"27" квітня 2011 р.Справа № 8/11/5022-292/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М. Розглянув справу:
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль, 46000, в особі Тернопільського сільського району електричних мереж, вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль, 46010
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське спеціалізоване автопідприємство 1901", вул. Мазепи, 26, с. Біла, Тернопільський район, Тернопільська область, 47707
про стягнення 39 045 грн. 39 коп. заборгованості, 1 047,55 грн. пені та 413 коп. 30 коп. інфляційних нарахувань
За участю представників:
Позивача: ОСОБА_1. -юрисконсульта, довіреність № 4958/24 від 16.12.2010 року
Відповідача: не з'явився
В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи:
Відкрите акціонерне товариство „Тернопільобленерго”, в особі Тернопільського сільського району електричних мереж, м. Тернопіль, надалі позивач, звернулося до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське спеціалізоване автопідприємство 1901", вул. Мазепи, 26, с. Біла, Тернопільський район, надалі відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 40 506 грн. 24 коп., з яких: 36 731,62 грн. -заборгованість за спожиту електроенергію, 2 313,77грн. -заборгованість за реактивну електроенергію, згідно Договору про постачання електричної енергії №24 від 08.01.2007 р., 1 047,55 грн. - пеня та 413,30 грн. -інфляційні нарахування.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору №24 на постачання електричної енергії від 08.01.2007 р., зокрема в частині своєчасної оплати за спожиту активну електроенергію, внаслідок чого станом на 01.12.2010 року утворилась заборгованість в загальній сумі 39 045,39 грн., на яку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства нараховано 1047,55 грн. пені та 413,30 грн. інфляційних нарахувань.
В підтвердження викладеного надано: Договір №24 на постачання електричної енергії від 08.01.2007 р.; Додатки №№ 2,6 до Договору №24.; рахунки за активну енергію за жовтень місяць 2010р. -лютий 2011 р.; рахунки за реактивну енергію за жовтень місяць 2010р. -лютий 2011 р.; Акти про використану електричну енергію за період жовтень місяць 2010р. -лютий 2011 р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії які знаходяться в матеріалах справи.
Розгляд справи, призначений вперше на 15:20 год. 21.03.2011 р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 15:40 год. 11.04.2011 року та, відповідно, до 11:40 год. 27.04.2011р. у зв'язку із неявкою в судові засідання представника відповідача та неподання ним витребовуваних судом документів.
Представник відповідача на розгляд справи не прибув, документально обґрунтованого відзиву на позов не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст. 64 ГПК України.
Ухвала суду про порушення провадження у справі від 03.03.2011р., як і ухвали про відкладення розгляду справи від 21.03.2011р. та від 11.04.2011р., направлені судом на адресу відповідача: вул. Мазепи, 26, с. Біла, Тернопільський район, Тернопільська область повернулись на адресу суду із відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Згідно до п. 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб - учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.
Суд відзначає, що ухвали суду про порушення провадження у справі від 03.03.2011р., про відкладення розгляду справи від 21.03.2011р. та від 11.04.2011р. направлялись рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу відповідача, якою згідно представленого на вимогу суду Витягу з Єдиного державного реєстру, станом на 15.03.2011р., є: вул. Мазепи, 26, с. Біла, Тернопільський район, Тернопільська область, 47707, яка зазначена і в позовній заяві.
Зазначене свідчить, що судом були здійснені всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про судові засідання.
Разом з тим, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без його участі, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.
Представник позивача в судове засідання 27.04.2011 року прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та обґрунтування представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив наступне:
Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства , установи, організації, інші юридичні особи( у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
У відповідності до п. 1.1 розділу 1 Положення про Тернопільський район електричних мереж Відкритого акціонерного товариства “Тернопільобленерго”, затвердженого 29.04.2002 року, Тернопільський район електричних мереж є відокремленим структурним виробничим підрозділом ВАТ “Тернопільобленерго”.
08 січня 2007 р. між ВАТ "Тернопільобленерго", в особі Тернопільського РЕМ, як Постачальником, з однієї сторони, та ВАТ "Тернопільське спеціалізоване автопідприємство 1901", як Споживачем, з іншої сторони, укладено Договір № 24 про постачання електричної енергії, за умовами якого Постачальник зобов'язався продати електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 400 кВт, а Споживач - оплатити Постачальнику вартість електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цього Договору.
