"28" березня 2011 р.Справа № 9/6/5022-107/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л.
Розглянув справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", в особі Білоцерківської філії ВАТ "УСК "Дженералі Гарант", б-р. 50-річчя Перемоги, 12, оф.3, м. Біла Церква, Білоцерківського району, Київської області, 09117
до відповідача-1 Аварійно рятувального загону спеціального призначення головного управління МНС України в Тернопільській області, вул. Київська. 21, м. Тернопіль, 46016
відповідача-2 Головного управління МНС України в Тернопільській області, вул. Л.Українки, 6, м.Тернопіль, 46011
про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 5 506 грн. 17 коп.
За участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача-1: Макарова О.Б. -довіреність від 03.02.2011р. № 2/4/468
відповідача-2: не з'явився
Представнику відповідача1 роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
Сторони, в порядку ст.ст.64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
У судовому засіданні 28.03.2011р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.
Суть справи: Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Білоцерківської філії Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", б-р. 50-річчя Перемоги, 12, оф. 3, м. Біла Церква, Київська область звернувся до відповідача-1: Аварійно рятувального загону спеціального призначення головного управління МНС України в Тернопільській області, вул. Київська, 21. м. Тернопіль; відповідача-2: Головного управління МНС України в Тернопільській області, вул. Л.Українки, м. Тернопіль про стягнення 5 506 грн. 17 коп. матеріальної шкоди (страхового відшкодування в порядку регресу).
Свої позовні вимоги заявник мотивує тим, що в результаті ДТП, яке було скоєне з вини водія автомобіля ГАЗ 33021 н/з НОМЕР_1 (власник -відповідач1), ОСОБА_1, автомобіль страхувальника ВАЗ 21093, державний реєстраційний номер н/з НОМЕР_2 (власник -ОСОБА_2) отримав механічні пошкодження.
16.03.2010р. ВАТ УСК "Дженералі Гарант" відшкодовано матеріальний збиток за мінусом франшизи в сумі 5156,17 грн. Крім того, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження склали 350,00 грн. -за оцінку автомобіля ВАЗ 21093.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з управлінням МНС України в Тернопільській області, а також те, що відповідно аварійно-рятувальний загін спеціального призначення ГУ МНС України в Тернопільській області є власником транспортного засобу ГАЗ 33021 н/з НОМЕР_1, то згідно ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993, ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України до страховика (ВАТ УСК "Дженералі Гарант"), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, позивач просить стягнути в порядку регресу з аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ МНС України в Тернопільській області та Головного управління МНС України в Тернопільській області на користь Білоцерківської філії Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" матеріальну шкоду в сумі 5506,17 грн.
Позовні вимоги підтверджуються належним чином завіреними копіями: страхового полісу №19G-295562 від 22.04.2009р.; свідоцтва про реєстрацію ТЗ та посвідчення водія ОСОБА_2; заяви ОСОБА_2 про настання страхового випадку; заяви про виплату страхового відшкодування; довідки ДАІ про пошкодження; довідки про ДТП; постанови Збаразького районного суду Тернопільської області; звіту експерта №404 з додатками на 9-ти арк.; Свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №4590 від 27.04.2006р.; посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №442-ПК від 26.02.2010р.; кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ №3176 від 12.02.2005р.; Сертифікату №8751 суб'єкта оціночної діяльності від 21 липня 2009р.; Страхового акту №101694 від 12.03.2010р.; платіжного доручення №230; платіжного доручення №228; регресної вимоги №69 від 24.03.2010р.; регресної вимоги №114 від 04.06.2010р.; листа ОСОБА_1; трудової книжки на ім'я ОСОБА_1; витягу з Статуту БЦ філії ВАТ "УСК" Дженералі Гарант; та іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 27.01.2011 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд вперше призначено на 07.02.2011 р. В порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 28.02.2011р., на 21.03.2011р. у зв'язку з неявкою представника позивача та через неподання сторонами необхідних для розгляду справи документів. В зв'язку з перебуванням судді Гевко В.Л. на лікарняному, ухвалою від 21.03.2011р. розгляд справи переносився на 28.03.2011р.
