"11" квітня 2011 р.
Справа № 6/20/5022-241/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
розглянув справу
За позовом - Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (вул. Зоологічна, 5, м. Київ 04119)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" (вул. Шалом Алейхема, 1, м. Збараж, Тернопільська область 47302)
про стягнення 14 616 840,11 грн. заборгованості за кредитом, 5 768 438,20 грн. заборгованості за процентами, 545 822,06 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 359 805,16 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 785 464,19 грн. втрат від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту, 447 612,63 грн. втрат від інфляції за несвоєчасне погашення процентів
За участю представників сторін:
Позивача - Клепацький М.М.
Відповідача -Мотрич Є.Р.
Суть справи:
Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" про стягнення 14 616 840,11 грн. заборгованості за кредитом, 5 768 438,20 грн. заборгованості за процентами, 545 822,06 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 359 805,16 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 785 464,19 грн. втрат від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту, 447 612,63 грн. втрат від інфляції за несвоєчасне погашення процентів, всього -22 523 982,35 грн..
Свої вимоги, підтримані в засіданні його представником, банк мотивував неналежним виконанням відповідачем умов кредитної угоди №08/07К від 28.09.2007р.
Ухвалою від 21 лютого 2011 року, за заявою позивача, застосовано заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на кошти належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" в межах суми позовних вимог.
У відзиві на позов та усних поясненнях представника, відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на не правильність нарахування штрафних санкцій, вказав на пропуск позивачем строку позовної давності щодо їх стягнення, а також зазначає, що банком не виконано повідомлення позичальника про намір отримати черговий транш в межах залишку суми кредиту, внаслідок чого товариству завдано збитків на загальну суму 62193,15 грн..
Крім іншого, відповідач клопотав перед судом про скасування заходів забезпечення позову, посилаючись на те, що вимоги банку забезпечені повністю договорами застави майна, майнових прав, договорами відступлення права вимоги та поруки.
Судове засідання, призначене вперше на 10 березня 2011 року, неодноразово відкладалось та в засіданні оголошувалась перерва, востаннє на 11 квітня 2011 року.
В засіданні, учасникам процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
- 28 вересня 2007 року між ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк, правонаступником якого є позивач та ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" укладено кредитний договір №08/07К.
Відповідно до змісту договору, банк (позивач) зобов'язувався надати позичальнику (відповідачу) кредит в сумі 15 000 000 грн. для придбання обладнання і автотранспорту, а позичальник (відповідач) брав на себе зобов'язання повертати кредит та сплачувати відсотки.
Договором передбачено, що видача кредитних коштів проводиться траншами за письмовою заявою позичальника. Кожен транш оформляється додатковою угодою (п.п.1.1.5, 2.5 кредитної угоди).
Повернення кредиту здійснюється щомісячно рівними частками згідно графіка погашення починаючи з 28 грудня 2008 року до 28 серпня 2011року, з остаточним терміном повернення кредитних коштів до 28 вересня 2012 року (п.п. 1.1.2,2.3 договору).
За змістом п.2.11 договору, серед іншого, у разі допущення прострочення по сплаті траншів, нарахованих відсотків більше ніж на п'ять банківських днів, кредитодавець (банк) має право призупинити надання траншів/кредиту та вимагати від позичальника (незалежно від строку погашення кредиту) дострокового погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі з врахуванням відсотків, неустойки та відшкодуванням збитків.
Таке дострокове погашення повинно бути здійснено позичальником не пізніше дати, вказаної у відповідному повідомленні кредитора з вимогою дострокового погашення.
За письмовими заявами позичальника (відповідача), відповідно до умов договору №08/07К, в період з жовтня 2007 року по вересень 2008 року сторонами підписано додаткові угоди №№1-22,24-29, на підставі яких, по меморіальних ордерах №№3411 від 30.10.07р., 5471 від 01.11.07р., 6021 від 12.11.07р., 6551 від 15.11.07р., 8076 від 27.11.07р., 2459 від 16.01.08р., 3945 від 23.01.08р., 5156 від 30.01.08р., 9161 від 15.02.08р., 10575 від 22.02.08р., 14223 від 06.03.08р., 15669 від 13.03.08р., 18105 від 24.03.08р., 965 від 04.04.08р., 2130 від 10.04.08р., 3703 від 17.04.08р., 9187 від 08.05.08р., 11039 від 16.05.08р., 13582 від 27.05.08р., 14175 від 29.05.08р., 16709 від 03.06.08р., 17625 від 06.06.08р., 19059 від 12.06.08р., 21329 від 20.06.08р., 2630 від 09.07.08р., 12234 від 01.08.08р., 27626 від 09.09.08р., 30979 від 18.09.08р., 2120 від 07.10.08р. ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" отримало 14 616 840,11 грн.
