73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"21" квітня 2011 р. Справа № 2-а-5461/10/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бездрабка О.І.,
при секретарі - Кусик Г.С.,
за участю:
представників позивача - Надєліної Н.О., Агеєнко В.Ю.,
представників відповідача - Литовченко І.О., Грінько С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Соціального центру матері та дитини Херсонської міської ради до Контрольно-ревізійного управління в Херсонській області про визнання протиправним та скасування листа-вимоги № 40-14/752,
встановив:
Соціальний центр матері та дитини Херсонської міської ради (далі - позивач) звернувся з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати п.п.2, 3, 4, 5, 6, 7 листа-вимоги від 21.09.2010 р. № 40-14/752, мотивуючи це тим, що відповідачем висунуто вимоги, які не входять до його компетенції та не можуть бути виконані центром, зазначені у акті та вимозі порушення не відповідають дійсності.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити з наступних підстав.
Контрольно-ревізійним відділом у м.Херсоні проведено ревізію фінансово-господарської діяльності за період з 01.10.2006 р. по 01.07.2010 р., за результатами якої складено акт та направлено вимогу від 21.09.2010 р. № 40-14/752. Вважають вимогу незаконною та безпідставною, оскільки у ній вказано суму збитків, яка не відповідає сумі, вказаній у акті ревізії.
Не погоджуючись із п.2 вимоги представники позивача зазначають, що підставою для зменшення бюджетного відшкодування є відповідний акт, у якому зафіксовано факт нецільового використання бюджетних коштів. Однак під час проведення перевірки не встановлено нецільового використання бюджетних коштів, виділених за КЕКВ -1163 "Оплата електроенергії". Центр не є розпорядником бюджетних коштів, а тому до його повноважень не входить зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ-1163 "Оплата електроенергії". Крім того, даний код економічної класифікації видатків є захищеним. Відповідачем робилися зняття показників в липні-серпні 2010 року і невідомо за якою формулою використовувалися при розрахунку за листопад, грудень 2007 року. При розрахунку обсягу споживання електроенергії не враховано фактори, які складають базу обсягу споживання електроенергії.
Вказують на те, що відповідачем безпідставно виставлено п.3 вимоги щодо виплати 450 грн. недоотриманих доходів працівникам центру по відрядженням, оскільки запрошуюча сторона брала на себе витрати на оплату вартості проживання в готелях, харчування, постільної білизни та інші витрати, а тому підстави для оплати добових за рахунок відряджуючої сторони відсутні. Крім того, згідно розпоряджень міського голови ОСОБА_4 та ОСОБА_5 оплачено добові в дорозі.
Не погоджуючись з п.4 вимоги, зазначають, що ця вимога грунтується на даних реєстру-виборці недоотриманих продуктів харчування, який складено ревізором з чисельними порушеннями та помилками, а саме: перелік недоотриманих продуктів харчування не відповідає переліку продуктів харчування натуральних добових норм харчування на одну особу; денна норма на одну особу в грамах не відповідає зазначеній нормі в реєстрі; ціни на продукти харчування не відповідають цінам видаткових накладних; продукти, зазначені у реєстрі, в цей період мешканцями взагалі не видавалися; різні види дитячого харчування, яке видається на різних вікових етапах ніколи не видаються разом; діти ОСОБА_6, ОСОБА_7 знаходилися на грудному вигодовуванні, дитяче харчування не отримували; суми, визначені в реєстрі за окремими продуктами, підраховані з помилками.
Що стосується п.5 вимоги, вказують на те, що ревізорами безпідставно зроблено висновок про те, що центром протягом ревізійного періоду введено позаштану одиницю, так як протягом цього періоду жодних посад в штат центру введено не було. Правильність штатного розпису неодноразово перевірялося контрольно-ревізійним відділом м.Херсона та фінансовим управління Херсонської міської ради і жодних порушень не виявлено.
