"18" квітня 2011 р. Справа № 5023/494/11
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Бабакова Л.М.
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача -не з'явився
відповідача - не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ( вх. № 1363Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 28.02.11 у справі № 5023/494/11
за позовом СПД-ФО ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат" м. Вовчанськ, Харківської області
про про стягнення 66709,64 грн.
В листопаді 2010 р. позивач -СПД-ФО ОСОБА_1, АДРЕСА_1, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат" м. Вовчанськ, Харківської області 52481,74 грн. основного боргу; 12472,28 грн. інфляційних втрат; 1755,62 грн. 3% річних та судові витрати, з посиланням на те, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару за укладеним між сторонами договором поставки № 1/03 від 17.03.2009 року.
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Доленчук Д.О.) від 28.02.11 по справі № 5023/494/11 позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 52481,74 грн. основного боргу; 5924,40 грн. інфляційних втрат; 1755,62 грн. 3% річних; 601,62 грн. державного мита та 212,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару за укладеним між сторонами договором поставки № 1/03 від 17.03.2009 року; що інфляційні та річні, з урахуванням коригування періоду нарахувань, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі умов зазначеного договору та відповідних вимог чинного законодавства України в зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання тощо.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема, в обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те що в накладних відсутнє посилання на договір та мала місце позадоговірна поставка, що він не отримав вимоги позивача про виконання зобов'язань, в зв'язку з чим останній не мав підстав звертатись до суду тощо.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неприбуття представника не повідомив.
Позивач відзиву чи пояснення по скарзі не надав, в судове засідання свого представника також не направив.
З метою належного повідомлення сторін про час та місце розгляду скарги, на адреси вказані ними було направлено листи з ухвалою про порушення провадження у справі від 25.03.2011 р.
Враховуючи факт належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників сторін, за наявними в даній справі матеріалами.
Неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі надані на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, та доводи, викладені в апеляційній скарзі в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 17.03.2009 року між СПД-ФО ОСОБА_1 (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат" (відповідач) укладено договір поставки № 1/03, (в подальшому -Договір), відповідно до умов якого (п.1.1), позивач (постачальник) зобов'язався поставити відповідачеві (покупець) товар, а відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити його в кількості та асортименті згідно з накладними, що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.2.1. Договору, передбачено, що «постачання товару покупцеві здійснюється після складання замовлення ним та узгодження його з постачальником».
Відповідно до п.4.3. Договору передбачено, що «оплата за товар Покупцем здійснюються на протязі 2-х днів з моменту передання товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника».
Строк дії договору визначено до 31.12.2009 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконував, передавав (поставляв) відповідачеві товар «сало»згідно з відповідними видатковими накладними, в т.ч. в період червня -жовтня 2009 р. (а.с. 25-36), факт отримання якого відповідачем підтверджується підписами та печатками на накладних і останнім не заперечується.
До сплати вказаного товару позивачем відповідачу були виставлені відповідні рахунки-фактури (а.с. 81-101).
При цьому, постачання позивачем та отримання відповідачем зазначеного товару здійснювалось в період чинності Договору.
На виконання умов Договору відповідач частково розрахувався за товар, про що свідчить банківська довідка № 68 від 03.02.2011 р., яка міститься в матеріалах справи, (а.с.114).
Отже, відповідач на порушення умов договору, оплату отриманого товару здійснив лише частково, за товар не розрахувався у повному обсязі. Таким чином, розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 52481,74 грн.
В зв'язку з несплатою відповідачем вказаної заборгованості, позивач 20.12.2010 р. надіслав на адресу відповідача вимогу про оплату заборгованості, яка відповідачем була залишена без задоволення.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару, що інфляційні та річні підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі відповідних вимог чинного законодавства України в зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання та з урахуванням коригування періоду нарахування інфляційних втрат.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
П. 1-2 Ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Враховуючи викладене, а також те, що термін виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати визначено з урахуванням відповідних вимог чинного законодавства України, що відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 52481,74 грн. заборгованості.
При цьому, не можуть бути прийняті судом до уваги доводи відповідача стосовно того, що мала місце позадоговірна поставка, що він не отримав вимоги позивача про виконання зобов'язань, оскільки вказані доводи відповідачем всупереч вимог ст.ст. 33-34 ГПК України жодним чином не доведені та спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог ст.ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, відповідач допустив порушення зобов'язання, оскільки не виконав його у повному обсязі у відповідний строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, також законними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5924,40 грн. інфляційних втрат та 1755,62 грн. 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.
З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 106 ГПК України, судова колегія -
Рішення господарського суду Харківської області від 28.02.11 у справі № 5023/494/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Суддя Пушай В.І.
Суддя Бабакова Л.М.