Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючої Григор'євої І.В.,
суддів Животова Г.О., Крещенка А.М.,
з участю прокурора Опанасюка О.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2010 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
неодноразово судиму, останній раз 19.12.2006 р.
за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки
позбавлення волі, звільнену 1.08.2008 року
умовно-достроково на 4 місяці 18 днів,
засуджено за ч. 1 ст. 129 КК України на один рік шість місяців обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладено обов'язок, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Донецькій області витрати за проведення експертизи в сумі 219 грн.
В апеляційному порядку вирок не оскаржувався.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона 2 травня 2010 року близько 22 години в будинку АДРЕСА_1 в стані алкогольного сп'яніння під час сварки на ґрунті особистих неприязних відносин, демонструючи ніж, погрожувала ОСОБА_2 вбивством. Остання сприйняла таку погрозу як реальну та, побоюючись за своє життя, залишила будинок. ОСОБА_1 стала переслідувати потерпілу та продовжувала залякувати її фізичною розправою, однак її дії були припинені ОСОБА_3
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку міськрайонного суду та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої внаслідок м'якості. Висновок про можливість виправлення ОСОБА_1 без реального відбування покарання вважає необґрунтованим, оскільки суд не надав належної оцінки особі винної, яка тричі засуджувалась за вчинення тяжких злочинів, суспільно корисною працею не займалась, постійного місця проживання не мала, характеризується негативно. Також не повною мірою враховано обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який її засуджено, та кваліфікацію її дій за ч. 1 ст. 129 КК України, прокурор у касаційній скарзі не оспорює.
Призначаючи покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винної та низку обставин, які мають юридичне значення при визначенні міри покарання. Зокрема, фактично було взято до уваги, що вчинене ОСОБА_1 діяння відноситься до злочинів невеликої тяжкості, будь-яких тяжких наслідків її діями не заподіяно. У вчиненому засуджена щиро розкаялась, просила вибачення у потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні, що визнано судом обставинами, які пом'якшують покарання. При цьому суд звернув увагу на вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та врахував цю обставину як таку, що обтяжує покарання. Досліджуючи дані про особу ОСОБА_1, суд з'ясував, що вона раніше судима, не працює, характеризується посередньо і саме тому призначив їй покарання у виді обмеження волі в межах санкції кримінального закону.
Разом із тим, урахувавши наведені пом'якшуючі обставини, суд дійшов правильного висновку про те, що виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за її поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням протягом дворічного іспитового строку.
Тому доводи прокурора в касаційній скарзі про порушення судом вимог ст. 65 КК України є неспроможними.
Принагідно слід зазначити, що прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, у судових дебатах висловив думку про призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Підстав вважати призначене покарання явно несправедливим внаслідок м'якості, колегія суддів немає.
За таких обставин наведені в касаційній скарзі прокурора доводи щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої є непереконливими для скасування вироку.
Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів
вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
судді:
Григор'єва І.В. Животов Г.О. Крещенко А.М.
З оригіналом згідно:
Суддя
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ І.В. Григор'єва