Пунктом 6 вимоги зазначено про необхідність стягнення з особи, винної у зайвих виплатах заробітної плати без наказу директора, коштів у сумі 5362,05 грн. Однак відповідачем не взято до уваги те, що 27.12.2006 р. ОСОБА_8, працюючи адміністратором черговим, подала заяву про роботу на посаді медичної сестри на умовах сумісництва. За погодженням сторін було укладено трудовий договір. Після закінчення строку дії трудового договору жодна із сторін не вимагала їх припинення, тому робота ОСОБА_8 за сумісництвом на посаді медичної сестри в період з 01.01.2008 р. по 01.01.2010 р. відбувалася на підставі трудового договору, продовженого на невизначений строк відповідно до вимог ст.39-1 КЗпП України. Нарахування та виплата заробітної плати відбувалася за фактично відпрацьований час відповідно до табелів обліку робочого часу.
Оскільки вимоги про відшкодування шкоди внаслідок утримання позаштатних одиниць в сумі 37012,50 грн., зайві виплати заробітної плати без наказу директора в сумі 5362,05 грн. безпідставні, то і вимога про сплату внесків до державних цільових фондів по незаконно виплачених сумах з оплати праці в розмірі 16512,90 грн. підлягає скасуванню.
Що стосується відшкодування суми незаконно списаних продуктів харчування в сумі 24,43 грн., вказують на те, що ОСОБА_9 після смерті дитини знаходилася у шоковому стані, прийшла за консультацією психолога 21.12.2007 р. після відрахування та помилково розписалася у накладній. ОСОБА_10 прибула вранці 05.03.2008 р. з пологового будинку без засобів до існування, продукти харчування були видані 04.03.2008 р., наступна видача продуктів планувалася 09.03.2008 р. Так як в той період приготування їжі відбувалось однією особою на всіх клієнтів із загальних продуктів, ОСОБА_10 харчувалася за рахунок отриманих продуктів іншими клієнтами. Тому 05.03.2008 р. завгоспом було зроблено перерахунок з урахуванням ОСОБА_10 та отримано її підпис у видатковій накладній. У зв"язку з недоцільністю перепису всієї накладної, її підпис було долучено до існуючої від 04.03.2008 р.
Представники відповідача заперечували проти задоволення позову, вказавши на те, що при проведенні ревізії виявлені порушення, які зафіксовано в акті ревізії. Зокрема, під час ревізії встановлено, що відповідно до реєстрів зняття показників лічильника проведено аналіз обсягів спожитої електроенергії позивачем. Встановлено, що за одну добу використовується енергії на місяць - 1130 кВт. Проте, розрахунок потреб щодо бюджетних призначень використання електроенергії на 2007 рік за КЕКВ 1163 "Оплата електроенергії" за листопад 2007 року становить 1600 кВт, за грудень 2007 року - 1650 кВт. Таким чином, в листопаді та грудні 2007 року позивачем завищено вартість відповідних послуг на загальну суму 3411,82 грн.
Ревізією дотримання законодавства в частині відшкодування витрат на відрядження та інших витрат, проведених за рахунок підзвітних коштів встановлено, що в порушення вимог пп.1 п.1 Положення № 663 та пп.1.5 п.1 Інструкції № 59 працівникам центру, які знаходилися у відрядженні, не нараховано добових на загальну суму 450 грн.
Ревізією правильності видачі продуктів харчування встановлено, що згідно наказу директора від 28.11.2007 р. № 42 до Центру зараховано особу, яка тимчасово знаходилася на утриманні - ОСОБА_7, але згідно накладних на видачу продуктів харчування ОСОБА_7 почала харчуватися тільки з 30.11.2007 р. Також виявлено ще чотири аналогічних випадки. Таким чином, особи, які зараховувалися та проживали у Центрі, не отримали продуктів харчування на загальну суму 100,71 грн.
Позивачем протягом ревізійного періоду введено в штат 1 посаду головного бухгалтера замість 0,5 ставки психолога, які не передбачені нормативами Типових штатів, затверджених наказом Міністерства у справах сім"ї, молоді і спорту України від 06.10.2005 р. № 2280. Внаслідок утримання понадштатних посад працівників позивачем проведено зайве нарахування та виплата заробітної плати працівникам на загальну суму 37012,50 грн., та, як наслідок, зайво проведено нарахування на заробітну плату та перерахування до державних цільових фондів бюджетних коштів на суму 13470,49 грн.
