"28" квітня 2011 р.Справа № 4/23/5022-310/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бурди Н.М.
Розглянув справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Монастириське АТП-16151", вул. Шевченка, 150, м. Монастириська, Тернопільської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Тернопільська обласна державна адміністрація, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль
до відповідача 1 Монастириської районної державної адміністрації, вул. Шевченка, 19, м. Монастириська, Тернопільської області
відповідача 2 Управління праці та соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації, вул. С. Бандери, 7, м. Монастириська, Тернопільської області
про визнання договору № 1 від 02.01.2011р. таким, що укладений між Монастириською РДА та Управлінням праці та соціального захисту населення Монастириської РДА з однієї сторони та ВАТ "Монастириське АТП -16151"
За участю представників сторін:
позивача: голова правління - Чекалюк Я.В. (виписка з протоколу загальних зборів № 1 від 20.09.2008р.)
представник - ОСОБА_1 (довіреність № 1196 від 24.11.2008 р.)
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: головний спеціаліст юридичного відділу - ОСОБА_2 (довіреність № 01-549/16-20 від 01.02.2011р.)
відповідача 1: завідувач сектору юридичного забезпечення та взаємодії з правоохоронними органами апарату районної державної адміністрації - ОСОБА_3 (довіреність № 1604/02-16 від 01.11.2010р.)
відповідача 2: головний спеціаліст з питань кадрової роботи та юридичного забезпечення відділу праці - ОСОБА_4 (довіреність № 1166/1-4 від 31.05.2010р.)
Суть справи:
В розпочатому судовому засіданні представникам сторін процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.
Відкрите акціонерне товариство "Монастириське АТП-16151", вул. Шевченка, 150, м. Монастириська, Тернопільської області звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача 1 - Монастириської районної державної адміністрації, вул. Шевченка, 19, м. Монастириська, Тернопільської області, відповідача 2 - Управління праці та соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації вул. С. Бандери, 7, м. Монастириська, Тернопільської області про визнання проекту договору № 1 від 02.01.2011р. таким, що укладений між Монастириською РДА та Управлінням праці та соціального захисту населення Монастириської РДА з однієї сторони та ВАТ "Монастириське АТП -16151".
Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що у відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" органи виконавчої влади зобов'язані забезпечувати компенсацію втрат автомобільному перевізнику внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів. Відповідно до п.п. 4.1. п. 4 Розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 16.02.2009 року № 103 "Про впорядкування перевезень населення на автобусних маршрутах загального користування в області" районні державні адміністрації щорічно до 01 березня повинні забезпечити укладення на місцях договорів з автоперевізниками щодо відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій пасажирів. Оскільки проекту договору на адресу товариства ні від Управлінням праці та соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації, ні від Монастириської районної державної адміністрації не було надіслано, просив спонукати відповідачів укласти договір на 2010 рік по відшкодуванню збитків від перевезення пільгових категорій пасажирів за маршрутом Коропець - Івано-Франківськ.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 31.03.2011р. залучено до участі у справі №4/23/5022-310/2011 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Тернопільську обласну державну адміністрацію вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль.
Представники позивача в судовому засіданні, яке відбулося 28.04.2011р., позовні вимоги підтримали та 27.04.2011р. у канцелярію суду подали супровідний лист № 46 від 26.04.2011р., яким долучили до матеріалів справи копію листа № 51/1-6 від 28.03.2007р., копію листа № 08-09/82 від 03.04.2007р., копію листа № 4048-01/06/14-07 від 20.08.2007р., копію листа № 1003-21/06/18-09 від 02.03.2009р., копію розрахунку, копію паспорта приміського автобусного маршруту загального користування, копію ліцензії № 504905 від 26.01.2010р., копії відомості продажу квитків № 55798, 55469, 55220, 54896, 54739, 54539 та клопотання № 45 від 26.04.2011р., згідно якого просили визнати договір № 1 від 02.01.2011р. про відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій пасажирів укладеним. Крім цього, супровідним листом № б/н від б/д долучили до матеріалів справи докази вручення позовної заяви третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та подав копію листа № 01-309 від 30.03.2011р.
