Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" квітня 2011 р. Справа № 5023/782/11 (н.р. 29/150-10)
вх. номер 782/11
Суддя Господарського суду Харківської області Задорожна І.М.
При секретарі Цирук О.М.
Представник позивача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 10.12.2010р.).
Представник першого відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 06-1/2192 від 28.09.2010р.).
Представник другого відповідача - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 21.02.2011р.).
розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Пранк", м. Харків
до 1) Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис", м. Харків,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Буллет", м. Харків
про визнання недійсним договору
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Пранк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до 1) Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис", м. Харків, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Буллет", про визнання недійсним договору без номера від 30.04.2008 року про внесення змін до кредитного договору № 12/08, укладеного між позивачем та першим відповідачем 22.02.2008 року.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.08.2010 року у справі № 29/150-10 (суддя Тихий П.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Позивач не погодився з цим рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду № 29/150-10 від 02.08.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2010 року (головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Камишева Л.М.) апеляційну скаргу задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2010 року у справі 29/150-10 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено та визнано недійсним договір без номера від 30.04.2008 року про внесення змін до кредитного договору № 12/08, укладеного 22.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Пранк" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Базис". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" 127 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Буллет" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2010 року по справі №29/150-10 та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2010 року.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2011 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Буллет" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2010 року у справі №29/150-10 задоволено. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2010року скасовано, справу №29/150-10 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 лютого 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, призначено її розгляд на 21 лютого 2011 року.
Ухвалою господарського суду від 21.02.2011 року розгляд справи було відкладено до 09.03.2011 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача та не надання сторонами документів в підтвердження заявлених позовних вимог та заперечень на заявлені позовні вимоги.
Ухвалою господарського суду від 09.03.3011 року, розгляд справи відкладено до 23.03.2011 року, з метою надання часу для підготовки першому відповідачу письмового відзиву на позовну заяву.
Ухвалою господарського суду від 23.03.2011 року задоволено клопотання представників сторін, продовжено термін розгляду справи на п*ятнадцять днів до 18.04.2011року та відкладено розгляд справи до 11.04.2011 року.
В судовому засіданні 11.04.2011 року представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Представник першого відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог, в процесі розгляду справи за вх.№6865 від 23.03.2011 року надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що порушення вимог контракту директором позивача ТОВ фірми "Пранк" не може бути підставою для визнання недійсними спірних договорів, укладених директором підприємства позивача. Крім того, перший відповідач вказує на те, що у статуті позивача, який був чинний на момент укладення спірного договору та яким керувався перший відповідач при його укладенні для визначення наявності повноважень директора позивача на підписання зазначеного договору, не передбачено будь - яких положень, які могли обмежити право директора позивача на укладення спірного договору. Обмеження повноважень директора позивача, що передбачені в трудовому контракті у відносинах з третіми особами, не можуть бути підставою визнання спірної угоди недійсною.
Другий відповідач в судовому засіданні заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав їх необгрунтованості та недоведеності.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні в матеріалах справи документи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
22 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним банком "Базис" - перший відповідач, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Базис" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пранк» - позивачем було укладено кредитний договір № 12/08, відповідно до умов якого перший відповідач відкриває позивачу кредитну лінію в сумі 25 млн. грн. строком на 2 роки на поповнення обігових коштів (сплату товарів) на умовах, передбачених Договором.
Пунктом 2.2 Договору встановлено плату за користування кредитом у розмірі 18% річних.
30 квітня 2008 року між позивачем та першим відповідачем було підписано договір б/н про внесення змін до кредитного договору, відповідно до якого було внесено зміни до п. 2.2 кредитного договору - збільшено плату за користування кредитом з 18% до 21% річних. З боку позивача цей договір було підписано директором ТОВ фірми «Пранк» Іванською Н.П., яка діяла на підставі Статуту та приступила до виконання обов*язків директора відповідно до наказу № 164 -К від 23.08.2005 року, з боку першого відповідача договір було підписано головою правління АКБ "Базис" Корсунською В.Г., яка діяла на підставі Статуту.
16 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Буллет" - другим відповідачем та Акціонерним комерційним банком "Базис", був укладений Договір факторингу № 2 та додаткові угоди до нього, за яким останнім було відступлено право грошової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пранк" за Кредитним договором № 12/08 від 22 лютого 2008 року з урахуванням подальших змін та/або доповнень.
Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Повноваження органів юридичної особи, в тому числі директора, визначаються установчими документами.
Установчими документами товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою (частина друга статті 87 Цивільного кодексу України).
В пункті 4.12. Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Пранк» в редакції станом на 2004 рік (тобто на момент вчинення спірного сторонами правочину) визначено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством через уповноважений ним орган - директора підприємства.
Згідно пункту 4.12.2. Статуту позивача, директор підприємства, зокрема діє без доручення від імені підприємства в межах повноважень, встановлених діючим законодавством, цим Статутом, та в межах своєї компетенції розпоряджається майном та грошовими коштами підприємства, укладає угоди, контракти, видає доручення, тощо (Том 1 а.с.90-101).
Позивач просить визнати недійсним договір від 30.04.2008 року про внесення змін до кредитного договору № 12/08, посилаючись на те, що засновники товариства позивача не надавали згоду директору вищевказаного товариства Іванській Н.П. на укладення цього договору. Позивач, зокрема, вказує на те, що між засновником ТОВ Фірма "Пранк" та директором підприємства Іванською Н.П, було укладено контракт від 14.07.2006 р., за умовами п. 2.2.8 якого визначено слідуюче - " дії керівника пов*язані з укладанням будь-яких договорів (угод, правочинів), додаткових угод та додаткових договорів про внесення змін та доповнень до основного договору товариства, укладених на суму, що перевищує 100 000,00 грн. .... можуть бути здійснені лише після одержання відповідного рішення засновника на виконання таких дій". В той же час, відповідно до п.2.4.1 контракту керівник має право розпоряджатися коштами підприємства, лише з урахуванням обмежень, що передбачені цим контрактом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 2 цієї статті встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Стаття 207 Господарського кодексу України, також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених аконом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний равочин).