Враховуючи дату подання позовної заяви (вх. №0121 від 25.01.2011р.) строк вирішення спору у справі № 9/6/5022-107/2011 встановлено до 25.03.2011р.
Згідно з ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Відповідач надав суду клопотання від 11.03.2011р., яким просив суд в порядку ч.3ст.69 ГПК України продовжити строк розгляду спору на 15 днів.
Розглянувши подане клопотання, враховуючи обставини справи суд задовольнив його і у зв'язку із закінченням терміну розгляду справи у відповідності до вимог ст. 69 ГПК України, продовжив строк вирішення спору до 09.04.2011р.
Позивач участі уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив. Однак, через канцелярію суду надійшли клопотання від 24.02.2011р. №28 та від 15.03.2011р. №38 та від 28.03.2011р. №50, відповідно до яких позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить справу розглядати за його відсутності. Окрім цього, надав ряд документів, які витребовувались ухвалами суду від 27.01.2011р. та 07.02.2011р.
Представник відповідача-1 в судове засідання 28.03.2011р. прибув та підтримав надану суду заяву від 25.02.2011р. (вх. №9785 (н) від 28.02.2011р.) подану представниками відповідача-1 та відповідача -2, згідно якої Аварійно рятувальний загін спеціального призначення ГУМНС України в Тернопільській області та УМНС України в Тернопільській області заявлений позов на суму 5 506 грн. 17 коп. визнають.
Представник Відповідача-2 в судове засідання 28.03.2011р. не з'явився, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином в порядку ст.77 ГПК України, що підтверджується поштовими повідомленнями з відміткою про вручення ухвал суду. Разом з цим, в попередніх судових засіданнях та згідно письмової заяви від 25.02.2011р. (вх. №9785 (н) від 28.02.2011р.) заявлений позов на суму 5 506 грн. 17 коп. визнав повністю.
Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представників позивача та відповідача-2 за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заяву відповідачів, оцінивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши думку представника відповідача-1, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Як встановлено судом між відкритим акціонерним товариством Українською страховою компанією "Дженералі Гарант", (резидент України) та ОСОБА_2 було укладено відповідно до Полісу №19G-295562 від 22.04.2009 року договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, предметом якого є страхування транспортного засобу "ВАЗ 21093", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі по тексту - Договір страхування).
22 лютого 2010 року в м.Тернополі по вул. Київська,21 відділом ДАІ з обслуговування адміністративної території м.Тернополя та автомобільно-технічної інспекції при УДАЇ ГУМВС України в Тернопільській області була зареєстрована дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу ВАЗ 21093, державний реєстраційний номер н/з НОМЕР_2 (власник - ОСОБА_2), під керуванням останнього, та автомобіля ГАЗ 33021 н/з НОМЕР_1 (власник -відповідач1), під керуванням водія ОСОБА_1.
Як стверджує позивач та зазначене підтверджується в результаті ДТП автомобілю застрахованого позивачем ОСОБА_2 завдано значної шкоди.
Враховуючи зазначене на виконання умов укладеного Договору страхування 16.03.2010 р. ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" на підставі Страхового акту №101694 від 12.03.2010 року, розрахунку суми страхового відшкодування до нього та відповідно до умов договору страхування перерахувала страхове відшкодування за вимогою страхувальника у сумі 5156,17 грн. (за мінусом франшизи 5296,17-140,00(франшиза), що підтверджується платіжним дорученням №228 від 16.03.2010 року (копія знаходиться в матеріалах справи)).
Крім того, враховуючи вимоги чинного законодавства та умови Договору Білоцерківською філією ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" для огляду та встановлення розміру матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля, було запрошено спеціаліста Експерт-Сервіс Авто, за послуги якого сплачено 350,00 грн. -за оцінку автомобіля, що підтверджується платіжним дорученням №230 від 16 березня 2010 року (копії рахунку та платіжного доручення знаходяться в матеріалах справи).
У сукупності на виконання умов Договору страхування позивачем виплачено власнику застрахованого транспортного засобу ВАЗ 21093 - ОСОБА_2 всього 5 506,17грн. (5156,17+350.00грн.).
