Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" квітня 2011 р. Справа № 5023/510/11
вх. № 510/11
Суддя господарського суду Задорожна І.М.
при секретарі судового засідання Цирук О.М.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 09.03.2011р.) відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Публічного АТ "ПроКредит Банк", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмлинагро", м. Харків
про стягнення коштів 399 369,46 грн.
Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмлинагро" заборгованості за договором про надання траншу № 2.27590/6642 від 05.06.2008 року, гривневий еквівалент якої за курсом НБУ становить 301 970,84 грн., з яких : боргу по капіталу 280 577,28грн., борг по процентам 9 431,36грн., пеня 11 962,19 грн., та заборгованості за договором про надання траншу № 207.41235/FW202.52 від 13.04.2010 року, гривневий еквівалент якої за курсом НБУ становить 97 398,62 грн., з яких: борг по капіталу 92 052,49 грн., борг по процентах 2 790,69 грн., пеня 2 555,44 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на підставі Рамкової угоди № 6642 від 05.06.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання траншу №2.27590/6642 від 05.06.2008 року, відповідно до якого відповідачу було надано в кредит грошові кошти в сумі 55 000 дол. США, строком на сорок вісім місяців зі сплатою 18% річних. Крім того, в рамках вищезазначеної угоди між сторонами було укладено договір про надання траншу № 207.41235/FW202.52 від 13.04.2010 року, відповідно до якого відповідачу було надано в кредит грошові кошти в сумі 12 583,81 дол. США, строком на двадцять чотири місяці зі сплатою 18% річних. Оскільки, відповідач свої обов'язки по оплаті за отриманий кредит виконував неналежним чином, у відповідача виникли зобов'язання по поверненню кредиту, сплаті процентів та сплаті пені нарахованої згідно п.10.2. Рамкової угоди.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.01.2011року було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.02.2011 року.
Ухвалою господарського суду від 09.02.2011 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, розгляд справи відкладено до 02.03.2011року, у зв'язку із неявкою представника відповідача в судове засідання.
Ухвалою господарського суду від 02.03.2011 року, розгляд справи було відкладено до 16.03.2011 року у зв'язку із неподанням відповідачем письмового відзиву на позовну заяву.
Ухвалою господарського суду від 16.03.2011 року, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі іншого відповідача, а саме фізичної особи ОСОБА_2 задоволено узгоджене клопотання сторін про продовження терміну розгляду спору на п'ятнадцять днів для надання доказів по справі в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи відкладено до 28.03.2011 року.
В судовому засіданні були оголошені перерви з 28.03.2011 по 07.04.2011 року та 07.04.2011 року по 08.04.2011 року.
Представник позивача за вх.№7804 від 08.04.2011 року надав пояснення стосовно заявлених позовних вимог, в яких зазначає про незмінність заявлених позовних вимог та правильне нарахування всіх вищевказаних сум.
Представник відповідача в судове засідання 08.04.2011 року не з'явився, за вх.№7802 від 08.04.2011 року через канцелярію господарського суду надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення позивачем черговості задоволення вимог кредиторів, згідно з якою заборгованість по процентах за користування кредитом погашається після процентів за користування кредитом, тоді як по договору про надання траншу від 05.06.2008 року сума процентів за фактичне користування простроченим капіталом набагато більша ніж сума процентів у графіку, що є на думку відповідача порушенням позивачем черговості погашення заборгованості встановленої договором. За вх.№7803 від 08.04.2011 року представник відповідача надав заяву про застосування до спірних правовідносин позовну давність в один рік щодо нарахування пені, крім того, посилається на те, що пеня яка була нарахована позивачем, розрахована без врахування Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" .
В судовому засіданні представник позивача за вх.№8231 від 08.04.2011 року надав додаткове пояснення стосовно заявлених позовних вимог, зокрема зазначає, що твердження відповідача стосовно того, що сума процентів за фактичне (неправомірне ) користування кредитом, нарахована позивачем значно більше, ніж встановлена договором про надання траншу від 05.06.2008 року, є хибними, оскільки проценти за фактичне (неправомірне) користування кредитом нараховуються в разі порушення позичальником графіку неповернення кредиту, а тому вони не встановлюються та не можуть бути встановлені договором (їх фактичний розмір), адже при укладенні договору сторони не можуть визначити, яке буде прострочення в майбутньому, в договорі лише встановлюється формула розрахунку цих відсотків за неправомірне користування кредитом.