Разом з тим, суд зазначає, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно з вимогами ч.2, ч.3 ст.92 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Вимогами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В матеріалах справи міститься протокол загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Пранк" від 13.07.2006 року, відповідно до якого учасниками товариства, а саме: Протасом Владиславом Миколайовичем, який володіє 100% голосів, було вирішено укласти контракт з директором Іванською Н.П та визначити в ньому основні умови роботи на посаді директора ТОВ фірми "Пранк" Іванської Н.П.
Між засновником ТОВ Фірма "Пранк" та директором підприємства Іванською Н.П, було укладено контракт від 14.07.2006 р., за умовами п. 2.2.8 якого визначено слідуюче - " дії керівника пов*язані з укладанням будь-яких договорів (угод, правочинів), додаткових угод та додаткових договорів про внесення змін та доповнень до основного договору товариства, укладених на суму, що перевищує 100 000,00 грн. .... можуть бути здійснені лише після одержання відповідного рішення засновника на виконання таких дій". В той же час, відповідно до п.2.4.1 контракту керівник має право розпоряджатися коштами підприємства, лише з урахуванням обмежень, що передбачені цим контрактом.кої Надії Петрівни (Рішення прийнято одностайно).
Відповідно до протоколу № 2 від 21.02.2008 року загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Пранк", на яких був присутній учасник ТОВ фірми «Пранк» ОСОБА_4, учасники вирішили доручити директору ТОВ фірми «Пранк» Іванській Надії Петрівні клопотатити перед керівництвом АКБ "Базис" про отримання кредитної лінії в сумі 25 000 000, 0грн. для поповнення обігових коштів підприємства строком на два роки, надати банку всі необхідні документи для отримання кредитної лінії, та підписати договір про надання кредитної лінії, договір застави товарів в обігу і інші документи, необхідні для отримання кредитної лінії.
Проаналізувавши матеріали справи, у господарського суду є всі правові та законні підстави стверджувати, що директор позивача ТОВ фірми «Пранк» при укладанні та підписанні умов кредитного договору № 12/08 від 22.02.2008 року та договору б/н від 30 квітня 2008 року про внесення змін до кредитного договору діяла на підставі статуту юридичної особи та не перевищила повноважень передбачених статутом ТОВ фірми «Пранк», оскільки, як вже було зазначено вище, згідно пункту 4.12.2. Статуту позивача, який діяв на момент вчинення сторонами спірного правочину, директор підприємства, зокрема діє без доручення від імені підприємства в межах повноважень, встановлених діючим законодавством, цим Статутом, та в межах своєї компетенції розпоряджається майном та грошовими коштами підприємства, укладає угоди, контракти, видає доручення, тощо (Том 1 а.с.90-101).
Твердження позивача, про те що в трудовому контракті, укладеному з директором позивача, передбачено право директора вчиняти без погодження з засновником товариства правочин, сума яких не перевищує 100 000,0 грн., є безпідставним, оскільки відповідно до вимог ч.3 ст.21 Кодексу законів про працю, трудовий контракт є двохсторонньою угодою, що регулює трудові відносини між працівником та власником підприємства і його умови є обов*язковими лише для цих двох сторін.
Верховний суд України в п.42 Постанови №13 від 24.10.2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз*яснює, що при вирішенні спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених виконавчим органом господарського товариства, слід керуватися ч.3 ст.92 та 241 ЦК України. Зокрема, у відносинах із третіми особами, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Господарський суд вважає за необхідне зауважити на тому, що позивачем на вимогу суду не надано доказів, що банк (перший відповідач) знав чи за всіма обставинами не міг не знати про обмеження встановлені трудовим контрактом від 14.07.2006 р. та вказує на те, що порушення вимог контракту директором позивача може мати наслідком за певних умов притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності (що і було зроблено власником підприємства позивача, а саме винесено догану відносно директора товариства Іванської Н.П.), але не може бути підставою для визнання недійсними спірних договорів, укладених цим директором.
Крім того, на виконання вказівок викладених у постанові Вищого господарського суду від 20.01.2011 року у справі №29/150-10, зокрема щодо перевірки правомірності залучення в якості відповідача товариства з обмеженою відповідальністю фінансової компанії «Буллет», суд зазначає наступне.
Відповідно до п.5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року №01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" зазначається, що питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з*ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного і обгрунтованого рішення. Необхідно також мати на увазі, що інший відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої в принципі можливо було б задовольнити позовні вимоги.
Враховуючи вищевикладене та враховуючи те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Буллет" - другим відповідачем та Акціонерним комерційним банком "Базис" - позивачем був укладений Договір факторингу № 2 та додаткові угоди до нього, за яким останнім було відступлено право грошової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пранк" за Кредитним договором № 12/08 від 22 лютого 2008 року з урахуванням подальших змін та/або доповнень, господарський суд вважає правомірним залучення товариства з обмеженою відповідальністю фінансової компанії «Буллет» в якості другого відповідача.
За таких обставин, господарський суд вважає, що договір б/н від 30 квітня 2008 року про внесення змін до кредитного договору, укладений у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки директор Товариства з обмеженою відповідальністю Іванська Надія Петрівна мала достатній обсяг повноважень, наданих їй Статутом, на підписання зазначеного договору.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови в позові повністю.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 85,0 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.92, 202, 203, 204, 215, Цивільного кодексу України, 207Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя Задорожна І.М.
Повне рішення складено 13.04.2011 року