Вказану суму позивач відповідно до вимог чинного законодавства просить стягнути з відповідачів в порядку регресу на підставі того, що ДТП вчинене з вини ОСОБА_1, який працював водієм у відповідачів та відповідачі є власниками транспортного засобу на якому вказана особа вчинила ДТП.
У відповідності до вимог ст. 27 Закону України від 04 жовтня 2001р. № 2745-ІІІ "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
В порядку ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ч. 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
За змістом статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно вимог ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
В підтвердження завданої шкоди, протиправних дій водія автомобіля ГАЗ 33021 н/з НОМЕР_1 (власник -відповідач1) ОСОБА_1 у вчиненому ДТП та причинного зв'язку між протиправною дією та завданою шкодою, позивачем надано суду як докази довідку про дорожньо-транспортну пригоду №8578574 від 25.02.2010 року, якою зафіксовано, що ОСОБА_1, керуючи автомобілем ГАЗ 33021 н/з НОМЕР_1, здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21093, державний реєстраційний номер н/з НОМЕР_2, чим порушив п.10.9. ПДР України.
Також до матеріалів справи позивачем долучено постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 11.03.2010р. прийнятої у адміністративній справі, яка надійшла від відділення ДАІ Збаразького РВ УМВСУ в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, працюючого водієм управління МНС України в Тернопільській області. Із вказаної постанови вбачається, що суд у справі визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпроАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 370 грн.
В свою чергу, в підтвердження розміру завданої шкоди транспортному засобу і відповідно розміру страхового відшкодування та розміру шкоди, яка є предметом розгляду у даній справі, позивачем надано суду довідку про дорожньо-транспортну пригоду № 8578574 від 25.02.2010 року, протокол огляду транспортного засобу ВАЗ 21093, державний реєстраційний номер н/з НОМЕР_2 від 02.03.2010 року, страховий акт №101694 від 12.03.2010р. з яких вбачається, що під час огляду даного авто виявлено деформування та розриви передньої та задньої правої дверки, середньої стійки, заднього правого крила, розбите переднє праве скло дверки, відірване праве дзеркало заднього виду, а також зафіксовано, що місцем дорожньо-транспортної пригоди є двір будинку №21 по вул. Київській в м.Тернополі.
Крім того, із наданого позивачем суду як доказ звіту №404 про оцінку автомобіля ВАЗ 210930 реєстраційний номер НОМЕР_2, складеного оцінювачем ОСОБА_3, вбачається, що вартість матеріального збитку, без урахування коефіцієнту фізичного зносу складових, завданого власникові автомобіля ВАЗ 210930 реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП складає: 6355,40 грн.; вартість матеріального збитку, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, завданого власникові автомобіля ВАЗ 210930 реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП складає : 5607,48 грн. Дана оцінка виконана у відповідності до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001р. №2658-111 та Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003р. №1440; Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, Затверджено наказом Міністерства юстиції України та ФДМ України 24.11.2003р. №142/52092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 №1335/5/1159), Зареєстровано в МЮ України 04.08.2009 року за №724/16740.
Також, судом встановлено, що позивач у справі з посиланням на ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України та на ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України та враховуючи, що відповідно до довідки відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м.Тернополя про дорожньо-транспортну пригоду №8578574 від 25.02.2010р. власником автомобіля ГАЗ 33021 н/з НОМЕР_1 є управління МНС України в Тернопільській області, направляв регресні вимоги: від 24.03.2010р. №69 на адресу ОСОБА_1 та від 04.06.2010р. №114 на адресу Головного управління МНС України в Тернопільській області з пропозицією у добровільному порядку в 20-ти денний строк відшкодувати сплачене ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" страхове відшкодування в сумі 5506,17 грн.
Однак, як стверджує позивач будь-яких виплат та інших надходжень в розмірі 5506,17 грн. заявлених до стягнення, станом на 02.02.2011року, позивач від відповідачів не отримував.
