Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ
у складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів Дембовського С.Г. і Швеця В.А.,
за участю прокурора Тилика Т.М.,
захисника ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
потерпілого ОСОБА_7
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_6
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 вересня 2010 року
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_6 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця свого проживання й роботи та періодично з'являтися для реєстрації в зазначені органи.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 26 листопада 2010 року вирок щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 24 липня 2010 року в нічний час, будучи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем “Фольксваген Пассат», на проїжджій частині по вулиці Героїв УПА у м. Луцьку Волинської області, в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду автомобіля, де вчинив зіткнення із припаркованим автомобілем «ДАФ». Унаслідок цього потерпілому ОСОБА_8 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер, а потерпілим ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - середньої тяжкості тілесні ушкодження.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки вважає відсутніми підстави для застосування щодо ОСОБА_6 ст. 75 КК України. Крім того, в доповненні до касаційної скарги вважає, що ухвала апеляційного суд не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
На касаційну скаргу подані заперечення потерпілими ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_9
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, засудженого, його захисника та потерпілого ОСОБА_7, які заперечували щодо задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на сукупності зібраних у справі доказів, вони є правильними і у касаційній скарзі прокурора не заперечуються.
Доводи касаційної скарги про безпідставність звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням не можна визнати обґрунтованими.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Рішення суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання мотивовано відповідно до вимог ст. 65 КК України і є правильним.
Так, з матеріалів справи убачається, що суд при призначенні покарання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого з необережності злочину, дані про особу засудженого, який раніше не судимий і позитивно характеризувався за місцем роботи, мав на утриманні неповнолітню дитину та непрацездатного батька похилого віку( а.с. 164).
Крім того, засуджений повністю визнав вину та щиро розкаявся, що визнано судом пом'якшуючими покарання обставинами, добровільно відшкодував завдані збитки, що підтверджується копіями квитанцій.
Також судом ураховано й думку потерпілих, які матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_6 не мали та просили не позбавляти його волі, про що також просив і трудовий колектив.
За таких обставин суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування основного покарання у виді позбавлення волі та звільнив його від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком. Отже, таке рішення відповідає вимогам закону. Призначене ОСОБА_6 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Апеляційним судом при перевірці даної кримінальної справи в апеляційному порядку прийнято правильне рішення. Свої висновки, із якими погоджується колегія суддів, із цього питання суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги прокурора.
На підставі викладеного та керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 26 листопада 2010 року щодо ОСОБА_6 без зміни.
Судді:
Пойда М.Ф Швець В.А. Дембовський С.Г.