Ревізією дотримання законодавства при витрачанні коштів на заробітну плату працівників встановлено, що черговому адміністратору Лукашенко С.О. протягом періоду з 01.01.2008 р. по 01.01.2010 р. проводилося нарахування та виплата заробітної плати за сумісництво на посаді медичної сестри (0,5 ставки) без наказу директора Центру, що призвело до безпідставної виплати заробітної плати на загальну суму 5362,05 грн., та, як наслідок, зайво проведено нарахування на заробітну плату та перерахування внесків до державних цільових фондів на суму 3042,41 грн.
Ревізією дотримання правильності списання продуктів харчування встановлено, що згідно наказу директора Центру від 20.12.2007 р. № 45 з Центру відраховано особу, яка тимчасово знаходилася на утриманні, а саме, ОСОБА_9 Проте, згідно накладних на видачу продуктів харчування, зазначеній особі проводилася видача продуктів 21.12.2007 р. Аналогічно, згідно наказу директора від 05.03.2008 р. № 10 до Центру зараховано ОСОБА_10, яка отримувала продукти з 04.03.2008 р. Таким чином, за рахунок бюджетних коштів зайво списано продуктів харчування на загальну суму 24,43 грн.
Враховуючи вищевикладене, представники відповідача просять відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що з 19.07.2010 р. по 13.08.2010 р. відповідно до пп.3.1.1 плану роботи Контрольно-ревізійного відділу в м.Херсоні на ІІІ квартал 2010 року, звернення прокуратури м.Херсона від 23.04.2010 р., на підставі направлення на проведення ревізії від 19.07.2010 р. № 51 проведено ревізію фінансово-господарської діяльності в Соціальному центрі матері та дитини Херсонської міської ради за період з 01.10.2006 р. по 01.07.2010 р., за наслідками якої складено акт від 20.08.2010 р. № 40-30/14.
21.09.2010 р. за підписом начальника Контрольно-ревізійного відділу в м.Херсоні позивачу направлено вимогу № 40-14/752 про усунення порушень, виявлених ревізією, а саме:
- п.2 зменшити бюджетні асигнування по КЕКВ 1163 "Оплата електроенергії" на суму 3411,82 грн.;
- п.3 виплатити суми недоотриманих доходів працівниками Центру по відрядженням у сумі 450 грн.;
- п.4 стягнути з винної особи кошти за недоотримані продукти харчування в касу або на розрахунковий рахунок Центра в сумі 100,71 грн.;
- п.5 привести штатні розписи у відповідність до законодавства. Стягнути з осіб, винних у безпідставних виплатах коштів внаслідок утримання понадштатних одиниць 37012,50 грн., шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст.130-136 КЗпП України;
- п.6 провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених сум коштів. В іншому випадку стягнути з особи, винної у зайвих виплатах заробітної плати без наказу директора кошти в сумі 5362,05 грн. у порядку та розмірах, встановлених ст.ст.133-136 КЗпП України;
- п.7 у встановленому законодавством порядку відшкодувати:
- зайво витрачені кошти внаслідок сплати внесків до державних цільових фондів по незаконно виплачених сумах з оплати праці в розмірі 16512,90 грн. шляхом зменшення перерахувань внесків до державних цільових фондів;
- суму незаконно списаних продуктів харчування - 24,43 грн. шляхом повернення коштів на рахунок Центру або іншим шляхом згідно законодавства.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.3 ст.19 Господарського кодексу України однією з сфер державного фінансового контролю за господарською діяльністю суб'єктів господарювання є збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності. Частиною 4 зазначеної статті визначено, що органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.
Статтею 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в України" визначено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Частинами 2, 5 ст.2 даного Закону передбачено, що державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи.
Відповідно до п.7 ст.10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" контрольно-ревізійне управління наділено правом пред"являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Згідно з вимогами п.3 Порядку зменшення бюджетних асигнувань та повернення коштів у разі нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулих роках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2006 р. № 492, підставою для зменшення бюджетних асигнувань розпорядниками бюджетних коштів та повернення коштів отримувачами бюджетних коштів у дохід відповідного бюджету є акт (інший документ), складений за результатами ревізії (перевірки) відповідно до законодавства посадовою особою органу, уповноваженого здійснювати контроль за дотриманням бюджетного законодавства, у якому зафіксовано факт нецільового використання бюджетних коштів.
Бюджетна система України грунтується на принципах, визначених статтею 7 Бюджетного кодексу України, одним з яких є принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.
