18 квітня 2011 року Справа №19/196
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Шевель О.В., судді Лакізи В.В., судді Пуль О.А.,
при секретарі Деркач Ю.О.,
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_1. за довіреністю б/н від 16.06.2010р.,
1-го відповідача -ОСОБА_2 за довіреність №56 від 12.04.2011р.,
2-го відповідача - директор ОСОБА_2 (наказ №8-к від 01.04.2010р.),
третьої особи -ОСОБА_2 за довіреністю №12/2 від 13.04.2011р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(вх. № 1090 П/2-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 27.01.2011р. по справі № 19/196,
за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», м. Київ
до 1. Приватного підприємства «СІАМ», м. Полтава,
2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Контракт Ойл», м.Полтава,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Експрес Ойл», м. Полтава,
про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності, -
встановила:
У грудні 2010 року позивач, ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про:
- звернення стягнення на нерухоме майно, що належить ПП «СІАМ», а саме: нежитлові приміщення, що знаходяться по пров. Великому, буд. 6 в м. Полтаві, загальною площею 284,3 кв.м., зазначені на плані в буд. літ. А-ІІ, що розташовані на земельній ділянці площею 4000,00 кв.м., шляхом набуття права власності Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк»на предмет іпотеки;
- звернення стягнення на нерухоме майно, що належить ТОВ «Євро-Контракт Ойл», а саме на предмет іпотеки: нерухоме майно - нежитлові приміщення, що знаходяться по вул. Жовтневій, буд. 19 в м. Полтаві, загальною площею 645,8 кв.м., зазначені на плані літ. А-2, що розташовані на земельній ділянці площею 651,0 кв.м., шляхом набуття права власності Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк»на предмет іпотеки.(а.с. 2 -5, т. 1)
Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.01.2011р. по справі №19/196 (суддя Безрук Т.М.) у позові відмовлено повністю. (а.с. 106-110, т.2)
Позивач, ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», не погоджуючись з рішенням господарського суду Полтавської області від 27.01.2011 р., звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 27.01.2011 р. по справі №19/196 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. (а.с. 118-124, т.2)
Апелянт не погоджується з висновком місцевого господарського суду що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, позивач не є особою, яка може звернутися до суду за визнанням права власності на спірні нежитлові приміщення. Апелянт, також, не погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на приписи ст. 392 Цивільного кодексу України, позивачем не вірно обрано спосіб захисту порушеного права відповідно до цивільного законодавства, в зв'язку з чим, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, не відповідає вимогам закону.
Зазначені висновки місцевого господарського суду, на думку апелянта, є помилковими оскільки виходячи з норм законодавства, насамперед ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку», чинним законодавством не виключається можливість звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором. Тому, апелянт вважає, що в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі, іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом. Сторони за законом можуть це питання врегулювати в позасудовому порядку, але вони не позбавлені цього права в судовому порядку за рішенням суду.
Апелянт вказує, що відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
В той же час заявлений позивачем позов являє собою обраний шлях звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення своїх вимог іпотекодержателя у вигляді набуття права власності на предмет іпотеки, оскільки іпотечний договір передбачає такий спосіб звернення стягнення, як набуття права власності іпотекодержателем на предмет іпотеки, в тому числі за рішенням суду.
Також, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги той факт, що боржником (ТОВ «Гарант Експерс Ойл») підтверджено наявність заборгованості, що значно перевищує вартість предмета іпотеки у відповідності до проведеної оцінки суб'єктом оціночної діяльності, а відповідачі по справі повністю визнали позовні вимоги, крім того не взяті до уваги докази які були надані позивачем в судовому засіданні, та не застосовані при ухвалені рішення.
Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції не правомірно відмовив в задоволенні позову, що також підтверджується судовою практикою Вищого господарського суду України з аналогічних справ.
Крім того, апелянт надав доповнення до апеляційної скарги (вх.4015 від 15.04.2011р. та №4093 від 18.04.2011р.) де зазначив, що не погоджується з висновками господарського суду Полтавської області на те, що позивачем до моменту звернення до суду необхідно було або вимагати від іпотекодавців укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, або ж використовувати застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та звертатися до відповідних уповноважених органів з заявою про реєстрацію його права на предмет іпотеки, і лише після отримання відмови завертатися до суду, оскільки положення ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку, що також передбачено ст.33 Закону України «Про іпотеку».
