іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - Міщенка С.М.,
суддів - Животова Г.О. та Єлфімова О.В.,
з участю прокурора - Шевченко О.О.,
захисника - ОСОБА_1,
засуджених - ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
розглянула 12 квітня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Черкаської області від 25 листопада 2010 року.
Цим вироком засуджено:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого 08.04.2003 року за ч. 2 ст. 186, ст. 75 КК України на 3 роки позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробовуванням протягом трирічного іспитового строку та 04.02.2004 року за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі, звільненого 21 грудня 2006 року після відбуття покарання, громадянина України,
- за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю;
- за ч. 4 ст. 187 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів ОСОБА_2 призначено остаточно 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, судимого 09.08.2000 року за ч. 2 ст. 140, ст. 17 і ч. 2 ст. 140 КК України на 3 роки позбавлення волі; 01.03.2004 року за ст.15 і ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі; 30.08.2006 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі; 22.07.2008 року за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 із застосуванням ст. ст. 69, 70, 75 КК України на 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробовуванням протягом трирічного іспитового строку, громадянина України,
- за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю;
- за ч. 4 ст. 187 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю;
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_3 за сукупністю злочинів остаточно призначено 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.
Попередній вирок від 22 липня 2008 року стосовно ОСОБА_3 постановлено виконувати самостійно.
З засуджених стягнуто солідарно на користь потерпілого ОСОБА_6 18 839 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 100 000 грн. - моральної шкоди, та на користь держави з кожного по 1214 грн. 94 коп. судових витрат.
Згідно вироку, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винуватими у вчиненні умисного вбивства з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб та нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з проникненням у житло і заподіянням тяжких тілесних ушкоджень за наступних обставин.
28 лютого 2008 року, близько 12 год. 30 хв., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зайшли в ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Черкаси, куди їх впустила сусідка ОСОБА_2 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, на яку вони напали та побили з метою заволодіння грошима та майном, примусивши її повідомити нападникам місцезнаходження грошей, якими вони і заволоділи.
Після цього ОСОБА_3, з метою позбавлення ОСОБА_7 життя, узятим на балконі молотком завдав потерпілій, яку тримав ОСОБА_2, унеможливлюючи її опір, декілька ударів по голові, заподіявши їй смертельні тілесні ушкодження.
Заволодівши грошима й майном потерпілої загальною вартістю 5 250 грн., ОСОБА_3 та ОСОБА_2, з метою знищення слідів злочинів, підпалили деякі речі, відкрили газові крани на кухні та залишили місце події.
У касаційних скаргах:
- прокурор просить скасувати вирок а справу направити на новий судовий розгляд через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів і особам засуджених внаслідок м'якості та неправильне застосування кримінального закону, оскільки, обґрунтовано засудивши ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 187 КК України, суд помилково кваліфікував їх дії ще й за такою ознакою розбою, як заподіяння смерті;
- засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх захисники ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять вирок скасувати через безпідставне засудження перших та відсутність доказів їх винуватості; вважають, що слідство проведено неповно та однобічно; стверджують, що докази, на які суд послався у вироку, сфальсифіковані, зокрема - шляхом застосування незаконних методів слідства, внаслідок чого обвинувачені обмовили себе; деякі слідчі дії проводились без захисника ОСОБА_3, участь якого була обов'язковою. При цьому засуджені просять справу направити на новий судовий розгляд, а захисники - закрити згідно з вимогами п. 2 ст. 6 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив залишити без задоволення скарги засуджених і захисників та підтримав скаргу прокурора лише в частині зміни вироку через неправильне застосування кримінального закону, та пояснення засуджених і захисника, які підтримали свої скарги та заперечували проти задоволення скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні ними вищезазначених злочинів відповідають фактичним обставинам справи.
Так, засуджені під час досудового слідства визнавали свою вину у нападі на потерпілу, її вбивстві та заволодінні її майном, давали послідовні та несуперечливі показання про обставини вчинення цих злочинів. (т. 2 а. с. 212-213, 214-217, 234-238; т. 3 а. с. 1-9, 38-46).
Ці показання об'єктивно підтверджені іншими доказами, тому суд правильно визнав їх достовірними і поклав в основу обвинувального вироку.
Зокрема, з висновків судово-медичних експертиз вбачається, що вказані ОСОБА_2 при відтворенні обстановки та обставин події дані про обставини заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій та її вбивство, про молоток, яким наносились удари, відповідають кількості, характеру та локалізації цих ушкоджень виявлених на трупі ОСОБА_7 (т. 1 а. с. 50-51, 125-130, 163, 178-184, т. 3 а. с. 97-98).
Згідно цих висновків причиною смерті ОСОБА_7 стала черепно-мозкова травма у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепу, крововиливу під м'які мозкові оболонки головного мозку, а при огляді її трупу виявлено переломи четвертого ребра зліва по лопатковій лінії, прямий з пошкодженням плеври, розрив лівої легені, рани голови на тім'яній та потиличній ділянках, відповідно зліва та по центру.