Відповідно до ст.119 Бюджетного кодексу України нецільовим використанням бюджетних коштів є витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису і має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України.
Згідно п.5 даного Порядку, рішення про зменшення бюджетних асигнувань головному розпоряднику коштів державного бюджету приймає Міністр фінансів, головному розпоряднику коштів місцевого бюджету - керівник місцевого фінансового органу, розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня - головний розпорядник коштів відповідного бюджету.
Пунктом 6 Порядку передбачено, що у разі встановлення факту нецільового використання бюджетних коштів контролюючий орган протягом десяти робочих днів з дати реєстрації акта, а в разі наявності заперечень (зауважень) розпорядника бюджетних коштів - з дати надання письмового висновку щодо таких заперечень (зауважень) подає до Мінфіну (місцевого фінансового органу, головного розпорядника бюджетних коштів) засвідчену підписом керівника контролюючого органу копію акта, що скріплений печаткою такого органу. До акта додається довідка контролюючого органу про бюджетне правопорушення за формою та у порядку, що встановлюються Мінфіном.
Протягом п"яти робочих днів після надходження документів, передбачених пунктом 6 цього Порядку, Міністр фінансів (керівник місцевого фінансового органу, головний розпорядник бюджетних коштів) приймає рішення про зменшення бюджетних асигнувань у поточному бюджетному періоді розпоряднику бюджетних коштів за кодами економічної класифікації видатків та відповідною бюджетною програмою (функцією), за якими встановлено факт нецільового використання бюджетних коштів, крім бюджетних асигнувань за захищеними статтями видатків бюджету.
З системного аналізу вказаних правових норм слідує, що контролюючий орган, в даному випадку Контрольно-ревізійне управління в Херсонській області, контрольно-ревізійний відділ у м.Херсоні, у випадку встановлення факту нецільового використання бюджетних коштів Соціальним центром матері та дитини Херсонської міської ради, повинен був протягом десяти робочих днів з дати реєстрації акта, а в разі наявності заперечень розпорядника бюджетних коштів - з дати надання письмового висновку щодо таких заперечень подати до управління молоді та спорту Херсонської міської ради засвідчену підписом керівника контролюючого органу копію акта, що скріплений печаткою такого органу, та довідку контролюючого органу про бюджетне правопорушення за формою та у порядку, що встановлюються Мінфіном. А головний розпорядник бюджетних коштів, в даному випадку управління молоді та спорту Херсонської міської ради, в свою чергу повинне прийняти відповідне рішення про зменшення бюджетних асигнувань у поточному бюджетному періоді розпоряднику бюджетних коштів.
Однак, відповідач в порушення даного Порядку направив вимогу позивачу про зменшення асигнувань за КЕКВ-1163 "Оплата електроенергії" на суму 3411,82 грн., який не є розпорядником бюджетних коштів і який не має повноважень на вчинення таких дій.
Так як ревізією не встановлено факту нецільового використання бюджетних коштів за КЕКВ-1163 "Оплата електроенергії", відсутні підстави для зменшення бюджетних асигнувань за зазначеним кодом.
Окрім цього, п.6 Порядку передбачено зменшення асигнувань за кодами економічної класифікації видатків, крім бюджетних асигнувань за захищеними статтями видатків бюджету. Відповідно до ст.50 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" КЕКВ-1163 "Оплата електроенергії" є захищеною статтею бюджету.
Також суд погоджується з доводами позивача про безпідставність твердження відповідача щодо сплати завищених обсягів електричної енергії за листопад, грудень 2007 року.
У судовому засіданні встановлено, що на оплату електроенергії (відповідно до договору про відшкодування видатків на комунальні послуги управлінню освіти Херсонської міської ради від 01.03.2007 р. № 88) передбачено видатки за КЕКВ-1163 на 2007 рік у сумі 95605 грн. з урахуванням лімітів споживання послуг, затверджених рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 16.01.2007 р. № 02 в розмірі 21600 кВт/год., діючих тарифів та очікуваного індексу зростання споживчих цін - 16 % (21600 кВт/год. х 0,3838 грн. х 1,16 = 9605 грн.).
Позивачем протягом 2007 року проведено витрати за обсяг споживчої електроенергії в сумі 9604,93 грн. згідно використаних лімітів (звіт про надходження та використання коштів загального фонду (форма № 2д, № 2м) за 2007 рік).