Також, в своїх поясненнях позивач заперечує проти заяви відповідача про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені терміном в один рік та вимог щодо нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, посилаючись на те, що в п.12.3 Рамкової угоди №6642 від 05.06.2008 року, до усіх вимог, що виникають з неї та укладення на її підставі кредитних договорів, застосовується збільшений термін позовної давності у п*ять років, що не протерічить Цивільному кодексу України та зазначає, що частина шоста ст.231 Господарського кодексу України не забороняє збільшувати або зменшувати ставку відсоток), за якою нараховується пеня, без прив'язки до облікової ставки НБУ.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Як встановлено маиеріалами справи, між позивачем та відповідачем укладено Рамкову угоду № 6642 від 05.06.2008 року.
На підставі Рамкової угоди № 6642 від 05.06.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання траншу №2.27590/6642 від 05.06.2008 року, відповідно до якого відповідачу було надано в кредит грошові кошти в сумі 55 000 дол. США, строком на сорок вісім місяців зі сплатою 18% річних.
Крім того, в рамках вищезазначеної угоди між сторонами було укладено договір про надання траншу № 207.41235/FW202.52 від 13.04.2010 року, відповідно до якого відповідачу було надано в кредит грошові кошти в сумі 12 583,81 дол. США, строком на двадцять чотири місяці зі сплатою 18% річних.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В п.3. вищевказаних договорів сторони передбачили, що кредит видається у дату, вказану в Графіку повернення кредиту і сплати процентів (раніше і надалі), що є додатком №1 до цих договорів за умови сплати комісії за видачу кредиту. Дата підписання графіка та дата видачі кредиту не можуть виходити за межі десяти банківських днів після набуття чинності цим договором.
В п.4. цих договорів сторони передбачили, що повернення кредиту та сплата процентів здійснюється періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені графіком в черговості, встановленій Рамковою угодою.
В пункті 7.7. рамкової угоди, сторони передбачили, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання усіх грошових зобов*язань позичальника, строк виконання яких настав на момент платежу у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості незалежно від призначення платежу, вказаного у розрахунковому документі, на підставі якого вносився платіж, якщо інше не встановлено кредитним договором чи кредитором: 1) витрати кредитора, пов'язані з погашенням заборгованості, 2) неустойка, 3) проценти за неправомірне користування кредитом, 4) заборгованість по процентах за користування кредитом, 5) заборгованість по кредиту, 6) проценти за користування кредитом, 7) кредит, 8) інші грошові зобов'язання .
Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме на підставі заяви відповідача на відкриття кредитної лінії - овердрафт з максимальним лімітом в сто тисяч гривен за вих.№б/н від 06.04.2010року, позивач надав відповідачеві кредит по договору про надання траншу №207.41235/FW202.52 від 13.04.2010року згідно меморіального ордера №72954961/75996253/205276634/192 від 13.04.2010 року на суму 12 583,81 дол. США, що дорівнює у гривневому еквіваленті 99 745, 57 грн., крім того позивач надав відповідачеві кредит по договору про надання траншу №2.27590/6642 від 05.06.2008 року, згідно виписки по рахунку №260050106062.980 за період з 05.06.2008 року по 06.06.2008 року в сумі 55 000,0 дол.США, що дорівнює 257 175,18 грн.
Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості), що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п.8.1. Рамкової угоди сторони визначили, що якщо інше не встановлено кредитним договором чи кредитором позичальник здійснює дострокове погашення після подання відповідно письмової заяви, її погодження кредитором та сплати комісії за дострокове погашення, зокрема порушення п.8.2.1., а саме прострочення погашення грошових зобов*язань тривалістю більш ніж три банківські дні.
В пункті 8.4. Рамкової угоди сторони передбачили, що позичальник зобов'язаний достроково погасити весь залишок кредиту протягом п'яти банківських днів з дня відправлення (вручення, якщо кредитор вручив вимогу) позичальнику чи поручителям вимоги, якщо інша сума чи строк дострокового погашення не будуть вказані у такій вимозі.
На виконання даного пункту Рамкової угоди, позивач звернувся до відповідача 07.10.2010 року з вимогами про повне дострокове погашення кредиту, за вих.№636-1/7/19 по договору про надання траншу №2.27590/6642 від 05.06.2008 року, за вих. № 633-1/7/10 по договору про надання траншу №207.41235/FW202.52 від 13.04.2010 року, яка залишилась відповідачем без задоволення.