Із висновків судово-пожежно-технічних експертиз вбачається, що причиною пожежі в квартирі потерпілої було внесення джерела запалювання (відкритого вогню) із зовні. Виникнення та подальший розвиток цієї пожежі можливі за обставин, зазначених в показаннях ОСОБА_3 та ОСОБА_2 при допиті їх в якості підозрюваних та проведенні відтворень обстановки і обставин події за їх участі (т. 2 а. с. 164-168, ; т. 3 а. с. 89-91).
Син вбитої - потерпілий ОСОБА_6 показав, що з квартири його матері було викрадено 3 000 грн. та майно загальною вартістю 5 250 грн., зокрема й мобільний телефон марки «Нокіа 1110», молоток, робоча частина якого з одного боку була загострена, а з іншого прямокутна, який знаходився на балконі. У його матері були збереження і ОСОБА_2 знав про це, неодноразово просив позичити гроші.
Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 також підтвердили, що ОСОБА_2 неодноразово просив потерпілу позичити йому гроші.
Свідок ОСОБА_10 бачив, як з під'їзду будинку, де проживала потерпіла, виходили ОСОБА_2 і ОСОБА_3.
Бачила ОСОБА_2 та ОСОБА_3 біля квартири потерпілої в день вбивства останньої і свідок ОСОБА_11
Свідок ОСОБА_12 показав, що ОСОБА_2 довгий час не повертав йому позичені 240 грн., а 28.02.2008 р. (тобто - в день вбивства ОСОБА_6), після 13 години 30 хвилин раптово розрахувався.
Свідок ОСОБА_13 впізнав ОСОБА_3 як особу, яка 28.02.2008 року, близько 14 год., пропонувала йому придбати золотий ланцюжок та мобільний телефон «Нокіа - 1110» (т. 3 а. с. 207-209, 210-211, т. 4 а. с. 244-245, 246-249).
Ці показання та дані протоколів впізнання співвідносяться з даними, зазначеними в явці з повинною ОСОБА_3
За таких обставин апеляційний суд правильно визнав, що сукупністю зазначених доказів винуватість засуджених у вчиненні поставлених їм за вину злочинів повністю доведена, та правильно кваліфікував їх дії.
При цьому суд обґрунтовано зазначив, що кількість, характер та локалізація тілесних ушкоджень, виявлених на трупі потерпілої, свідчать про умисел засуджених на позбавлення її життя, а узгоджені дії як під час скоєння злочинів так і після цього - про попередню змову.
Заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про застосування до них недозволених методів слідства ретельно перевірялись і спростовані даними службової перевірки та висновку судово-психологічної експертизи про те, що до обвинувачених не застосовувалось психічне чи фізичне насильство, показання вони давали спокійно, невимушено та добровільно.
Факт виявлення в піднігтьовому вмісті правої руки ОСОБА_7 епітеліальних клітин людини, які можуть походити від особи жіночої генетичної статі, не спростовує висновків суду про осіб, які вчинили розбійний напад та вбивство, оскільки експерти встановили, що зазначені епітеліальні клітини могли походити від самої потерпілої.
На досудовому слідстві ОСОБА_3 відмовився від захисника і слідчий обґрунтовано прийняв цю відмову, оскільки на той час він підозрювався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, при розслідуванні якого не обов'язкова участь захисника (т. 3 а. с. 21, 22).
Отже, право на захист ОСОБА_3 не було порушено.
З протоколу судових засідань видно, що перше клопотання підсудних про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу було безпідставно залишено без задоволення, але друге таке клопотання суд задовольнив, розпочав відповідне фіксування і оголосив показання трьох свідків-міліціонерів, які вони давали під час першого судового засідання. Після такого оголошення підсудні та захисники не порушували питання про повторний допит цих свідків. Подальший перебіг судового процесу фіксувався відповідними технічними засобами.
Отже, суд першої інстанції своєчасно усунув порушення порядку фіксування судового розгляду справи технічними засобами.
Покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 призначено відповідно до загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, з врахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, негативних даних про особи засуджених, зокрема і тих, про які йдеться у скарзі прокурора.
Отже, підстави для задоволення скарги прокурора в цій частині та скасування вироку через м'якість покарання відсутні.
У вироку суд поряд з іншими, зазначив таку кваліфікуючу ознаку розбою, як заподіяння смерті потерпілій. Оскільки ця ознака не передбачена диспозицією ч. 4 ст. 187 КК України, вона підлягає виключенню, а скарга прокурора в зазначеній частині - задоволенню.
Керуючись пунктами 1, 2 Розділу XIII «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статтями 394 - 396 КПК України, який діяв до набрання чинності зазначеним Законом, колегія суддів
Касаційні скарги прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Черкаської області від 25 листопада 2010 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінити, виключити з його мотивувальної частини при кваліфікації дій засуджених за ч.4 ст. 187 КК України слова “що потягло смерть потерпілої”.
В решті цей вирок залишити без зміни.
С.М. Міщенко Г.О. Животов О.В. Єлфімов