Розрахунок за спожиту електроенергіє здійснюється на підставі актів виконаних робіт, наданих централізованою бухгалтерією управління освіти Херсонської міської ради за фактичний обсяг електроенергії згідно показників лічильника.
У акті ревізії зазначено, що відповідно реєстрів зняття показників лічильника в липні-серпні 2010 року проведено аналіз обсягів спожитої електроенергії центром, за результатами яких встановлено, що за одну добу використовується електроенергія в межах 27-30 кВт/год. у літній час, що розрахунково становить 930 кВт/год. на місяць. У зимовий період розрахунково використовується енергії за місяць - 1130 кВт/год.
Суд погоджується з твердженням позивача про необгрунтованість даного розрахунку, оскільки відповідачем не наведено формули, якою користувалися ревізори при перерахунку з літнього часу 2010 року на зимовий період 2007 року, розрахунки, згідно яких була вирахувана кількість кВт/міс. в зимовий період 2007 року, при розрахунку обсягу споживання електроенергії не враховано фактори, які складають базу обсягу споживання електроенергії (облікова кількість мешканців (2 клієнта в 2010 році, 9 клієтнів в листопаді, грудні 2007 року), довжина світового дня, кількість електроприладів, якими користувалися мешканці, потреба використання електрообігрівачів, бойлерів, кількість електроплит та інше), що складає величезну похибку при розрахунках.
Статтями 10-15 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" визначено, що на вимірювання у сфері, у якій результати можуть бути використані у якості доказу у справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. Результат вимірювання знаходиться в межах похибок вимірювання відносно величини, що перевищує дозволену, а за таких умов наявність більшого перевищення (що необхідно для наявності складу зазначеного порушення) не може визначатися доведеним і достовірним.
Згідно п.1 ст.10 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" результати вимірювань можуть бути використані за умови, якщо відомі відповідні характеристики похибок або невизначеності вимірювань, які ревізорами не вказані.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Мід тим, відповідачем розрахунки використання електроенергії на місяць у розмірі 930 кВт, а у зимовий період - 1130 Квт на місяць в листопаді, грудні 2007 року недоведені належними та достатніми доказами.
Згідно абз.5, 16 ст.1 Закону України "Про електроенергетику" енергопостачальники - учасники оптового ринку електричної енергії України, які купують електричну енергію на цьому ринку з метою продажу її споживачам; споживачі енергії - суб"єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.
Функції Херсонського МЕМ ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" відповідають ознакам визначеного поняття "енергопостачальники", а функції центру - ознакам поняття "споживачі енергії". Тому, твердження відповідача про те, що в листопаді-грудні 2007 року центром завищено вартість відповідних послуг на загальну суму 3411,82 грн., є безпідставним.
Висновок відповідача про завдання внаслідок допущеного порушення центру матеріальної шкоди (збитків) на суму 3411,82 грн. суперечить вимогам ст.1 Закону України "Про електроенергетику".
Враховуючи вищевикладене, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування п.2 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Херсонській області № 40-14/752 від 21.09.2010 р.
Пунктом 3 оскаржуваної вимоги визначено виплатити суми недоотриманих доходів працівниками Центру по відрядженням у сумі 450 грн.
Відповідно до Загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи), норми яких встановлені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон". Добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту.
Положеннями пп.1.1 п.1 Інструкції визначено, що направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження. Строк відрядження визначається керівником або його заступником, але не може перевищувати 30 календарних днів.
Згідно пп.1.5 п.1 Інструкції за кожний день (включаючи день від'їзду та приїзду) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах граничних норм, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.99 № 663. Визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця постійної роботи, що зараховуються як два дні.
Підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 р. № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" установлено для працівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності (крім державних службовців та осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів) такі граничні норми добових витрат: у разі коли до рахунків на оплату вартості проживання у готелях не включаються витрати на харчування, для відряджень у межах України - 30 гривень, для відряджень за кордон - у сумі в гривнях, еквівалентній 50 доларам США за офіційним курсом гривні до долара США, установленим Національним банком на день видачі авансу.