Отже, на думку апелянта, законодавчо встановлено, що іпотекодержатель має право на звернення до суду в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору у будь-який час, без надсилання повідомлень іптекодавцю та боржнику, при цьому іпотекодержатель вільний у виборі звернення стягнення на предмет іпотеки передбачений Законом України «Про іпотеку».
Перший відповідач ПП «СІАМ», надав заяву (вх.№4092 від 18.04.2011р.) в якій зазначив, що підприємство визнає позовні вимоги ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»та не заперечує проти задоволення апеляційної скарги позивача.
Другий відповідач, ТОВ «Євро-Контракт Ойл», заяву (вх.№4089 від 18.04.2011р.) в якій також зазначив, що товариство визнає позовні вимоги ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»та не заперечує проти задоволення апеляційної скарги позивача.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ «Гарант Експрес Ойл», відзив на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні представник третьої особи заявив, що проти задоволення апеляційної скарги позивача не заперечує.
Дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.
02.10.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(кредитор), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк», та ТОВ «Гарант Експрес Ойл»(позичальник) було укладено Кредитний договір №10-ю/07 (далі Кредитний договір). (а.с. 9-15, т.1)
Відповідно до умов п. 1.1 Кредитного договору кредитор (позивач) надає позичальнику (третій особі) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 1 800 000,00 доларів США (що еквівалентно 9 090 000,00грн.), під відсотки за користування кредитом в розмірі 12,5% річних, з кінцевим терміном повернення суми кредиту 01 жовтня 2009 року включно.
Додатковою угодою № 1 від 02.10.2007р. до Кредитного договору кредитор зобов'язався надати транш кредиту в сумі 200 000,00 доларів США на термін до 01.10.2009 р. Додатковою угодою №2 від 03.10.2007р. до Кредитного договору сторони узгодили, що позивач надає позичальнику транш кредиту в сумі 1600000,00 доларів США на термін до 01.10.2009 року (а.с.16, 17, т.1).
Додатковою угодою № 3 від 29.05.2008р. до Кредитного договору сторони узгодили, що відсотки за користування кредитом становлять 13,3% річних. За Додатковою угодою №4 від 06.11.2008р. відсотки за користування кредитом становлять 17% річних. Додатковою угодою № 5 від 18.11.2008р. сторони змінили графік повернення кредиту (а.с. 18-20, т.1).
Згідно матеріалів справи, за результатом розгляду позовних вимог ВАТ «ВіЕйБі Банк»про стягнення з ТОВ «Гарант Експрес Ойл»заборгованості за Кредитним договором № 10-ю/07 від 02.10.2007р., господарським судом Полтавської області прийнято рішення від 18.12.2009р. по справі № 19/168 про стягнення з ТОВ «Гарант Експрес Ойл»на користь ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»(ВАТ "ВіЕйБі Банк"), 1382000 доларів США - боргу за кредитом, 198393,74 доларів США - заборгованість за відсотками, 41636,92 грн. - боргу з комісії, 46139,89 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 21906,48 доларів США - пені за несвоєчасне погашення процентів, 5285,20 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії, 3311,69 доларів США - витрат з оплати державного мита, 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т. 1 а.с.39-41, т.1).
Зазначене рішення сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили.
Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.12.2009р. по справі № 19/168 було встановлено, що на виконання зобов'язань за кредитним договором № 10-ю/07 від 02.10.2007р. позивач надав ТОВ «Гарант Експрес Ойл»(позичальнику) кредит в розмірі 1 800 000,00 доларів США, однак позичальник повернув лише 418000,00 доларів США кредитних коштів, в зв'язку з чим, у позичальника виникла заборгованість за кредитом в сумі 1 382 000,00 доларів США, яка не сплачена позичальником. За період з 01.12.2008р. по 01.09.2009р. за позичальником рахується заборгованість по сплаті відсотків в сумі 198 393,74 доларів США та заборгованість по сплаті комісійного збору за управлінням кредиту за період 03.01.2009р. - 02.09.2009р., що становить 41636,92 грн. У період з 25.06.2009р. -25.09.2009р. позичальник мав сплатити позивачеві 46139,89 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту; за період 01.02.2009р. -07.09.2009р. позичальник мав сплатити позивачеві 21906,48 доларів США пені за несвоєчасне погашення процентів; за період 02.04.2009р. -30.09.2009р. позичальник мав сплатити позивачеві 5285,20грн. пені за несвоєчасну сплату комісій.
