73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"18" квітня 2011 р. Справа № 2-а-6861/10/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кравченко К.В.,
при секретарі: Михайленко О.А.,
за участю:
представників позивача -ОСОБА_1,
представника відповідача -Горбунова К.О., Горбатюк С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
приватного підприємця ОСОБА_4
до державної податкової інспекції у м.Херсоні
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
встановив:
В грудні 2010 року приватний підприємець ОСОБА_4 (надалі-позивач) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м.Херсоні (надалі - ДПІ, відповідач), в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ від 04.11.2010р. №0006441702/0, яким позивачу визначені податкові зобов'язання по податку на додану вартість на суму 13753,50 грн., у тому числі 9169 грн. - за основним платежем та 4584,50 грн. - за штрафними санкціями.
Спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту від 22.10.2010р. №4505/17-2/2822704211 про результати документальної невиїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з ПП «Пріор-Агро» за жовтень та листопад 2009р..
За висновками акту перевірки позивач неправомірно включив до податкового кредиту жовтня та листопада 2009 року податок на додану вартість на загальну суму 9169 грн. по операціям з придбання маркетингових послуг у ПП «Пріор-Агро», оскільки укладені позивачем з вказаним підприємством правочини за висновком ДПІ є нікчемними, і укладені без мети настання реальних наслідків, тобто без надання реальних маркетингових послуг. ДПІ зазначає, що ПП «Пріор-Агро» фактично господарської діяльності не здійснювало, а лише документувало господарські операції.
Згідно позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні, позивач не погоджується з правомірністю перевірки позивача, за результатами якої складений акт перевірки від 22.10.2010р. №4505/17-2/2822704211 та винесено спірне повідомлення-рішення, а також вважає безпідставними висновки ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту жовтня та листопада 2009 року на загальну суму 9169 грн. по операціям з придбання маркетингових послуг у ПП «Пріор-Агро». Позивач зазначає, що надання ПП «Пріор-Агро» позивачу маркетингових послуг підтверджується первинними документами - податковими накладними, актами виконаних робіт, квитанціями про оплату послуг, а тому є безпідставними висновки ДПІ щодо нікчемності господарських операції між позивачем та ПП «Пріор-Агро».
Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, які за своїм змістом відповідають змісту акту перевірки від 22.10.2010р. №4505/17-2/2822704211.
Представник ДПІ в судовому засіданні додатково пояснив, що проведеними перевірочними заходами ПП «Пріор-Агро» встановлено, що це підприємство фактично є фіктивним підприємством, яке діяло без мети одержання прибутку за рахунок господарської діяльності, а лише з метою незаконного формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання шляхом документування з цими суб'єктами безтоварних господарський операції. За результатами такої незаконної діяльності керівник ПП «Пріор-Агро» та особи, які причетні до цієї діяльності, притягнуті до кримінальної відповідальності.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.
Невиїзна документальна перевірка позивача, за результатами якої складений акт перевірки від 22.10.2010р. №4505/17-2/2822704211, проведена в межах наданих відповідачу повноважень і без порушень вимог діючого законодавства та прав позивача, які б могли бути достатньою підставою для скасування прийнятого за результатами такої перевірки рішення.
Висновки акту перевірки від 22.10.2010р. №4505/17-2/2822704211 про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту жовтня та листопада 2009 року ПДВ в сумі 9169 грн. по операціям з придбання маркетингових послуг у ПП «Пріор-Агро» суд оцінює з точки зору доведеності викладених в цьому акті перевірки обставин надання цих послуг, а також з точки зору узгодженості цих висновків з положеннями податкового законодавства.
Згідно пункту 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. №168/97 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Порядок формування платником податку податкового кредиту встановлений пунктом 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 .
Згідно абзацу першого підпункту 7.4.1 пунктом 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт /послуг/ - актом прийняття робіт /послуг/ чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт /послуг/ /підпункт 7.4.5 цього ж пункту/.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів /робіт, послуг/, дата виписки відповідного рахунку /товарного чека/ - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів /робіт, послуг/.
Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Позивач надав суду копії податкових накладних №241 від 05.10.09р. на суму ПДВ 6854 грн. та №561 від 02.11.09р. на суму ПДВ 2315 грн., виписаних ПП «Пріор-Агро», а також копії актів здачі-прийняття послуг та квитанцій до прибуткових касових ордерів про оплату готівкою позивачем цих послуг.
Копії договорів позивача з ПП «Пріор-Агро» про надання маркетингових послуг суду не надано.
Суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону №168/97 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту.
Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту суду необхідно встановити також наступні обставини:
- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;
- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;
- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку;
З наданих позивачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.10.09р. та від 02.11.09р., якими позивач обґрунтовує реальність наданих позивачу маркетингових послуг, не можливо встановити, які самі маркетингові послуги надавались позивачу і в чому полягає суть цих послуг. Опис маркетингових послуг у вищевказаних актах здачі-прийняття робіт є досить загальним і неконкретним. Відсутність договору позивача з ПП «Пріор-Агро» про надання маркетингових послуг також унеможливлює визначення суті оплачених позивачем цьому контрагенту послуг.
Таким чином, надані позивачем первинні документи в порушення п.1, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну №88 від 24.05.95р., не містять в собі змісту та обсягу оплачених позивачем ПП «Пріор-Агро» послуг, одиниць їх виміру, що свідчить про перерахування позивачем в адрес ПП «Пріор-Агро» коштів за непідтвердженими обсягами та видами послуг.
Статтею ст.55-1 Господарського кодексу України визначені наступні ознаки фіктивності суб'єктів господарювання: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.
Суд приймає до уваги наведені представником ДПІ обставини фіктивної діяльності ПП «Пріор-Агро», які стали підставою для притягнення до кримінальної відповідальності засновника та керівника цього підприємства - ОСОБА_5, а також інших фізичних осіб, причетних до створення ряду фіктивних підприємств, у тому числі і ПП «Пріор-Агро», за тими статтями Кримінального кодексу України, які передбачають відповідальність за фіктивне підприємництво, ухилення від сплати податків, підроблення документів тощо.
Як вбачається з подання прокуратури Херсонської області в адрес ДПІ від 18.03.2011р., досудове слідство по кримінальній справі №500052-10 за обвинуваченням ОСОБА_5 та інших осіб у скоєні злочинів, що пов'язані із фіктивною діяльністю ряду суб'єктів господарювання, у тому числі і ПП «Пріор-Агро», закінчено і справу направлено до суду. Під час досудового слідства по даній кримінальній справі були встановлені факти створення та придбання групою осіб підприємств з метою проведення за їх допомогою безтоварних операцій та незаконного формування податкового кредиту, переведення коштів у готівку в інтересах реально діючих суб'єктів господарювання.
Долучена до справи копія протоколу допиту в якості свідка засновника та керівника ПП «Пріор-Агро» ОСОБА_5 підтверджує обставини фіктивної діяльності даного підприємства.
Встановлені під час розслідування вищевказаної кримінальної справи №500052-10 обставини фіктивної діяльності ПП «Пріор-Агро» доводять обґрунтованість висновків ДПІ про неможливість реального надання цим підприємством будь-яких послуг, що в свою чергу свідчить про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених ПП «Пріор-Агро».
Проведення платником податків грошових розрахунків з фіктивним підприємством виключає можливість віднесення ПДВ, сплаченого фіктивному підприємству у складі ціни товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту.
Виходячи з фактичних обставин проведення позивачем господарських операцій з ПП «Пріор-Агро», суд констатує відсутність доказів реальності таких господарських операцій, відсутність у ПП «Пріор-Агро» спеціальної податкової правосуб'єктності, а також відсутність доказів того, що оплачені позивачем ПП «Пріор Агро» послуги підлягають використанню у господарській діяльності позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків ДПІ щодо неправомірного включення позивачем до податкового кредиту жовтня та листопада 2009 року ПДВ в сумі 9169 грн. по операціям з придбання маркетингових послуг у ПП «Пріор-Агро», у зв'язку з чим вважає спірне податкове повідомлення-рішення правомірним, а позовні вимоги такими , що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
В задоволенні позовних вимог приватного підприємця ОСОБА_4 до державної податкової інспекції у м.Херсоні відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 квітня 2011 р..
Суддя Кравченко К.В.
кат. 8.2.1