Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого - судді Пойди М.Ф.
суддів Литвинова О.М. і Крижановського В.Я.
за участю прокурора Матюшевої О.В.
розглянула в судовому засіданні 21 квітня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника Генерального прокурора України на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2010 року, яким засуджено
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого 08.09.2005 року за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки; постановою від 27.11.2006 року звільнення від відбування покарання з випробуванням скасовано, направлений у місця позбавлення волі для відбування покарання строком 1 рік, звільнений 22.02.2008 року,
за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;
за ст. 395 КК України - до покарання у виді арешту строком на 6 місяців.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням та призначенням іспитового строку 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
В апеляційному порядку справа не переглядалась.
ОСОБА_5 засуджено за те, що він будучи особою, за якою відповідно до постанови суду від 10.01.2008 року встановлено адміністративний нагляд строком на 18 місяців та перебуваючи на обліку як така особа, 12 травня 2009 року самовільно, з метою ухилення від адміністративного нагляду, залишив місце проживання в АДРЕСА_1 в м. Запоріжжі та будучи затриманим працівниками міліції 29 травня 2009 року поблизу залізничної стації “Мотор-3” в м. Запоріжжі, ОСОБА_5 незаконно, повторно, без мети збуту у невстановленої слідство особи придбав та зберігав при собі особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований вагою 0,1985 г. у перерахунку на суху речовину.
В касаційній скарзі прокурор посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості, просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд. Мотивуючи скаргу прокурор зазначив, що звільнивши ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням та встановивши йому іспитовий строк, суд не надав належної уваги особі засудженого та належним чином не мотивував таке своє рішення.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_5 злочинів за зазначених у вироку обставин, ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах, належно оцінених судом та ніким не оспорюється.
Дії засудженого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 309, ст. 395 КК України кваліфіковані вірно.
Згідно зі ст. 65 КК України покарання призначається, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене особі покарання має бути необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні ОСОБА_5 із застосуванням ст. 75 КК України покарання, суд цих вимог не дотримався.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 має судимість за вчинення злочину у сфері обігу наркотичних засобів. Від відбування призначеного покарання за вказаний злочин ОСОБА_5 було звільнено на підставі ст. 75 КК України. Проте засуджений не виконував покладені на нього обов'язки і відповідно до постанови суду був направлений в місця позбавлення волі для відбування покарання.
Після відбуття покарання та звільнення з місць позбавлення волі щодо ОСОБА_5 було встановлено адміністративний нагляд, а останнього поставлено на облік як особу, що перебуває під таким наглядом, про що засудженого належним чином було повідомлено. Однак 12 травня 2009 року ОСОБА_5 самовільно покинув місце проживання та ухилився від адміністративного нагляду.
Зазначені обставини суд, при призначенні покарання засудженому не врахував.
Мотивуючи своє рішення про можливість призначення засудженому покарання з випробуванням, суд послався на те, що ОСОБА_5 щиро покаявся у вчиненому та на його утриманні знаходяться співмешканка та діти.
Проте такий висновок суду є сумнівним, оскільки, як вбачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_5 вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 309 КК України не визнав.
Крім того, суд належним чином не мотивував висновок про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 із застосуванням ст. 75 КК України покарання, є явно несправедливим внаслідок м'якості. Тому вирок щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи у разі визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, суду слід призначити покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України.
Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів -
касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України задовольнити.
Вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити до того ж суду на новий судовий розгляд.
ПОЙДА М.Ф. ЛИТВИНОВ О.М. КРИЖАНОВСЬКИЙ В.Я.