20.04.11р.Справа № 5005/1862/2011
за позовом Ігренського виправного центру №133 Держдепартаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
до Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Самарський" Дніпропетровського державного аграрного університету", с. Олександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області
про стягнення 6 153 грн. 73 коп.
СУДДЯ ЗАГИНАЙКО Т.В.
Представники:
від позивача: Туболєва Л.С. - представник, дов. від 04.01.2011р.
від відповідача: Довгий Г.І. - представник, дов. від 19.11.2010р. №397 (був присутній у судовому засіданні 17.03.2011р.).
Позивач просить стягнути з відповідача 6 153 грн. 73 коп., що складає: 4 730 грн. 00 коп. - заборгованості, 146 грн. 63 коп. - пені, 331 грн. 00 коп. -штрафу за прострочку сплати боргу понад 30 днів та 946 грн. 00 коп. -штрафу за поставку неякісної продукції.
Відповідач у відзиві (вх. №18359/11 від 17.03.2011р.) на позов просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки: - перед укладенням договору представник позивача ознайомився з якісними характеристиками товару, які не були обумовлені, і вони його задовольнили; - після отримання товару в натурі частина товару на вимогу покупця була повернута продавцю; - умовами договору термін поставки товару і взаєморозрахунків сторонами обумовлено не було, а тому вимоги щодо застосування штрафних санкцій є безпідставними; - відповідач готовий поставити позивачеві фуражне зерно озимої пшениці в необхідній кількості з урожаю 2011 року.
Позивач у клопотанні (вх. № 27187/11 від 19.04.2011р.) повідомляє, що позивач, пред'являючи позов не вказав у якості підстав частину 2 статті 22 Цивільного кодексу України та просить відповідно до частини 2 статі 83 ГПК України вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов відповідно до вказаної норми Цивільного кодексу України
В подальшому позивач уточнив позовні вимоги (заява, вх. №27636/11 від 20.04.2011р.) та просить задовольнити позов в частині заборгованості у вигляді реальних збитків, які складають вартість поверненого відповідачу неякісного зерна в розмірі 4 730 грн. 00 коп., питання про стягнення пені і штрафу в сумі 1 423 грн. 73 коп. вирішити на розсуд суду.
В обґрунтування уточнення позивач посилається на завдання йому відповідачем збитків, які у відповідності з частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України підлягають стягненню як реальні.
Суд не може прийняти до розгляду уточнені позовні вимоги, оскільки:
- відповідно до частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви;
- по-перше, позивач заявляючи в уточненні про стягнення збитків змінює підстави та предмет позовних вимог, що суперечить вказаній процесуальній нормі;
- по-друге, як вбачається розгляд вказаної справи вже було розпочато господарським судом, про що свідчить протокол судового засідання від 17.03.2011р.;
- тому зміна предмету або підстав позову неможлива після початку судового розгляду;
- частиною 2 статті 22 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оригінали документів, оглянуті у судових засіданнях відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін заявлено не було.
У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
- 28.07.2010р. між позивачем -Ігренським виправним центром №133 Держдепартаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (покупцем) та відповідачем -Державним підприємством "Навчально-дослідне господарство "Самарський" Дніпропетровського державного аграрного університету" (постачальником) було укладено договір купівлі-продажу №60 (надалі -Договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар -озиму пшеницю, а покупець прийняти та оплатити товар згідно виписаних документів;
- відповідно до розділу 2 Договору сума договору складає 5000 грн. 00 коп., в т.ч. 833 грн. 33 коп. ПДВ (пункт 2.1 Договору); загальна сума може бути змінена за взаємним погодженням сторін; розрахунок між сторонами здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, після поставки товару; форма розрахунків -безготівкова, за накладною;
- на виконання умов Договору відповідачем було передано позивачу пшеницю у загальній кількості 5,0 тон на загальну суму 5 000 грн. 00 коп., що підтверджується накладною №12 без зазначення дати її складання та рахунком від 28.07.2010р. №25;
- позивач розрахувався з відповідачем за передану пшеницю у повному обсязі, шляхом сплати 5 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 28.07.2010р. №315;
- як вбачається з матеріалів справи в подальшому позивачем було повернено, а відповідачем прийнято згідно накладної від 19.08.2010р. №12 товарне зерно озимої пшениці в кількості 4 730 кг на суму 4 730 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ, про що сторонами було складено акт прийомки-передачі від 19.08.2010р. (а.с.16);
- позивач вважає, що у зв'язку з поверненням пшениці, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 4 730 грн. 00 коп.; відповідач проти цього заперечує.
Враховуючи викладене суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного:
- відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості;
- відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини;
- як вбачається з умов Договору, а саме з пункту 1.1 Договору на відповідача покладено обов'язок щодо передачі у власність покупця товару;
- як вбачається з матеріалів справи свій обов'язок щодо передачі товару -озимої пшениці у загальній кількості 5,0 тон на загальну суму 5 000 грн. 00 коп. відповідач виконав у повному обсязі, що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи;
- в подальшому позивачем було повернено відповідачу озиму пшеницю в кількості 4 730 кг, що також підтверджується матеріалами справи та не спростовується сторонами;
- проте, умовами Договору на постачальника - відповідача не покладено обов'язку зі сплати коштів за повернену позивачем пшеницю, на виконанні якого наполягає позивач, а відповідно до умов укладеного Договору відповідач зобов'язаний поставити позивачу товар -озиму пшеницю, що і не заперечується відповідачем;
- отже, у відповідача за умовами укладеного Договору відсутнє грошове зобов'язання перед позивачем;
- тому і безпідставною є вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 146 грн. 63 коп. та штрафу у сумі 331 грн. 00 коп. за прострочку сплати боргу.
Що стосується вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 946 грн. 00 коп. -за поставку неякісної продукції, то вона також є необґрунтованою, виходячи з наступного:
- відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком;
- частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України унормовано, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі;
- відповідно до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання;
- частиною 2 пункту 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства;
- як вбачається, умовами укладеного Договору, не встановлено, як розміру штрафу за поставку неякісної продукції, так і не передбачено взагалі якої якості повинна бути продукція, що постачається відповідачем, та яким чином повинна бути прийнята продукція за якістю;
- акт №3 складений 29.07.2010р. комісією у складі начальника відділу інтендантського та господарського забезпечення Ігреньського виправного центру №133 ОСОБА_1, начальника складу ОСОБА_2, бухгалтера-спеціаліста установи ОСОБА_3, представника незацікавленої організації -завідуючої лікарні ветеринарної медицини Самарського району м. Дніпропетровська ОСОБА_4 не має юридичної сили, оскільки, по-перше, приймання продукції відповідно до Інструкції П-7 умовами укладеного Договору не встановлено, і, по-друге, з матеріалів справи не вбачається, що приймання продукції - пшениці за якістю відбулося повноважним складом комісії та що у членів цієї комісії були відповідні знання для приймання такої продукції.
Також суд не може задовольнити клопотання позивача та вийти за межі позовних вимог та застосувати до спірних правовідносин частину 2 статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки:
- відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода);
- відповідно до частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків;
- отже, кредитор, яким є позивач у справі, може вимагати відшкодування збитків відмовившись від прийняття виконання за договором, якщо прострочення боржником (відповідачем) виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора;
- відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень;
- позивачем не доведено, що виконання зобов'язання, а саме поставка озимої пшениці за Договором, втратило інтерес для позивача та він відмовився від прийняття виконання за Договором.
З урахуванням викладеного позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід віднести за рахунок позивача.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,
„26„ квітня 2011р.