Розглянувши клопотання № 45 від 26.04.2011р., суд оцінив його як уточнення позовних вимог.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача подав пояснення № б/н від 28.04.2011р. щодо заявленого позову, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на те, що розпорядження голови обласної державної адміністрації від 31.12.2010р. № 1106 "Про підвищення ефективності державного регулювання і контролю за діяльністю автомобільного транспорту на внутрішньообласних маршрутах" та від 19.02.2010р. № 71 "Про затвердження методичних рекомендацій щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян в області" стосуються перевезення населення на автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути). Ч. 2 ст. 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" не передбачено, що розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та механізм їх виплати визначається договором між розпорядником коштів місцевого бюджету та автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування приміських і міжміських, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути). Тобто, законом не визначено, що перевізник за місцем його реєстрації (юридичною адресою) може претендувати на виплату йому з районного бюджету компенсаційних виплат за перевезення пільговиків. Нічого про такі випадки не визначено ні у ст. 37 цього Закону, ні в дозволі від 17.11.2008р. на право обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах у міжобласному сполученні, виданому позивачу Укравтотрансом Міністерства транспорту та зв'язку України.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні, яке відбулося 28.04.2011р., підтримав письмові пояснення № 671/02-16 від 20.04.2011р., подані у канцелярію суду 27.04.2011р., згідно яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, так як аналогічний спір про укладення договору на 2010 рік уже був предметом розгляду господарських судів. Відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду України від 23 березня 2011 року у справі № 2/96-1721 ВАТ "Монастириське АТП - 16151" в позові відмовлено. Крім того, у постанові зазначено, що ВАТ "Монастириське АТП - 16151" не має законодавчих підстав вимагати укладення договору з відповідачами на відшкодування компенсаційних витрат внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів за межі Тернопільської області. Посилання позивача на статтю 183 Господарського кодексу України як на підставу укладення даного договору є неправомірним, оскільки цей договір не має ознак державного контракту, передбачених статтею 183 Господарського кодексу України, Законом України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб", а районна державна адміністрація не є державним замовником у даному договорі. У вищезгаданій постанові Львівського апеляційного господарського суду України вказано, що "Норма ч. 7 ст. 181 ГК України поширюється на договори засновані на державному замовленні, або укладення яких є обов'язковим для сторін на підставі закону, або стороною за договором є виконавець, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг). На відповідачів по справі Законом України "Про автомобільний транспорт" не покладено функцій по організації перевезення на приміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі області".
Представник відповідача 2 в цьому ж судовому засіданні підтримав відзив № 853/1-4 від 25.03.2011р. на позовну заяву, поданий 30.03.2011р. у канцелярію суду, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки укладення договору про відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян на 2011 рік призведе до незаконної виплати державних коштів, так як фінансування пільгових перевезень за межі області не передбачено чинним законодавством, тобто спонукання до укладення договору є порушенням ч. 2 ст. 31 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", п. 2 Постанови КМУ від 04.03.2002р. № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", п. 7 ст. 12, п. 7 ст. 14 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", п. 5 ст. 5 "Про соціальний захист дітей війни", п. 10, п. 11 ст. 6 "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист", п. 12 ст. 7 "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні".
