"27" квітня 2011 р. Справа № 5019/520/11
За позовом Управління комунальною власністю міста м.Рівне
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю - компанія "Промагроінвест" м.Рівне
про розірвання договору купівлі - продажу
Суддя Павлюк І.Ю.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1, представник (довіреність №08-3/юр 05.01.2011р.);
від відповідача - Приймак О.М., директор.
В судовому засіданні 26.04.2011р. оголошувалась перерва до 27.04.2011р.
Суть спору: Позивач - Управління комунальною власністю міста звернувся з позовом до Відповідача- ТзОВ - компанія "Промагроінвест" про розірвання договору купівлі - продажу індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення) від 30.08.2004р., укладеного між Управлінням комунальною власністю та ТзОВ - компанією "Промагроінвест".
В судовому засіданні 27.04.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги повністю. При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення) від 30.08.2004р., позивач зазначає, що відповідачем не виконані умови договору, зокрема, відповідачем не оплачено вартість виконання звіту про експертну оцінку майна; не проведено оздоблення фасаду та благоустрій прилеглої території, доказом чого є акт, складений спільно з працівником прокуратури №1 від 18.02.2011р.; крім того, аналогічний акт був складений 06.04.2006р. представниками управління комунальною власністю та начальником управління у справах сім'ї, молоді та спорту, в якому зазначено про невиконання цієї умови договору.
Представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позов. Зокрема, зазначив, що істотні умови договору купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення) від 30.08.2004р. ним виконані повністю: проплата за придбаний об'єкт була здійснена відповідачем платіжними дорученнями №1 від 30.11.2004р. - 30500 грн, №1 від 14.12.2004р. - 10 000 грн., №1 від 04.02.2005р. - 50000 грн., №1 від 7.02.2005р. - 26000 грн., №1 від 02.03.2005р. - 32420грн.(всього 148920 грн.). На виконання п.2.5 вищезазначеного договору відповідач придбав у власність для сім'ї ОСОБА_2, за її письмовою згодою квартиру в АДРЕСА_1 загальною площею 66,6 м кв.; придбане за договором приміщення було прийняте від балансоутримувача по акту прийому - передачі 05.10.2005р.; вирішено питання користування земельною ділянкою шляхом укладання 09.12.2010р. з Рівненською міською радою договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_2. За наведених обставин відповідач вважає, що належні докази та підстави для розірвання договору купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення) від 30.08.2004р. відсутні.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В результаті розгляду матеріалів справи господарським судом встановлено, що між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю -компанією «Промагроінвест»30.08.2004р. був укладений договір купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення), згідно якого позивач продав, а відповідач купив нежитлове приміщення, розташоване в підвалі, на першому поверсі та мансарді одноповерхового цегляного окремо розташованого будинку з мансардою загальною площею 363,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Пункт 1.3 договору купівлі-продажу передбачає, що вартість об'єкта купівлі-продажу складає 148 920 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 24 820 грн. 00 коп.
Згідно п.2.1 договору купівлі-продажу відповідач зобов'язаний протягом 30 календарних днів, але не пізніше 20 числа поточного місяця, внести платежі за придбаний об'єкт шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.
Крім того, відповідно до п.2.2 Договору відповідач зобов'язаний:
- у встановлений цим договором термін сплатити ціну продажу об'єкта приватизації;
- у місячний термін з моменту отримання свідоцтва про право власності вирішити питання користування земельною ділянкою в Рівненському міському управлінні земельних ресурсів;
- дотримуватись режиму роботи, встановленого Рівненською міською радою;
- у місячний термін з моменту отримання свідоцтва про право власності зареєструвати будівлю в Рівненському міському бюро технічної інвентаризації;
- у місячний термін з моменту отримання свідоцтва на право власності прийняти придбану будівлю від балансоутримувача по акту прийому-передачі встановленої форми;
- протягом шести місяців з моменту укладення цього договору провести оздоблення фасаду та благоустрій прилеглої території, попередньо погодивши проведення даних робіт з управлінням містобудування та архітектури;
- підписати та нотаріально посвідчити даний договір в 5-ти денний термін з дня його отримання.
При цьому, пунктом 2.5. договору сторони узгодили, що покупець (відповідач) зобов'язується в 3-х денний строк з дня укладення договору придбати у власність ОСОБА_2, за її письмовою згодою квартиру, що відповідає нормам Житлового кодексу України для неї та членів її сім'ї, що зареєстровані в будинку по АДРЕСА_2.
Також відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний здійснити заходи захисту навколишнього середовища, дотримання екологічних норм та наслідки експлуатації (п.2.6 договору) та оплатити вартість виконання звіту про експертну оцінку майна (нежитлового приміщення) (п.2.8 договору).
Пунктом 4.3 договору передбачено, що якщо протягом 60-ти днів з моменту нотаріального посвідчення договору покупець не вніс платежі в повному обсязі, продавець має право звернутися в суд з позовом про розірвання цього договору.
За умовами ч.4 ст.З Закону України “Про приватизацію державного майна”, відчуження майна, що є в комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації.
Пункт 8 ст.23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) вказує, що органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх не виконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.
Пункт 5 ст. 27 Закону України “Про приватизацію державного майна” зазначає, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду, арбітражного суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.