Як вбачається з реєстру не нарахованих добових за відрядження працівникам Соціального центру матері та дитини Херсонської міської ради за ревізійний період, який підписаний головним бухгалтером центру, не нараховано добові на загальну суму 450 грн.: ОСОБА_4 за 15.11.2006 р., 16.11.2006 р., 18.11.2006 р. у сумі 75 грн.; ОСОБА_4 за 12.02.2007 р., 13.02.2007 р., 14.02.2007 р. у сумі 75 грн.; ОСОБА_4 за 30.09.2008 р., 01.10.2008 р., 03.09.2008 р. у сумі 90 грн.; ОСОБА_5 за 13.10.2008 р., 14.10.2008 р., 15.10.2008 р., 16.10.2008 р., 18.10.2008 р. у сумі 150 грн.; ОСОБА_4 за 19.11.2008 р. у сумі 30 грн.; ОСОБА_4 за 24.10.2009 р. у сумі 30 грн.
Посилання позивача на те, що за вказані дні зазначеним особам оплачено добові в дорозі суд не бере до уваги, оскільки такого поняття не передбачено діючим законодавством.
Таким чином, суд вважає правомірними висновки відповідача про порушення позивачем вимог пп.1 п.1 Положення № 663 та пп.1.5 п.1 Положення № 59, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування п.3 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Херсонській області № 40-14/752 від 21.09.2010 р. задоволенню не підлягають.
Положеннями ч.1 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність грунтуються на таких основних принципах: обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства; повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства; послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обгрунтована та розкрита у фінансовій звітності; безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі; нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання; єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці; періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.
Пунктом 12 Положення про Соціальний центр матері та дитини, затвердженого рішенням міської ради 24.03.2006 р. № 1121 (яке було чинним на час спірних правовідносин), визначено, що зарахування до центру здійснюється на підставі письмової заяви вагітної жінки (матері) після попередньої співбесіди її з психологом центру та за наказом директора центру, за умови, якщо вона мешкає на території міста.
Під час ревізії встановлено, що згідно наказу директора Соціального центру матері та дитини Херсонської міської ради № 42 від 28.11.2007 року до Центру зараховано ОСОБА_7, але згідно накладних на видачу продуктів харчування ОСОБА_7 почала харчуватися з 30.11.2007 р. Аналогічно, ревізією встановлено ще чотири таких випадки.
Таким чином, особи, які зараховувалися та проживали у Центрі, не отримали продуктів харчування на загальну суму 100,71 грн., що є порушенням п.1 ст.3, абз.2 ст.4 Закону № 996.
Тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування п.4 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Херсонській області № 40-14/752 від 21.09.2010 р. задоволенню не підлягають.
Як встановлено у судовому засіданні на 2006 рік розрахунок видатків за КЕКВ-1111 "Заробітна плата" проведено на підставі штатного розпису центру з 01.01.2006 р. у кількості 15,25 штатних одиниць, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 21.02.2006 р. № 78 "Про продовження дії рішення виконкому міської ради від 20.12.2005 р. № 574 "Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 21.06.2005 р. № 272 "Про затвердження штатного розпису на 2005 рік центру запобігання ранньому соціальному сирітству Центр матері і дитини".
Рішенням виконавчого комітету міської ради від 19.04.2006 р. № 203 "Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 21.02.2006 р. № 78 "Про продовження дії рішення виконкому міської ради від 20.12.2005 р. № 574 "Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 21.06.2005 р. № 272 "Про затвердження штатного розпису на 2005 рік центру запобігання ранньому соціальному сирітству Центр матері і дитини" внесено зміни до штатного розпису з 01.06.2006 р. та затверджено штат в кількості 11 штатних одиниць.
Штатні розписи на 01.01.2006 р. посадові оклади визначено відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров"я України від 05.10.2005 р. № 308/519 "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров"я та установ соціального захисту населення" за єдиною тарифною сіткою без урахування підвищення і тарифного розряду з 01.01.2006 р. до 350 грн.
Наказом Міністерства України у справах сім"ї, молоді та спорту від 06.10.2005 р. № 2280 затверджено Типові штатні нормативи соціального центру матері та дитини, у відповідності до яких приведена штатна чисельність установи з 01.06.2006 р. - у кількості 11 штатних одиниць.
