договору від 01.10.2009 року про надання правової допомоги недійсним з моменту його укладення.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.02.2011 року по даній справі зустрічний позов було прийнято до розгляду спільно з первісним позовом.
Зустрічний позов обгрунтовано порушенням приписів ст. ст. 203, 215, 232, 234 ЦК України при укладенні спірного договору.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним договір про надання правової допомоги від 01.10.2009 року як фіктивний.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У відповідності до п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину, а також необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.
Разом з тим, відповідач за первісним позовом не надав суду жодного належного доказу на підтвердження того, що спірний договір є фіктивним правочином.
Не можуть бути прийняті до уваги судом доводи позивача за зустрічним позовом щодо вчинення спірної угоди внаслідок зловмисної домовленості колишнього директора Комунального підприємства "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг" з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (ст. 232 ЦК України), оскільки, зловмисна домовленість у розумінні ст. 232 ЦК України означає саме навмисні дії представника, які полягають в усвідомленні ним того, що він вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для довірителя наслідків та бажає (або свідомо допускає) їх настання.
У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину, а також необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Окрім того, як зазначено у п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
Ухвалою від 24.02.2011 року (а.с. 49) господарський суд зобов'язав відповідача за первісним позовом надати документальне обгрунтування викладених у зустрічному позові обставин щодо зловмисної домовленості між позивачем та представником відповідача. Відповідач за первісним позовом вимог даної ухвали суду не виконав. Відсутність в матеріалах справи документальних доказів стосовно наявності умислу в діях колишнього директора Комунального підприємства "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг" призводить до відсутності передбачених ст. 232 ЦК України підстав для визнання недійсним спірного договору.
Вищевикладене дає підстави для відмови у задоволенні зустрічного позову.
У відповідності до п. 4 ст.129 Конституції України, ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Сторони вільні у наданні господарського суду своїх доказів і доведенні їх переконливості.
Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг" (39617, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Махоркова, 31, код ЄДРПОУ 13966170) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 6200,00 грн. основного боргу, 3720,00 грн. штрафу, 66,25 грн. 3% річних, 186,00 грн. інфляційних витрат, 101,73 грн. державного мита та 203,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині первісного позову відмовити.
4. У задоволенні зустрічного позову відмовити.
Суддя Гетя Н.Г.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.04.2011 року.