В судовому засіданні, у відповідності до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався до 28.04.2011р. з метою залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Тернопільську обласну державну адміністрацію (вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль) та для подання позивачем доказів надіслання примірника позовної заяви та доданих до неї документів третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а також для уточнення та додаткового обґрунтування ним позовних вимог, крім цього оголошувалась перерва до 28.04.2011р. до 15 год. 30 хв. для прийняття рішення
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, проаналізувавши подані ними докази, господарський суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити. При цьому суд виходив із такого:
- 17.11.2008р. Міністерством транспорту і зв'язку України було надано ВАТ "Монастириське АТП - 16151" дозвіл № 002238 "На право обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у міжобласному сполучені";
- згідно дозволу позивачу надано право в період з 22.10.2008р. по 22.10.2011р. обслуговувати пасажирів сертифікованими автобусами II, III класу, на рейсах приміського маршруту загального користування Коропець -Івано-Франківськ;
- 10.01.2011р. Відкрите акціонерне товариство "Монастириське АТП - 16151" направило згідно супровідного листа № 7 на адресу Монастириської районної державної адміністрації проект договору про відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян (3 примірники);
- 24.01.2011р. Монастириською районною державною адміністрацією голові правління ВАТ "Монастириське АТП - 16151" направлено Протокол розбіжностей до проекту договору № 1 про відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян від 02.01.2011р., який по своїй суті не є таким у розумінні ст. 181 Господарського кодексу України, оскільки адміністрація проекту договору не підписала, а зміст протоколу розбіжностей фактично є обґрунтуванням її позиції щодо відсутності правових підстав укладати такий договір та відповідно здійснювати відшкодування витрат за такі перевезення;
- позивач заявляючи про визнання договору № 1 від 02.01.2011р. таким, що укладений, посилається на ст. 181 п. 4 Господарського кодексу України, згідно з якою ненадання у 20-денний строк з дня отримання проекту договору, підписаного договору з відміткою у ньому, що до нього додається, протокол розбіжностей свідчить про те, що договір вважається підписаним.
Проте, згідно із п. 1-8 названої статті Господарського кодексу України, загальний порядок укладення господарських договорів передбачає, що сторона, яка одержала проект договору, може, виявивши свою волю на укладення запропонованого їй договору, викласти свою редакцію окремих умов останнього чи доповнити договір певними умовами. І тільки у випадках підписання договору із складенням протоколу розбіжностей (акцепт на інших умовах), укладення договору переходить до стадії протоколу розбіжностей.
Слід врахувати, що господарський суд розглядає справи саме у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів (п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України). Проект договору та протокол розбіжностей є документами щодо вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору, вони є свідченням існування спору, котрий виник при укладенні договору і який сторони передають на вирішення господарському суду.
Якщо сторони самостійно врегулювали всі розбіжності, що виникли при укладенні договору, це має бути підтверджено у письмовій формі (у спосіб, передбачений ч. 4 ст. 181 ГПК України).
У цьому разі умови договору фіксуються у комплекті документів: тексті договору, протоколі розбіжностей і протоколі узгодження розбіжностей (інших письмових документах).
Імперативна норма п. 7 ст. 181 ГПК України закріплює пріоритет інтересів автора протоколу розбіжностей щодо контрагентів, які є державними замовниками або визнаними монополістами у встановленому законом порядку. На відповідачів по справі Законом України "Про автомобільний транспорт" не покладено функцій по перевезенню на приміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі області.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" організація пасажирських перевезень покладається:
на міжнародних та міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), - на урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті;
на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньо-обласні маршрути), - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим чи обласні держадміністрації.
Крім цього, згідно з вимогами ч. 1 ст. 31 цього закону відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування.
Відповідно до розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 31.12.2010р. № 1106 "Про підвищення ефективності державного регулювання і контролю за діяльністю автомобільного транспорту на внутрішньообласних маршрутах" та від 19.02.2010р. № 71 "Про затвердження методичних рекомендацій щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян в області" передбачені засади компенсації виплати за перевезення пільговиків, як і порядок укладення 2-х та 3-х сторонніх договорів на їх відшкодування стосуються перевезень населення на автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути).
Вирішуючи даний спір, аналізуючи подані відповідачами копії рішень та постанов апеляційних та касаційних інстанцій у справах № 2/96-1721 та № 10/33-658, суд прийшов до висновку, що укладення договору між сторонами у справі на відшкодування витрат по перевезенню пільгових категорій громадян маршрутом Коропець -Івано -Франківськ, що не є внутрішньообласним, залежить від волевиявлення сторін, порядок його укладення регулюється нормами п. 1-6 ст. 181 Господарського кодексу України, і необхідність його укладення та можливість здійснення компенсаційних витрат за такі перевезення визначають урядові органи державного управління на автомобільний транспорт та відповідні розпорядники бюджетних коштів.
З огляду на зазначені обставини, правових підстав для задоволення позову суд не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. В позові відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Суддя Н.М. Бурда
Повне рішення складено 06.05.2011р.