Отримання коштів на вказану суму стверджується також відповідними банківськими виписками і не заперечується самим позичальником.
При цьому, додаткова угода на виплату 126 296 грн. (здійснену меморіальним ордером №2120 від 07.10.08р., на підставі листа позичальника №390 від 06 жовтня 2008 року) залишилась неукладеною. Оскільки, згідно з поясненнями представника банку, після ненадання кредитодавцем наступного траншу (за письмовим клопотанням ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" від 18.11.2008р. вих. № 457), позичальник відмовився заключити додаткову угоду на вже виданий транш.
В той же час, факт отримання 07 жовтня 2008 року коштів в сумі 126 296 грн., відповідач підтверджує.
За користування кредитом позичальник зобов'язувався сплачувати відсотки у розмірі 15,5% річних від суми щоденного фактичного залишку заборгованості за траншем, щомісячно до 30 числа місяця, наступного за розрахунковим, нарахування яких починається з дати поступлення коштів на його рахунок (п.п. 1.1.3, п.2 кредитної угоди).
Пунктом 2.10 договору, передбачено право банку ініціювати зміну розміру процентної ставки у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентним державним органом України законів або підзаконних нормативних актів, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішеннями Правління або Комітету управління активами та пасивами кредитодавця.
При цьому, банк направляє на адресу позичальника повідомлення про зміну відсоткової ставки та додаткову угоду, а позичальник, протягом десяти банківських днів з дати направлення повідомлення підписує додаткову угоду та повертає її банку (п.п.2.10.1 та 2.10.3 кредитної угоди).
У разі незгоди з запропонованим розміром процентної ставки, позичальник зобов'язаний на протязі десяти банківських днів повернути кредит, сплатити відсотки та за наявності санкції. Разом з тим, у разі неповернення кредитних коштів та сплати усіх передбачених кредитним договором платежів протягом 10 банківських днів з дати направлення банком пропозиції про зміну відсоткової ставки, новий розмір процентної ставки вважається таким що погоджений із позичальником (п.п.2.10.2 договору).
Як вбачається з розрахунків банку, до червня 2008 року відсоткова ставка залишалась у розмірі 15,5% (обумовленою договором), починаючи з 06.06.2008 року, позичальнику нараховувались відсотки за ставкою 18%, а з 23.07.2008р. за ставкою -21,5%.
На вимогу суду, позивач не представив доказів надіслання відповідачу письмового повідомлення та проекту додаткової угоди про збільшення відсоткової ставки до 18%.
Листом №487 від 10 липня 2008 року відповідача повідомлено про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом до 21,5%, нарахування якої почнеться з 23 липня 2008 року. Однак, доказів звернення до позичальника за укладенням відповідного додаткового договору банк також не надав.
Відповідно до пояснень представника "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф", даних в судовому засіданні 11.04.2011р. додаткові угоди щодо збільшення відсоткової ставки банком не надсилались (до підписання не надавались).
У разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів, позичальник зобов'язувався сплачувати кредитодавцю пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п.п.1.1.3 договору (п.4.3 кредитної угоди).
Згідно з наданими банком доказами, не запереченими відповідачем, графіка погашення кредиту позичальник не дотримувався, відсотки за користування коштами своєчасно і в повній мірі не сплачував.
На адресу ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" було направлено вимогу №31/2-5353 від 21 вересня 2009 року, про дострокове повернення кредитних коштів в термін до 05 жовтня 2009 року.
Не виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про їх стягнення разом із нарахованими санкціями.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.
Поданими позивачем доказами, визнаними відповідачем, частково доведено обґрунтованість заявлених вимог.
Так, у відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, стаття 525 ЦК України, встановлює недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
У ст. 599 ЦК України зазначено зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Зобов'язання боржника не здійснене вчасно, не припиняє зобов'язальних правовідносин договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання відсотків за користування кредитом і пені за несвоєчасну сплату кредиту (Лист ВС України від 07.10.2010 року "Узагальнення судової практики з розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 -2010 роки)".
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Приписи ч.1 ст. 1054 ЦК України встановлюють, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Статтею 1049 ЦК України на позичальника покладено обов'язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то згідно з ч. 2. ст. 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як зазначалось вище, відповідач не виконував своїх зобов'язань за договором щодо своєчасного погашення сум фактичного наданого кредиту та відсотків за користування ним.