Встановлені у вказаному судовому рішенні факти приймаються судом при вирішенні даного спору.
З розрахунку заборгованості позичальника (третьої особи по справі) за Кредитним договором № 10-ю/07 від 02.10.2007р., наданого позивачем вбачається, що станом на 02.12.2009р. заборгованість ТОВ «Гарант Експрес Ойл»становить 1716180,27 доларів США та 361 138,18 грн., у тому числі: 1382000,00 доларів США простроченої заборгованості за кредитом, 239508,23 доларів США заборгованість по процентам, 70655,77 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту, 24016,27 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів, 43030,49 грн. заборгованість за комісіями, 5749,21 грн. пеня за несвоєчасну сплату комісій, 236293,57 грн. інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту, 76064,91 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів (т.1 а.с.23-27).
Однак, у позовній заяві позивач вказує, що загальна заборгованість ТОВ «Гарант Експрес Ойл»за Кредитним договором № 10-ю/07 від 02.10.2007р. становить 1484638,48 доларів США та 22977,35 грн. (т.1 а.с.З).
Позивач, в порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному господарському суду, обґрунтованих пояснень з приводу наявних розбіжностей між сумою боргу, зазначеною у розрахунку заборгованості, та сумою, вказаною у позові, як не вказав, які саме види платежів включено ним до вказаної у позові суми боргу.
Разом з тим, колегія суддів зважає на той факт, що в матеріалах справи відсутні докази сплати позичальником -третьою особою боргу за Кредитним договором ні в сумі 1716180,27 доларів США та 361 138,18 грн. ні в сумі 1484638,48 доларів США та 22977,35 грн. Отже, на даний час у третьої особи перед позивачем існує не погашена заборгованість за Кредитним договором №10-ю/07 від 02.10.2007р.
Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання третьою особою зобов'язань за Кредитним договором № 10-ю/07 від 02.10.2007р., між ВАТ «ВіЕйБі Банк»(іпотекодержатель) та Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «СІАМ», яке в подальшому було перетворене у Приватне підприємство «СІАМ», що було встановлено підчас розгляду справи № 19/168, (іпотекодавець), було укладено іпотечний договір № 10-ю/07 від 02.10.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3 02.10.2007 р. та зареєстрований в реєстрі за № 5459.
Згідно до п. 1.1. іпотечного договору іпотекодавець (1-й відповідач) з метою забезпечення виконання основного зобов'язання, що випливає з Кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель (позивач) приймає в іпотеку предмет іпотеки.
За п. 1.2 іпотечного договору предметом іпотеки забезпечується зобов'язання позичальника (ТОВ «Гарант Експрес Ойл»), що складається з суми кредиту, процентів користування кредитом, штрафних санкцій, комісії, відшкодування збитків, витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки.
За п.1.6 іпотечного договору та визначення «предмет іпотеки»предметом іпотеки є:
1) нерухоме майно - нежитлові приміщення, що знаходяться по вул. Жовтневій, буд.19 в м. Полтаві, загальною площею 645,8 кв.м., зазначені на плані літ. А-2, що розташовані на земельній ділянці площею 651,0 кв.м. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями. Предмет іпотеки не поширюється на належну на праві користувач (оренди) земельну ділянку, кадастровий номер - 5310137000:15:009:01444, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна і яка необхідна для використання цих об'єктів за цільовим призначенням.
2) нерухоме майно - нежитлові приміщення, що знаходяться по пров. Великому, буд. 6 в м. Полтаві, загальною площею 284,3 кв.м., зазначені на плані в буд. літ. А-ІІ, що розташовані на земельній ділянці площею 4000,0 кв.м. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його при належностями. Предмет іпотеки не поширюється на належи на праві користування (суборенди) земельну ділянку, кадастровий номер - 5310136400:10:001:0061, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна і яка необхідна для| використання цих об'єктів за цільовим призначенням.