Разом з цим, під час розгляду справи відповідачами подано суду заяву від 25.02.2011р. (вх. №9785 (н) від 28.02.2011р.) підтриману в судових засіданнях представниками відповідача-1 та відповідача -2, згідно якої, Аварійно рятувальний загін спеціального призначення ГУМНС України в Тернопільській області та УМНС України в Тернопільській області заявлений позов на суму 5 506 грн. 17 коп. визнають повністю. Вказана заява підтримана представниками відповідачів у судових засіданнях. З наслідками визнання позову представники відповідачів судом ознайомлені. Також судом встановлено, що представникам відповідачів, згідно довіреностей на підставі яких вони здійснюють представництво юридичних осіб у суді, надані повноваження на визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч. 5,6 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
В свою чергу ч.5 ст. 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Розглянувши вказану заяву відповідачів про визнання позову у сукупності з іншими матеріалами справи, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачами не суперечать законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а тому суд приймає його як таке, що подане у відповідності до вимог ГПК України.
Одночасно, суд розглянувши вимоги позивача про стягнення завданої шкоди з обох відповідачів одночасно, вважає їх такими, які не підлягають до задоволення повністю. Зокрема, суд приходить до висновку, що належним відповідачем у справі є відповідач1 - Аварійно рятувальний загін спеціального призначення УМНС України в Тернопільській області а відповідач2 УМНС України в Тернопільській області є неналежним відповідачем та позовні вимоги до нього не підлягають до задоволення. При цьому суд керувався наступним.
Як уже зазначалось судом, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч. 1 статті 1172 ЦК України).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ст. 1187 ЦК України).
При цьому судом встановлено, що ОСОБА_1 станом на момент вчинення ДТП 22.02.2010р. перебував у трудових відносинах з відповідачем1. Зокрема, як вбачається із поданої виписки з трудової книжки НОМЕР_3 від 23.09.1988р. 01.01.2010р. ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду водія автотранспортних засобів транспортно-господарського відділення аварійно рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ МНС України в Тернопільській області та звільнений з неї 15.04.2010р..
Таким чином, підтверджується факт перебування водія ОСОБА_1 у трудових відносинах саме з відповідачем 1 - аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення ГУМНС України в Тернопільській області а не з відповідачем 2 - управлінням МНС України в Тернопільській області у період вчинення ДТП.
Також, і автомобіль ГАЗ 33021 н/з НОМЕР_1 на якому вчинено ДТП станом на час вчинення ДТП 22.02.2010р. був зареєстрований як ТЗ за відповідачем 1, що підтверджується Свідоцтвом від 18.01.2006р. та Довідкою з ЄДР від 16.03.2011р. № 1102/02-2, яка підтверджує зміну найменування частини технічної служби управління МНС України в Тернопільської області на аварійно-рятувальний загін спеціального призначення ГУ МНС України в Тернопільській області (відповідач 1).
Крім того, відповідачами надано суду докази того, що станом на час розгляду справи найменування відповідача 2 змінилось. Зокрема, згідно Наказу від 27.12.2010р. № 83 МНС України головне управління МНС в Тернопільській області перейменовано в управління МНС в Тернопільській області. Разом з цим, як вбачається із довідки з ЄДР від 16.03.2011р. №1102/02-3, відповідач 1 найменування на виконання Наказу МНС України від 27.12.2010р. № 83 не змінював і відповідно станом на час розгляду справи, його найменуванням як самостійної юридичної особи є аварійно-рятувальний загін спеціального призначення головного управління МНС України в Тернопільській області.
Зазначені факти підтвердженні і представником відповідача1 у судовому засіданні та представником відповідача2 у попередніх судових засіданнях.
При цьому судом встановлено, що і відповідач 1 - Аварійно рятувальний загін спеціального призначення УМНС України в Тернопільській області, вул. Київська. 21, м. Тернопіль і відповідач 2 - УМНС України в Тернопільській області є самостійними юридичними особами.
Так, господарським судом з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, в порядку ст.ст. 38, 65 Господарського процесуального кодексу України, ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" направлявся запит до Відділу державних реєстраторів Тернопільської міської ради з проханням надати довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо Аварійно рятувального загону спеціального призначення головного управління МНС України в Тернопільській області (ідент. код 08588955) та Головного управління МНС України в Тернопільській області (ідент. код 08588949), із зазначенням місцезнаходження та зареєстрованих відомостей, що стосуються зміни найменування (реструктуризації) Аварійно рятувального загону спеціального призначення головного управління МНС України в Тернопільській області (ідент. код 08588955) та Головного управління МНС України в Тернопільській області (ідент. код 08588949).