Від так, з урахуванням п.п.1.1.5,1.1.2,2.3,2.5, п.2.11 кредитного договору №08/07К від 28.09.2007р., ст.ст.1049,1050 ЦК України, вимоги позивача про стягнення 14 616 840,11 грн. заборгованості по кредиту підлягають стягненню як обґрунтовані та такі, що підтверджуються матеріалами справи (зокрема меморіальними ордерами та банківськими виписками).
При, цьому безпідставними є твердження відповідача про надання йому банком кредитних коштів в сумі 126 296 грн. по за межами кредитного договору №08/07К.
Оскільки, згідно з ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається виключно у письмовій формі.
Інших письмових кредитних договорів та правових підстав для надання банком відповідачу вказаної суми, окрім угоди №08/07К між сторонами не існувало.
Сума траншу не перевищувала загального розміру обумовленого в договорі кредиту.
Про приналежність траншу в розмірі 126 296 грн. до цієї угоди вказують і посилання на неї самого позичальника в своєму листі від 06.10.2008р. №390, як на підставу надання йому 126 296 грн., а також зазначення договору №08/07К як підстави платежу в меморіальному ордері банку №2120 від 07.10.2008р. та банківській виписці з рахунку.
Про причини не підписання сторонами додаткової угоди на вказану суму йшлося раніше.
Щодо позовних вимог про стягнення 5 768 438,20 грн. заборгованості за процентами, то вони підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Неправомірною є зміна відсоткової ставки, навіть у разі належного повідомлення банком боржника, якщо договором чітко передбачено підписання в таких випадках додаткової угоди (Лист Верховного Суду України від 07.10.2010 року "Узагальнення судової практики з розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 -2010 роки)").
Дії з боку кредитора щодо підвищення відсоткової ставки підлягають оцінці в кожному конкретному випадку в контексті положення статті 652 ЦК України та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168, про те, що банки мають право ініціювати зміну відсоткової ставки за кредитом лише в разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, та банки не мають права змінювати відсоткову ставку за кредитом в зв'язку з волевиявленням однієї зі сторін. Тобто зміна відсоткової ставки, виходячи з цього, можлива лише у разі істотної зміни обставин, проте не кожна обставина, передбачена договором, може вважатися такою, оскільки сама по собі істотність передбачає зміну обставин настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах (згаданий лист ВСУ).
Окрім того, відповідно до змісту ст.ст.638,1054,1056-1 ЦК України, встановлення розміру відсотків є істотною умовою кредитного договору. Тому зміни до договору в цій частині повинні вчинятись у тій же формі, що і форма, в якій укладено основний договір (ст.ст.639,654 ЦК України).
За таких обставин, у відповідності до п.2.10, п.п.2.10.1, 2.10.3 кредитної угоди, ст.ст. 638, 639,654 1054,1056-1 ЦК України, рекомендацій, викладених Лист Верховного Суду України від 07.10.2010 року "Узагальнення судової практики з розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 -2010 роки)"), банком необґрунтовано належним чином наявності підстав для збільшення відсоткової ставки до 18%, а пізніше до 21,50%, а також не дотримано порядку погодження між сторонами питання її збільшення.
Тому стягненню підлягає 3 520 932,28 грн. заборгованості по сплаті відсотків.
Враховуючи положення п.4.3, п.п.1.1.3 договору, приписи ст.ст.546-549 ЦК України, ст.ст.231,232 ГК України, суми стягнутого боргу, обґрунтований розмір процентної ставки, та період нарахування, розрахунок позивача, стягненню підлягають 511 513,29 грн. пені, нарахованої на основний борг та 259 394,41 грн. пені, нарахованої на заборгованість по відсотках.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
Враховуючи вище наведене, слід задовольнити позов в частині 785 464,19 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту і 322 697,48 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату відсотків.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Згідно з ст.ст.44,49 ГПК України, судові витрати за позовом відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Виходячи з обставин справи, пояснень представників сторін, відповідно до ст.ст.66,68 ГПК України, забезпечення позову, вжите ухвалою господарського суду Тернопільської області від 21.02.2011 року підлягає скасуванню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 66, 68, 82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро - горілчаний завод "Калганоф" (вул. Шолом Алейхема, 1 м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, код 35068869) на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (вул. Зоологічна, 5 м. Київ, код 19017842) -14 616 840,11 грн. заборгованості по кредиту, 511 513,29 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 785 464,19 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту, 3 520 932,28 грн. заборгованості по сплаті відсотків, 259 394,41 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 322 697,48 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату відсотків, 22 656,17 грн. сплаченого держмита, 209,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
2. В задоволенні решти вимог відмовити.
3. Забезпечення позову, вжите ухвалою господарського суду Тернопільської області від 21.02.2011 року скасувати.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 14 квітня 2011р., через місцевий господарський суд.
Суддя І.П. Шумський