Управління комунальною власністю як орган приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»здійснює контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу. Листами №08-690 від 19.10.2010, відповідно до п.2.4 договору купівлі-продажу від 30.08.2004р. управління надсилало вимоги про надання відповідних документів, які підтверджували виконання покупцем взятих на себе зобов'язань згідно договору. За результатами перевірки був складений акт перевірки виконання умов договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 02.12.2010р., з якого вбачається, що відповідачем не виконані умови договору, зокрема, відповідачем не оплачено вартість виконання звіту про експертну оцінку майна; не проведено оздоблення фасаду та благоустрій прилеглої території. Відповідачем даний акт не підписаний, про що складено комісійно акт від 29.12.2010р. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, покликаючись п.4.1 спірного договору, п.5 ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст.., ст..526, 611, 651 Цивільного кодексу України в зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення) від 30.08.2004р. просить вказаний договір розірвати.
При цьому судом встановлено, що станом на час розгляду справи на виконання договору купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення) від 30.08.2004р. проплата за придбаний об'єкт була здійснена відповідачем платіжними дорученнями №1 від 30.11.2004р. - 30500 грн, №1 від 14.12.2004р. - 10 000 грн., №1 від 04.02.2005р. - 50000 грн., №1 від 7.02.2005р. - 26000 грн., №1 від 02.03.2005р. - 32420грн.(всього 148920 грн.). На виконання п.2.5 вищезазначеного договору відповідач придбав у власність для сім'ї ОСОБА_2, за її письмовою згодою квартиру в АДРЕСА_1 загальною площею 66,6 м кв.; придбані за договором приміщення було прийняте від балансоутримувача по акту прийому - передачі 05.10.2005р.; придбані за договором приміщення зареєстровано Рівненським міським бюро технічної інвентаризації 06.05.2006р.; вирішено питання користування земельною ділянкою шляхом укладання 09.12.2010р. з Рівненською міською радою договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_2.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої ст.3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є в комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, іншими законами з питань приватизації.
Згідно з частиною восьмою ст.23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.
Частиною п'ятою ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду, арбітражного суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.
Крім того, підстави для зміни або розірвання договору втсновлені статтею 651 Цивільного кодексу України. Так, пунктом 2 зазначеної статті встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Всупереч наведеним нормам позивач не довів тих обставин, на які він посилався в позовній заяві, як на підставу своїх вимог та не підтвердив їх належними доказами.
Акт перевірки виконання умов договору купівлі-продажу нежитлового приміщення в АДРЕСА_2 від 02.12.2010р. та акт обстеження нежитлового приміщення по вул..Поштова,7 в м.Рівне від 06.04.2006р., які надані позивачем в обгрунтування позовних вимог (а.с.21-23, 28), складені ним в односторонньому порядку без участі представників покупця (відповідача). В даних актах вказано, що представники покупця відсутні.
Що стосується тверджень позивача про неоплату відповідачем вартості виконання звіту про експертну оцінку майна, про що зазначає позивач в позовній заяві, то слід відмітити, що в договорі купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення) від 30.08.2004р. взагалі не визначений порядок оплати вартості виконання звіту про експертну оцінку майна, сума, яка пілягає сплаті за виконання звіту, строки, в які відповідач має оплатити вартість виконання звіту про експертну оцінку майна (п.2.8 Договору). Як пояснив представник позивача в судовому засіданні 27.04.2011р., на виконання п.2.8 договору купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення) від 30.08.2004р. між Управлінням комунальною власністю міста, ТзОВ - компанією "Промагроінвест" та експертною організацією укладалася трьохстороння угода. При цьому, оригінал чи належним чином завірена копія такої угоди у позивача не збереглися. Разом з тим, представник відповідача зазначив, що вартість виконання звіту про експертну оцінку майна була оплачена, проте, в зв'язку із спливом семи років з моменту оплати, бухгалтерські документи, якими можна б було підтвердити цю оплату на підприємстві не збереглися. Крім того, на протязі семи років жодних претензій щодо неоплати вартості виконання звіту про експертну оцінку майна ані від позивача, ані від експертної організації не надходило.
За таких умов суд вважає, що відсутні підстави, які б давали можливість стверджувати, що оплата вартості виконання звіту про експертну оцінку майна відповідачем проведена не була.
Крім того, як уже зазначалося вище, пунктом 2 статті 651 Цивільного кодексу України, яка встановлює підстави для зміни або розірвання договору, передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
В даному випадку, укладаючи договір купівлі-продажу від 30.08.2004р., позивач розраховував отримати грошові кошти. В послідуючому позивач досяг поставленої мети і отримав від відповідача грошові кошти. Отже оскільки позивач - Управління комунальною власністю міста - не надав належних доказів того, що з боку відповідача має місце істотне порушення умов договору, внаслідок чого позивач не отримав того, на що розраховував при укладенні спірного договору купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення), - відсутні підстави, з якими закон пов'язує можливість розірвання договору в судовому порядку.
Таким чином, з огляду на обставини справи, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, господарський суд Рівненської області вважає, що позовні вимоги необґрунтовані, не відповідають фактичним обставинами справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Керуючись стст. 33, 43, 46-49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
Суддя І.Ю. Павлюк
Рішення підписане суддею "29" квітня 2011 р..