"27" квітня 2011 р.Справа № 14/16/5022-434/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О.В.
розглянув матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1; юридична адреса: АДРЕСА_2
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс", вул. С. Будного, 3а, м. Тернопіль, 46000
про стягнення 5368.77 грн.
За участю представників позивача:
ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_3 від 15.04.1999р.;
ОСОБА_3, довіреність №1339 від 04.03.2011р.
Суть справи:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Тернопільської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс" про стягнення 5368.77 грн. в т. ч. 4541.23 грн. основного боргу, 186.19 грн. 3% річних, 641.35 грн. інфляційних нарахувань.
Позовні вимоги, що підтримані в судовому засіданні повноважними представниками, позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленої продукції згідно накладних на підставі договору №21/11 від 27.08.2009р., у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість з врахуванням інфляційних нарахувань та трьох процентів річних в сумі 5368.77 грн., що і є предметом судового розгляду.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, участь повноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст.ст. 64, 77 ГПК України та п.19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482 (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).
За таких обставин, зважаючи на неподання відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи здійснюється за правилами ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.
В судових засіданнях позивачу та його представнику процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.
За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, господарським судом встановлено наступне:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
27 серпня 2009р. між приватним підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та ТОВ "Орвіс" (Покупець), укладено договір №21/11 (далі Договір), відповідно до п. 1.1, 1.2 якого, Продавець зобов'язується згідно заявок Покупця виготовляти Покупцю продукцію власного виробництва (м'ясо-ковбасні вироби, копченості), надалі продукція, а Покупець зобов'язується приймати та вчасно оплачувати її. Кількість та асортимент продукції в кожній поставці визначається згідно відповідних накладних, які є невід'ємними частинами даного договору.
Пунктом 2.1 Договору сторони визначили, що Покупець зобов'язується повністю приймати продукцію від Продавця, своєчасно оплачувати її та забезпечити належні умови зберігання такої продукції згідно встановлених для неї вимог та стандартів з метою уникнення псування продукції до моменту закінчення граничних термінів її реалізації.
Згідно п. 7.1 Договору, оплата загальної суми конкретної поставки проводиться: попередня оплата, протягом місяця. Тобто, Договір діяв з 27.08.2009р. по 27.08.2010р.
Даний Договір укладено сторонами на один рік з моменту його підписання і може бути пролонгований на наступний рік за взаємною письмовою згодою обох сторін (п. 11.1).
У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 509, 526 ЦК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме Договору, накладних (копії в матеріалах справи) на суму 16909.77 грн. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснив поставку продукції ТОВ "Орвіс", яка останнім частково оплачена, що підтверджується банківською випискою та повернута, відповідно до накладних на повернення продукції (копії в матеріалах справи), а тому позивачем в порядку передбаченому ст. 530 ЦК України, направлено на адресу відповідача вимогу у формі претензії №18/11-01 від 18.11.2010р. про оплату заборгованості станом на 11.11.2010р. в сумі 5141.03 грн., яка в подальшому частково погашена в сумі 600.00 грн., що, як вбачається із листа відповідача №154 від 26.11.2010р., ним не заперечується. Окрім того, у даному листі відповідач зобов'язувався погасити заборгованість до 01.02.2011р., що останнім не виконано.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 1 ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Розглянувши розрахунок позивача про стягнення 641.35 грн. інфляційних втрат та 186.19 грн. трьох відсотків річних від простроченої суми заборгованості, суд задовольняє вимоги позивача частково в сумі нарахування інфляційних втрат за період з 26.11.2010р. по 28.02.2011р. в розмірі 122.61 грн. та трьох відсотків річних з 26.11.2010р. по 24.03.2011р. в розмірі 45.31 грн., в іншій частині вимог відмовляє, оскільки такі нараховані позивачем на підставі п. 7.1 Договору, у якому відсутні обґрунтування з якої дати слід відраховувати перебіг спливу місячної давності погашення заборгованості, а тому судом враховано та прийнято до уваги пред'явлення відповідачу вимоги №18/11-01 від 18.11.2010р., яку останнім отримано, про що свідчить лист-відповідь №154 від 26.11.2010р.
Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс" (вул. С. Будного, 3а, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 31490840) на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) -4541 (чотири тисячі п'ятсот сорок один) грн. 23 коп. основного боргу, 45 (сорок п'ять) грн. 31 коп. трьох процентів річних, 122 (сто двадцять дві) грн. 61 коп. інфляційних нарахувань, 90 (дев'яносто) грн. 00 коп. державного мита та 208 (двісті вісім) грн. 00 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення 05.05.2011 року через місцевий господарський суд.
Суддя О.В. Руденко