П.п. 2.2.2 п.2.2 розділу 2 Договору передбачено, що “Постачальник” зобов'язується постачати “Споживачу” електроенергію, як різновид товару, зокрема, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток №1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу та “субспоживачу”); із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.
Відповідно до п. 9.4 розділу 9 Договору цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2007 р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Враховуючи, що наявні у справи документи, свідчать про те що договірні відносини між сторонами у справі продовжували тривати і протягом 2010-2011р.р.р, жодна із сторін договору в строк визначений пунктом 9.4 Договору не заявила про відмову від договору чи зміну його умов, суд, вважає за доцільне відзначити, що даний договір вважається пролонгованим на новий термін на тих же умовах, тобто у спірний період є чинним.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобов'язання постачання (купівлі -продажу) електроенергії, згідно якого, в силу ст. ст. 712,714 Цивільного кодексу України, одна сторона (постачальник) зобов'язана надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, при цьому кожна сторона має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. ст. 275- 277 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язковим для сторін договору. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Умовами укладеного договору сторони погодились під час виконання умов договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені договором, керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (п. 2.1 р. 2 Договору).
Згідно п. 5.1. Правил користування електричною енергією від 31 липня 1996 року № 28, із змінами та доповненнями від 22.11.2006 року № 1497 (надалі - ПКЕЕ), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
П. 2 Додатку № 2 “Порядок розрахунків” до Договору № 24 від 09.01.2007р., який є невід'ємною його частиною, сторони передбачили, що розрахунковим вважається період з 25 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Перший день після закінчення розрахункового періоду є днем отримання рахунку на оплату. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії. За дату здійснення платежу приймається дата поступлення коштів на рахунок Постачальника або дата внесення Споживачем готівки в касу Постачальника.
Споживач протягом розрахункового періоду здійснює 3 планових платежі на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях:
- до 10 дня розрахункового періоду -60%;
- до 20 дня розрахункового періоду -20%;
- до 30 дня розрахункового періоду -20%.
Споживач самостійно розраховує суму планового платежу шляхом множення чинного у розрахунковому періоді рівня тарифу на обсяг електричної енергії, заявленої на наступний розрахунковий період із врахуванням відсотка планового платежу, але не менше суми, необхідної для середньомісячного споживання аварійної броні для Споживачів, які мають аварійну броню. На величину перевищення вартості фактично спожитої електричної енергії понад суму сплачених планових платежів виписується рахунок, який повинен бути оплачений Споживачем протягом 5-ти операційних днів після закінчення розрахункового періоду.
Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж (додаток № 9), визначається відповідно до Акту про використану електричну енергію (додаток №8).
Згідно п. 7 Додатку № 2 до Договору № 24, щомісяця, в перший день після закінчення розрахункового періоду "Споживач" зобов'язується направляти представника до "Постачальника" електричної енергії для надання Акту про використану електричну енергію (за попередній розрахунковий період) та отримання рахунку на оплату вартості фактично спожитої електричної енергії. Рахунок оплачується "Споживачем" протягом 5 операційних днів від дня його отримання. Якщо сума платежів, здійснених за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію перевищує вартість фактично спожитого обсягу електричної енергії, різниця зараховується в рахунок наступних платежів.
Додатком № 6 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії"до Договору № 24 від 09.01.2007р., , який набрав чинності з 09.02.2009р., сторони передбачили, що за підсумками розрахункового періоду Споживач отримує від Постачальника електричної енергії рахунок на оплату за перетікання реактивної електроенергії і проводить оплату у порядку, обумовленому в додатку № 2. Кошти оплати за перетікання реактивної електричної енергії перераховуються Споживачем на поточний рахунок ЕО протягом 5 днів від дня отримання розрахункових документів..
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що зі сторони позивача зобов'язання щодо постачання електричної та реактивної енергії виконані належним чином; протягом жовтня місяця 2010р.- лютого місяця 2011р. відповідачу надано послуги на загальну суму 50 145,39 грн., а саме: з постачання електричної енергії на суму 47 831,62 грн. та з постачання реактивної енергії на суму 2313,77 грн. (належним чином засвідчені копії рахунків за активну та реактивну електроенергію та Актів про використану електричну енергію за спірний період знаходяться в матеріалах справи).