Відповідно до п.1 Типових штатних нормативів працівників центру матері та дитини штатна чисельність, яка підлягає затверженню за штатним розписом, визначається адміністрацією кожного закладу в межах фонду заробітної плати, виходячи з конкретних умов його функціонування.
На підставі листа Міністерства України у справах сім"ї, молоді та спорту від 03.05.2006 р. № 1/3867 посада вчителя-реабілітолога замінена на посаду головного бухгалтера; посада бухгалтера (0,5 ставки) добавлена до 0,5 посади психолога, що становить 1 посаду психолога.
Відповідно до додатку № 4 до наказу Міністерства України у справах сім"ї, молоді та спорту від 05.03.2006 р. № 794 "Про впорядкування умов оплати праці працівників притулків для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх, центрів соціально-психологічної допомоги, соціально-психологічної реабілітації дітей, соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями, соціальних гуртожитків, соціальних центрів матері та дитини" бухгалтер та психолог без категорії мають 7 тарифний розряд. Тому заміна 0,5 посади бухгалтера на 0,5 посади психолога відбулась в межах фонду заробітної плати.
Згідно п.2 ч.2 наказу № 794 керівнику надано право в межах фонду заробітної плати встановлювати посадовий оклад головному бухгалтеру на 10-30 % нижче, ніж посадовий оклад відповідного керівника.
З 01.06.2006 р. штатний розпис центру складається з 11 штатних одиниць відповідно до Типових штатних нормативів соціального центру матері та дитини, затверджених наказом Міністерства України у справах сім"ї, молоді та спорту від 06.10.2005 р. № 2280. При цьому, позивачем дотримано вимог Типових штатних нормативів, згідно яких визначена штатна чисельність є граничною.
Також з 01.06.2006 р. посадові оклади визначено позивачем відповідно до наказу Міністерства України у справах сім"ї, молоді та спорту від 05.03.2006 р. № 794 "Про впорядкування умов оплати праці працівників притулків для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх, центрів соціально-психологічної допомоги, соціально-психологічної реабілітації дітей, соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями, соціальних гуртожитків, соціальних центрів матері та дитини" та проведено перерахунок заробітної плати з 01.01.2006 р.
Про відсутність порушень при складанні та затвердженні штатного розпису центру також свідчать акт ревізії контрольно-ревізійного відділу в м.Херсоні від 14.11.2006 р. № 02-17/38, довідки фінансового управління Херсонської міської ради від 11.10.2006 р., від 16.04.2007 р.
Враховуючи вщевикладене, суд погоджується з твердженням позивача про те, що протягом ревізійного періоду жодних посад в штат центру введено не було.
У акті ревізії ревізорами зазначено, що за рахунок коштів загального фонду утримується 0,5 ставки головного бухгалтера, 0,5 ставки психолога без категорії, посади яких не передбачені штатними нормативами Типових штатів.
Однак як свідчать наявні у справі штатні розписи, за ревізійний період жоден з них не містить 0,5 ставки головного бухгалтера та 0,5 ставки психолога без категорії. Крім того, в реєстрі-виборці, складеному ревізором, міститься інформація про посаду бухгалтера, а не посаду головного бухгалтера.
Також суд погоджується з довадами позивача про те, що ревізорами безпідставно зроблено посилання на порушення позивачем п.20 Положення про Соціальний центр матері та дитини Херсонської міської ради № 1137 від 28.04.2009 р. при складанні реєстру-виборці з 01.10.2006 р., так як дане Положення не може регулювати відносини, які існували до його видання.
Таким чином, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача про протиправність та скасування п.5 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Херсонській області від 21.09.2010 р. № 40-14/752.
Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування п.6 оскаржуваної вимоги суд зазначає наступне.
Як слідує з матеріалів справи 27.12.2006 р. ОСОБА_8, адміністратором черговим, було подано заяву про роботу на посаді медичної сестри на умовах сумісництва.
За погодженням сторін було укладено трудовий договір шляхом видання наказу № 65-к від 27.12.2006 р. про роботу ОСОБА_8 за сумісництвом на посаді медичної сестри з оплатою у розмірі 0,5 ставки медичної сестри згідно штатного розпису установи до 31.12.2007 р., що відповідає вимогам п.2 ст.23 КЗпП України про укладення трудового договору на визначений строк за погодженням сторін.