Згідно відмітки нотаріуса на іпотечному договорі даний договір зареєстровано в реєстрі за № 5459 та накладено заборону на відчуження зазначених в договорі нежитлових приміщень.
Однак, докази реєстрації предмету іпотеки в Державному реєстрі іпотек, в матеріалах справи відсутні.
Згідно матеріалів справи, предмет іпотеки - нежитлове приміщення що знаходяться по пров. Великому, буд. 6 в м. Полтаві, загальною площею 284,3 кв.м. належать ПП «СІАМ»на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 24.10.2008р., яке видане Управлінням житлово-комунального господарства на підставі рішення виконкому Октябрської районної у м. Полтаві ради, взамін рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз»від 14.08.2007р. Зазначене також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»від 06.11.2008р. (а.с. 102-103, т.1).
Що ж стосується предмету іпотеки - нежитлового приміщення, що знаходяться по вул. Жовтневій, буд. 19 в м. Полтаві, загальною площею 645,8 кв.м., то згідно матеріалів справи, рішенням Октябрський районний суд м.Полтави від 21.07.2010р., було:
- встановлено факт того, що самочинне будівництво у частині будинку А-2 по вул. Жовтневій, 19 м. Полтаві здійснене за рахунок власника ПП «СІАМ»та належить ПП «СІАМ»на праві приватної власності;
- визнано дійсним та таким, що відбувся договір купівлі-продажу від 23.09.2009р., укладений між ПП «СІАМ»та ТОВ «Євро-Контракт Ойл», предметом якого є приміщення в будинку літ.А-2 по вул. Жовтневій, 19 у м. Полтаві;
- визнано за ТОВ «Євро-Контракт Ойл»право власності на приміщення в будинку літ.А-2 по вул.. Жовтневій, 19 у м. Полтаві (а.с.132-134, т.1).
Відповідно до відмітки на тексті даного рішення воно набрало законної сили 02.08.2010р. (т.1 а.с.132-134).
Згідно ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Право власності на нежитлові приміщення по вул. Жовтневій, 19 у м.Полтаві, згідно витягу про державну реєстрацію прав від 15.11.2010р., виданого ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», зареєстровано за ТОВ «Євро-Контракт Ойл»(а.с.135, т.1).
Отже, станом на момент розгляду даної справи право власності на предмет іпотеки - нежитлове приміщення, що знаходяться по пров. Великому, буд. 6 в м.Полтаві, належить ПП «СІАМ», а право власності на предмет іпотеки -нежитлове приміщення, що знаходяться по вул. Жовтневій, буд. 19 в м. Полтаві, належить ТОВ «Євро-Контракт Ойл». Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що належність нежитлових приміщень, що знаходяться в м. Полтаві по пров. Великому, буд. 6 та по вул. Жовтневій, буд. 19, на праві власності ПП «СІАМ»станом на момент укладення іпотечного договору № 10-ю/07 від 02.10.2007 р., в матеріалах справи відсутні.
Не виконання третьою особою зобов'язань за Кредитним договором № 10-ю/07 від 02.10.2007р., які забезпечені заставою згідно іпотечного договору № 10-ю/07 від 02.10.2007 р., та не погашення третьою особою існуючої заборгованості за кредитним договором, стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом, в якому позивач просить: звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить ПП «СІАМ», а саме - нежитлові приміщення, що знаходяться по пров. Великому, буд. 6 в м. Полтаві, загальною площею 284,3 кв.м., шляхом набуття права власності Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк»на предмет іпотеки; звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить ТОВ «Євро-Контракт Ойл», а саме - на нежитлові приміщення, що знаходяться по вул. Жовтневій, буд. 19 в м. Полтаві, загальною площею 645,8 кв.м., шляхом набуття права власності Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк»на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку»у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувач відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Як вже було зазначено, право власності на предмет іпотеки - нежитлові приміщення, що знаходяться по вул. Жовтневій, буд. 19, в м. Полтаві перейшло до ТОВ «Євро-Контрак Ойл»згідно договору купівлі-продажу від 23.09.2009р. (т.1 а.с.42).
