73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"27" квітня 2011 р.
15 год.08 хв.Справа № 2-а-724/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Василяки Д.К.,
при секретарі: Танській Л.С., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області про визнання протиправними дій та скасування вимоги,
встановив:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) подав позов до управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області (далі відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування заборгованості з сплати страхових внесків в сумі 1717,20 грн. за період 01.07.10 року по 31.12.10 року, згідно Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, та зазначив, що дії відповідача про донарахування доплати до мінімального страхового внеску є неправомірними, оскільки даними діями порушено права позивача закріплені статтею 22 Конституції України, відповідних рішень Конституційного Суду України та суперечать ст. 7, п. 23, ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", згідно яких позивач є інвалідом 3 групи та має пільги з сплати податків, зборів і мита всіх видів та земельного податку.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив в задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що чинним законодавством передбачений розмір мінімального страхового внеску, який має бути сплачений в тому числі спеціальним законодавством не встановлено жодних пільг з сплати даного внеску.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР, в редакції, чинній до 01.01.2011р., платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу.
Згідно частини 1 статті 3 цього Закону збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Статтею першою Закону № 1058-IV (в редакції, чинній до 01.01.2011р.) визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно пункту 3 статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 5 статті 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.
Відповідач як фізична особа - підприємець, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований Голопристанською районною державною адміністрацією Херсонської області 22.02.10 року, а тому є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Абзацом 9 частини 2 статті 19 зазначеного Закону встановлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Частиною 6 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для сплати страхових внесків фізичними особами - підприємцями, які сплачують фіксований податок, є квартал. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до підпункту 4 пункту 8 розділу XV Закону № 1058-IV (в редакції, чинній до 01.01.2011р.) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Пунктом 2 статті 2 Закону № 400/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування є: для платників збору, визначених пунктом 3 статті 1, та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, - сума оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Згідно пункту 2 статті 4 Закону № 400/97-ВР на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах: для платників збору, визначених пунктом 3 статті 1, та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.
Таким чином, для підрахунку суми додаткового внеску береться сума мінімального страхового внеску -33,2 % від розміру мінімальної заробітної плати в поточному місяці, після цього береться сума внеску в складі фіксованого податку -10 % від його розміру, від першої суми віднімаємо другу та отримуємо необхідну суму доплати до мінімального страхового внеску до Пенсійного фонду.
Розмір мінімального страхового внеску за липень 2010 року становить 294,82 грн., жовтень 2010 року-301,12 грн. та грудень 2010 року становить 306,10 грн.
Як свідчать матеріали справи, позивач за третій четвертий квартал 2010 року сплачував єдиний податок, з якого були сплачені страхові внески в розмірі 12,60 грн. за цей період. Оскільки розмір мінімального страхового внеску за 3 квартал 2010 року становив 282,22 грн., за 4 квартал 2010 року становив 381,12 грн. то сума доплати до мінімального страхового внеску для позивача за 3 квартал 2010 року становить 846,66 грн., за 4 квартал 2010 року становить 870,54 грн.
Частина 3 статті 106 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній до 01.01.2011р.) передбачає, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до статті 5 Закону 1058-ІV він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.
У статті 18 Закону № 1058-ІV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство; іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть бути встановленні пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, інвалідність позивача не звільняє його від обов'язку сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Крім того, суд зазначає, що ні Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", ні Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено такої пільги, щодо звільнення від сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з пунктом 16 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому.
Також суд, вважає за необхідне зазначити, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є спеціальним, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а тому в даному випадку підлягають застосуванню норми саме цього закону, а не Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту".
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 8, 9, 12,17,19, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 квітня 2011 р..
Суддя Василяка Д.К.
кат. 10.1