Згідно наданих Відділом державних реєстраторів Тернопільської області довідок від 16.03.2011р. №1102/02-2 та від 16.03.2011р. №1103/02-2, вбачається, що як відповідач 1, так і відповідач 2 є самостійними юридичними особами із присвоєними їм ідентифікаційними кодами. Так, відповідно до довідки від 16.03.2011р. №1103/02-2 Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Тернопільській області є юридичною особою, ідентифікаційний код -08588949. В свою чергу, згідно довідки від 16.03.2011р. №1102/02-2 Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення головного управління МНС України в Тернопільській області, вул. Київська, 21, м.Тернопіль є також юридичною особою, ідентифікаційний код -085889855.
Таким чином, судом встановлено, що обидва відповідачі є самостійними юридичними особами - господарюючими суб'єктами. А за загальним принципом визначеним ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. В тому числі і за зобов'язаннями які виникли із завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (ст.ст. 11,509 ЦК України).
Враховуючи зазначене, суд вважає що належним відповідачем у даній справі є відповідач1 -аварійно-рятувальний загін спеціального призначення головного управління МНС України як самостійна юридична особа, яка повинна відповідати за зобов'язанням у даному випадку.
Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи беручи до уваги визнання позову відповідачем-1, суд вважає позовні вимоги позивача - Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", в особі Білоцерківської філії ВАТ "УСК "Дженералі Гарант", б-р. 50-річчя Перемоги, 12, оф.3, м. Біла Церква, Білоцерківського району, Київської області щодо стягнення з відповідача-1 Аварійно рятувального загону спеціального призначення головного управління МНС України в Тернопільській області, вул. Київська. 21, м.Тернопіль, як власника джерела підвищеної небезпеки, 5506,17 грн. майнової шкоди в порядку зворотної вимоги (регресу), обґрунтованими та правомірними та такими, які підлягають до задоволення. В свою чергу у позовних вимогах до Відповідача2 управління МНС України в Тернопільській області суд відмовляє позивачу у задоволенні позову як безпідставно заявлені до неналежного відповідача.
В свою чергу із змісту, ч. 5. ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову па обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
А тому, згідно зазначених пунктів ст. 49 ГПК України, державне мито у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. в даній справі суд покладає на відповідача1 у справі.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов в частині стягнення з Аварійно рятувального загону спеціального призначення головного управління МНС України в Тернопільській області, вул. Київська, 21, м.Тернопіль (ідент. код 08588955) на користь Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", в особі Білоцерківської філії ВАТ "УСК "Дженералі Гарант", б-р. 50-річчя Перемоги, 12, оф.3, м. Біла Церква, Білоцерківського району, Київської області, 09117 (ідент. код 24879646) -5 506 грн. 17 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, задовольнити.
2. Стягнути з Аварійно рятувального загону спеціального призначення головного управління МНС України в Тернопільській області, вул. Київська. 21, м.Тернопіль (ідент. код 08588955) на користь Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", в особі Білоцерківської філії ВАТ "УСК "Дженералі Гарант", б-р. 50-річчя Перемоги, 12, оф.3, м. Біла Церква, Білоцерківського району, Київської області, 09117 (ідент. код 24879646) -5 506 (п'ять тисяч п'ятсот шість) грн. 17 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 102 (сто дві) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення з управління МНС України в Тернопільській області, вул. Київська. 21, м.Тернопіль (ідент. код 08588955) на користь Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", в особі Білоцерківської філії ВАТ "УСК "Дженералі Гарант", б-р. 50-річчя Перемоги, 12, оф.3, м. Біла Церква, Білоцерківського району, Київської області, 09117 (ідент. код 24879646) -5 506 (п'ять тисяч п'ятсот шість) грн. 17 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 102 (сто дві) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в позові відмовити.
Наказ видати стягувачу після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя В.Л. Гевко
Повне рішення складено та підписано 08.04.2011р.