З 01.01.2007 р. ОСОБА_8 працювала на посаді адміністратора чергового згідно графіка змінності та у вільний час на посаді медичної сестри в цій же установі, що відповідає визначенню поняття "сумісництво".
Відповідно до ст.39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.
Після закінчення строку дії трудового договору жодна із сторін не вимагала їх припинення, тому робота ОСОБА_8 за сумісництвом на посаді медичної сестри в період з 01.01.2008 р. по 01.01.2010 р. відбувалася на підставі трудового договору, продовженого на невизначений строк відповідно до вимог ст.39-1 КЗпП України.
Нарахування та виплата заробітної плати за сумісництвом на посаді медичної сестри (0,5 ставки) в період з 01.01.2008 р. по 01.01.2010 р. відбувалась за фактично відпрацьований час відповідно до табелів обліку робочого часу згідно ст.102-1 КЗпП України, ст.1 Закону України "Про оплату праці", Постанови Кабінету Міністрів України "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, організацій" від 03.04.1993 р. та Положення "Про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій", затвердженого наказом Мінпраці, Мін"юсту та Мінфіну від 28.06.1993 р. № 43.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача про визнання протиправним та скасування п.6 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Херсонській області від 21.09.2010 р. № 40-14/752.
Так як судом визнано протиправними вимоги відповідача про відшкодування шкоди внаслідок утримання позаштатних одиниць в сумі 37012,50 грн., зайвих виплат заробітної плати в сумі 5362,05 грн., то підлягає скасуванню п.7 вимоги від 21.09.2010 р. № 40-14/752 в частині відшкодування зайво витрачених коштів внаслідок сплати внесків до державних цільових фондів по незаконно виплачених сумах з оплати праці в розмірі 16512,90 грн. шляхом зменшення перерахувань внесків до державних цільових фондів.
Що ж стосується позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування п.7 вимоги стосовно відшкодування суми незаконно списаних продуктів харчування у сумі 24,43 грн., то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до наказу директора від 20.12.2007 р. № 45 з центру відраховано ОСОБА_9, яка тимчасово знаходилася на утриманні. Проте, згідно накладних на видачу продуктів харчування даній особі проводилася видача продуктів 21.12.2007 р., тобто, вже після її відрахування з центру.
Аналогічно, згідно наказу директора від 05.03.2008 р. № 10 до центру зараховано ОСОБА_10, проте, відповідно до накладних на видачу продуктів харчування ОСОБА_10 отримувала продукти харчування з 04.03.2008 р., тобто, ще до зарахування її до центру.
Таким чином, суд погоджується з висновком відповідача, що позивачем за рахунок бюджетних коштів зайво списано продуктів харчування на загальну суму 24,43 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог Соціального центру матері та дитини Херсонської міської ради в частині визнання протиправним та скасування п.п.2, 5, 6, 7 (в частині відшкодування зайво витрачених коштів внаслідок сплати внесків до державних цільових фондів по незаконно виплачених сумах з оплати праці в розмірі 16512,90 грн. шляхом зменшення перерахувань внесків до державних цільових фондів) вимоги Контрольно-ревізійного управління в Херсонській області № 40-14/752 та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування п.п.3, 4, 7 (в частині відшкодування суми незаконно списаних продуктів харчування - 24,43 грн. шляхом повернення коштів на рахунок Центру або іншим шляхом згідно законодавства) вимоги Контрольно-ревізійного управління в Херсонської області № 40-14/752.
Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати п.п.2, 5, 6, 7 (в частині відшкодування зайво витрачених коштів внаслідок сплати внесків до державних цільових фондів по незаконно виплачених сумах з оплати праці в розмірі 16512,90 грн. шляхом зменшення перерахувань внесків до державних цільових фондів) вимоги Контрольно-ревізійного управління в Херсонській області № 40-14/752.
В частині позовних вимог Соціального центру матері та дитини Херсонської міської ради щодо визнання протиправними та скасування п.п.3, 4, 7 (в частині відшкодування суми незаконно списаних продуктів харчування - 24,43 грн. шляхом повернення коштів на рахунок Центру або іншим шляхом згідно законодавства) вимоги Контрольно-ревізійного управління в Херсонської області № 40-14/752 відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 квітня 2011 р.
Суддя Бездрабко О.І.
кат. 9.3