Однак, відповідач, всупереч умов договору та вимог законодавства, своїх зобов'язань по оплаті вартості отриманої електричної та реактивної енергії за період з жовтня місяця 2010р. по лютий місяць 2011рю. (включно) виконав неналежним чином, вартість прийнятих ресурсів (електроенергія) оплатив частково на суму 11 100 грн. (28.10.2010р. -4600 грн.; 29.10.2010р. -1200 грн.; 26.11.2010р. -5300 грн.; призначення платежу: "за електроенергію згідно рахунка № 24 від 20.10.2010р.") і його заборгованість перед позивачем, станом на день розгляду справи в суді, згідно наданих позивачем документів становить 39 045,39 грн., з яких: 36 731,62 грн. -заборгованість за спожиту електроенергію та 2 313,77 грн. -заборгованість за реактивну електроенергію.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості перед позивачем на суму 39 045,39 грн. ВАТ "Тернопільське спеціалізоване автопідприємство 1901" не представило, а тому суд вважає, що станом на час розгляду справи в суді, борг не сплачений і грошові вимоги на суму 39045,39 грн. обґрунтовано заявлені, підтверджені документально, а отже підлягають до задоволення.
Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі даної статті позивачем за порушення відповідачем строків оплати вартості спожитої електроенергії нараховано та заявлено до стягнення 413,30 грн. інфляційних нарахувань, за період з листопада місяця 2010 року по лютий місяць 2011р. (включно).
Розглянувши даний розрахунок, суд вважає його правомірним, а вимоги в частині стягнення з відповідача 413,3 грн. інфляційних нарахувань обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в заявленій сумі (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).
В силу ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
П. п.4.2.1 п.4.2 р.4 Договору сторони передбачили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатками №2 "Порядок розрахунків" та №6 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,2% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Разом з тим, в силу ст. 3 Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За порушення відповідачем строків оплати вартості спожитої електроенергії позивач просить стягнути з останнього пеню в розмірі 1047,55 грн., нараховану за період з 01.11.2010 року по 28.02.2011 року, з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 230 ГК України та ст. 258 ЦК України.
Судом здійснено помісячний (в межах визначеного позивачем періоду та з врахуванням часткової оплати вартості спожитої електроенергії) перерахунок заявленої до стягнення суми пені, з врахуванням: п. п. 2,3, 7 Додатку " 2 до Договору; ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якого правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 988,83 пені. (Розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).
Вимоги в частині стягнення з відповідача 58,72 грн. пені задоволенню не підлягають, оскільки пеня в цій частині позивачем нарахована безпідставно, без врахування передбачених договором термінів виконання зобов'язання.
Згідно вимог ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до вимог ст. ст. 44 -49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 404 грн. 47 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235 грн. 65 коп., відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Окрім того, згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України №7/93 від 23.01.1993 р. з наступними змінами та доповненнями “Про державне мито”, із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується державне мито в сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви державного мита сплачено 405,10 грн., а належало до сплати 405,06 грн., решта суми сплаченого позивачем державного мита (0,04 грн.) підлягає поверненню в порядку ст. 8 Декрету КМ України № 7/93 та Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, у зв'язку з тим, що сплачено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75,77, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське спеціалізоване автопідприємство 1901", вул. Мазепи, 26, с. Біла, Тернопільський район, Тернопільська область, 47707
на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль, в особі Тернопільського сільського району електричних мереж, вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 25701181):
- 36 731 грн. 62 коп. заборгованості за спожиту активну електроенергію;
- 2 313 грн. 77 коп. заборгованості за реактивну електроенергію;
- 988 грн. 83 коп. пені;
- 413 грн. 30 коп. інфляційних нарахувань;
- 640 грн. 12 коп. в повернення сплачених позивачем судових витрат.
3. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 58 грн. 72 коп. пені - відмовити.
4. Видати Відкритому акціонерному товариству "Тернопільобленерго", вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль, в особі Тернопільського сільського району електричних мереж, вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 25701181) довідку на повернення зайво сплаченого державного мита в сумі 0 грн. 04 коп.
Платіжне доручення №29768 від 24.02.2011 року про сплату державного мита в сумі 405 грн. 10 коп. залишається в матеріалах справи.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
6. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
7. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання -04.05.2011р.), через місцевий господарський суд.
Суддя І.М. Гирила