іменем україни
19 квітня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мартинюка В.І.
суддів: Дем'яносова М.В., Ткачука О.С.,-
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на квартиру, за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири за касаційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2010 року,
У травні 2005 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Нікопольської ради про визнання права власності на квартиру.
У серпні 2005 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Нікопольської ради про встановлення факту родинних відносин.
У квітні 2006 році ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2010 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Позов ОСОБА_2 задоволено. Встановлено, що ОСОБА_2 є рідною тіткою ОСОБА_5 Визнано на ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1. Визнано недійсним договір купівлі-продажу вказаної квартири, укладений 25 листопада 2005 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму, за яку вчинено продаж спірної квартири, в розмірі 8 072 грн.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2010 року рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2010 року в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, визнання недійсним договір купівлі-продажу вказаної квартири скасовано. В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. У решті рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2010 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2010 року, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням норм матеріального права, та частково змінити рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2010 року визнавши за нею право власності в порядку спадкування за законом та визнавши недійсним договір купівлі-продажу, укладений 24 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у частині визнання за нею права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом та визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаної квартири на підставі ст. ст. 215, 229, 387 ЦК України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що суд першої інстанції в достатній мірі не визначився з характером спірних правовідносин і не застосував правову норму, що підлягає застосуванню, в саме - ст. 388 ЦК України.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: В.І. Мартинюк
М.В. Дем'яносов
О.С. Ткачук