Таким чином, станом на момент подачі позову у відповідача наявний борг по капіталу 280 577,28 грн. по договору про надання траншу №2.27590/6642 від 05.06.2008 року, та борг по капіталу в сумі 92052,49 грн. по договору про надання траншу №207.41235/FW202.52 від 13.04.2010року.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Вимогами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів погашення суми боргу щодо повернення кредиту, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу по капіталу 280 577,28 грн. по договору про надання траншу №2.27590/6642 від 05.06.2008 року, та боргу по капіталу в сумі 92052,49грн. по договору про надання траншу №207.41235/FW202.52 від 13.04.2010року. обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по процентам в сумі 9 431,36грн. по договору про надання траншу №2.27590/6642 від 05.06.2008 року, заборгованість по процентах сумі 2 790,69 грн. за договором про надання траншу № 207.41235/FW202.52 від 13.04.2010 року.
Згідно договору проценти за користування кредитом встановлені у розмірі 18% річних.
Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Перевіривши нарахування заборгованості по процентам 9 431,36грн. по договору про надання траншу №2.27590/6642 від 05.06.2008 року, заборгованість по процентах сумі 2790,69 грн. за договором про надання траншу № 207.41235/FW202.52 від 13.04.2010 року., суд визнав даний розрахунок таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, матеріалам справи, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п.10.2. Рамкової угоди, передбачено, що при порушенні встановлених цим договором строків погашення грошових зобов*язань позичальник сплачує штрафну пеню в розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж п'ятнадцять гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості .
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем нараховано пеню в розмірі 0,5% в сумі 11 962,19 грн. за договором про надання траншу № 2.27590/6642 від 05.06.2008 року, за договором про надання траншу № 207.41235/FW202.52 від 13.04.2010 року позивачем нарахована пеняв розмірі 0,5% в сумі 2 555,44 грн.
Відповідно до ст.ст. 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Господарський кодекс України визначає, що відносини в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Відповідно до ч. 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України сторони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємин, що не суперечать законодавству України. Під час укладення господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частина 6 ст. 231 ГК України передбачає граничний розмір штрафних санкцій, що нараховуються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, але якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Частина 6 ст. 232 цього Кодексу встановлює строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, якщо інше не встановлено законом або договором.
Отже, розмір пені, передбачений сторонами у договорі, не суперечить чинному законодавству, така правова позиція міститься в Постанові Вищого господарського суду України від 25 січня 2007 року у справі № 20-12/071.
Перевіривши нарахування пені за несплачені відсотки, суд дійшов висновку, що даний розрахунок є вірним та таким, що відповідає чинному законодавству, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 11 962,19 грн. за договором про надання траншу № 2.27590/6642 від 05.06.2008 року, та пені в сумі 2555,44грн. за договором про надання траншу № 207.41235/FW202.52 від 13.04.2010 року підлягають задоволенню.
Крім того, господарський суд вважає заяву відповідача вх.№7803 від 08.04.2011 року про застосування щодо нарахування пені позовної давності в один рік, безпідставною, оскільки позивачем нараховано пеню в межах позовної давності передбаченою ст. 258 ЦК України, а саме позивачем за договором про надання траншу № 2.27590/6642 від 05.06.2008 року нараховано пеню за період з 05.01.2009 року по 05.06.2009 року, за договором про надання траншу № 207.41235/FW202.52 від 13.04.2010 року позивачем нараховано пеню за період з 13.07.2010 року по 13.09.2010року.
Відповідно до вимог ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, оскільки умовами п.12.3. Рамкової угоди № 6642 від 05.06.2008 року, сторони передбачили, що до усіх вимог, що випливають з угоди та кредитних договорів, встановлюється позовна давність у п*ять років, включаючи вимоги щодо яких законодавством встановлена чи обмежена позовна давність, тому у суду відсутні підстави щодо задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 3 993, 70 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 259, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 627,629, 1048, 1049 ,1050,1052 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Відмовити в задоволенні заяви відповідача вх.№7803 від 08.04.2011року про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені.
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмлинагро" (м.Харків, Червонозаводський р-н, Наб.Червоношкільна, 26, к.138, код 30039189) на користь Публічного акціонерного товариства "Прокредит Банк" (м.Київ, проспект Перемоги, будинок 107-А, код 21677333, р/р 290930002.980 у АТ "Прокредит банк", МФО 320984) - заборгованості за договором про надання траншу № 2.27590/6642 від 05.06.2008 року, з яких: борг по капіталу 280 577,28 грн., борг по процентам 9 431,36 грн., пеню 11962,19 грн., заборгованості за договором про надання траншу № 207.41235/FW202.52 від 13.04.2010 року, з яких: борг по капіталу 92 052,49 грн., борг по процентах 2 790,69 грн., пеня 2 555,44 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 3993,70 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,0 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Задорожна І.М.
Повне рішення складено 13.04.2011 року.