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Колегія суддів зазначає, що недотримання приписів ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання, у відповідності до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»якою визначено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Отже, недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлений ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»є однією з підстав для відмови у позові. Аналогічна позиція викладена у листі судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 07.10.2010р. «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки)»
Як вбачається з матріалів справи, всупереч приписів ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іптеку», позивачем вимога про усунення порушення іпотекодавцю не надсилалася.
Частиною З статті 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ст. 36 вказаного Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі. Відповідне застереження в іпотечному договорі вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя і визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає останньому застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п. 7.4 Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі:
- рішення суду;
- виконавчого напису нотаріуса;
- переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання по кредитному договору в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»та умовами цього договору;
- продажу іпотекожержателем від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" та умовами цього договору.
В п.7.6 та п. 7.6.1 іпотечного договору сторони визначили, що за рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися в позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до наступних умов:
- у випадку набуття іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець цим договором підтверджує свою згоду на передачу у власність іпотекодержателю предмета іпотеки;
- підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на прийняття одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя (придбання предмету іпотеки у власність) у випадку виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки;
- іпотекодавець засвідчує, що наявності будь-яких інших документів, крім цього договору та письмового рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність, для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається.
Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність мають силу правовстановлюючих документів та засвідчують перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя.
Таким чином, господарським судом Полтавської області правомірно встановлено, що Іпотечний договір містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у разі виникнення у нього права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності, тобто, передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до ст. 36 та ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Порядок передачі права власності від власника іншій особі встановлений ст. 37 Закону України «Про іпотеку», якою визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, згідно приписів названої статті Закону, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Отже, зазначена норма вказаного Закону передбачає набуття права власності іпотекодержателем шляхом передачі йому іпотекодавцем права власності на предмет іпотеки, а не визнання цього права.
Колегія суддів вказує, що визнання та реєстрація права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, і предметом іпотеки, на підставі рішення суду Законом не передбачено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у разі, якщо іпотекодержатель не реалізує спосіб позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки (у даному випадку шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відповідно до вимог статті 37 Закону та п. 7.6 Іпотечного договору), він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень статті 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Таким чином, ні Законом України «Про іпотеку»ні іпотечним договором, укладеним між сторонами, не передбачений такий спосіб звернення стягнення на заставлене майно шляхом визнання права власності за рішенням суду.
Отже, твердження апелянта, що іпотечний договір передбачає такий спосіб звернення стягнення, як набуття права власності іпотекодержателем на предмет іпотеки за рішенням суду є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Як було зазначено, п. 7.6 іпотечного договору передбачено, що позивач може набути право власності на предмет іпотеки на підставі одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя (придбання предмету іпотеки у власність) у випадку виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази прийняття позивачем відповідного рішення, навіть не зважаючи на те, що згідно матеріалів справи вбачається, що відповідачі не заперечують проти задоволення вимог позивача, в тому числі і шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свої цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємств; установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарської суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобіганні правопорушенням.
За ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За змістом ст. 12 Господарського процесуального кодексу Україні господарським судами підвідомчі справи у спорах, перелічених у вказаній статті.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, в порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано суду жодних доказів, які б свідчили про порушення його прав відповідачами стосовно визнання прав позивача на предмет іпотеки, чи доказів наявності між ним та відповідачем спору щодо вказаного нерухомого майна -предмету іпотеки за іпотечним договором.
Згідно матеріалів справи, відповідачі жодних заперечень щодо переходу до позивача права власності на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору суду не надали. Між тим, позивач не надав суду жодного доказу реалізації ним свого права на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку», не надано доказів звернення до відповідних уповноважених органів з заявою про реєстрацію його права на предмет іпотеки, доказів відмови в проведенні такої реєстрації.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його прав на перехід права власності на предмет іпотеки та відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 91, 101, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 27.01.2011р. по справі № 19/196 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Шевель О. В.
Суддя Лакіза В.В.
Суддя Пуль О.А.
Повний текст постанови підписано 22.04.2011р.