"25" січня 2011 р.Справа № 12/112-2058
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Френдій Н.А.
розглянув справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", вул. Хрещатик, 8-А, м. Київ, 01001
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
За участю представників від:
позивача: Кітчак Ю.М. -начальник відділу правового забезпечення (довіреність № 1970 від 24.06.2010р.);
відповідача: не з'явився.
В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.
За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Суть справи:
Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 606 989,83 грн. в тому числі: простроченої заборгованості по відсотках за період з 01.02.2010р. по 10.11.2010р. - 96 495,03грн, за період з 01.11.2010р. по 10.11.2010р. -3 532,06грн, заборгованість по пені -3 125,29грн., заборгованість по комісії -27 837,45 грн., заборгованість по тілу кредиту -476 000,00 грн., шляхом реалізації предмету застави.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" було укладено Кредитний договір №14-065-КЛ від 21 лютого 2007 року, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 750 000,00грн. з кінцевим терміном погашення 19.07.2010р. та 18% річною ставкою для придбання деревообробного обладнання. 21.05.2007р. між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору №14-065-КЛ від 21.02.2007р., відповідно до якої було збільшено відсоткову ставку за користування кредитними коштами до 19%, а штрафні санкції у разі несплати чергового платежу по кредиту чи відсотків за користування ним до 38% річних за період такої прострочки, разом з тим, Додатковою угодою №2 від 14.07.2009р. до Кредитного договору №14-065-КЛ від 21.02.2007р розмір такої штрафної санкції було зменшено до 30% річних за період просторочки. Також, між сторонами укладено Додаткову угоду №3 від 31.07.2009р. до Кредитного договору №14-065-КЛ від 21.02.2007р. відповідно до якої встановлено перелік заставного майна, яке відповідач зобов'язується передати в якості забезпечення, а Додатковою угодою №4 від 24.02.2010р. до Кредитного договору №14-065-КЛ від 21.02.2007р. даний перелік було уточнено та встановлено додатковий перелік заставного майна. Для забезпечення належного виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем, між сторонами укладено Договір застави №14-065-КЛ-З-МП від 21.02.2007р., Договір застави №14-065-КЛ-З від 31.07.2009р., Додаткову угоду №1 від 02.12.2009р. до Договору застави №14-065-КЛ-З від 31.07.2009р. та Додаткову угоду №2 від 24.02.2010р. до Договору застави №14-065-КЛ-З від 31.07.2009р. відповідно до яких відповідач передав позивачу в заставу майно, а саме: євробрус 78-профіль, дубовий для виготовлення вікон та дверей, в кількості 33 м3 по ціні 16 000,00 грн. за 1 м3; майнові права на деревообробне обладнання (< Позивач звернувся із заявою про уточнення позовних вимог в якій зазначив, що просить суд стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору у розмірі 606 989,83грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави, а також надав суду розрахунок заборгованості станом на 20.12.2010р. Розглянувши заяву позивача, яка по своїй суті є заявою про уточнення позовних вимог, оскільки в позовній заяві позивач не чітко визначив, як саме просить стягнути з відповідача 606989,83грн. у тому числі шляхом реалізації предмету застави чи шляхом звернення стягнення на предмет застави, відтак спір вирішується відповідно до уточнених позовних вимог. Крім того, приймаючи до уваги, що в поданому суду разом із вищевказаною заявою розрахунку позовних вимог позивач змінив періоди нарахування та суми заборгованості, проте із заявою про зміну предмету позову на основі розрахунку станом на 20.12.2010р. до суду не звернувся, відтак при вирішенні даного спору до уваги слід приймати розрахунок станом 10.11.2010р., поданий суду разом із позовною заявою. Відповідач супровідним листом (вх. № 8527 (н) від 24.01.2011р.) надав суду заяву від 21.12.2010р. про визнання позову, в якій зазначив, що проти позову заперечень не має, вважає за можливе задоволення позову у відповідності до вимог позивача, а також просить суд розгляд справи провести у його відсутності. Справа розглядається згідно вимог ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне: В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. На виконання укладеного між сторонами 21 лютого 2007 року кредитного договору №14-065-КЛ (надалі -договір), банк (позивач - по справі) надав позичальнику (відповідачу - по справі) кредит в формі не відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом 750000,00грн. з кінцевим терміном повернення 19 лютого 2010 року, а позичальник зобов'язався використати кредит на цілі, а саме: придбання деревообробного обладнання ("Pfit 3Z-325" обробний центр) згідно договору купівлі-продажу обладнання №702009 від 09.02.2007р., сплатити банку відсотки за користування кредитом і комісії у розмірі та порядку, передбачених цим договором, та повернути Банку суму кредиту і порядку і строки, передбачені договором, а саме: до 25.03.2008р. -75000,00грн.; до 25.06.2008р. 75000,00грн.; до 25.09.2008р. -10000,00грн.; до 25.03.2009р. -100000,00грн.; до 25.06.2009р. -100000,00грн.; до 25.09.2009р. -100000,00грн.; до 19.02.2010р. -200000,00грн.; виконання зобов'язань позичальника забезпечується заставою майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, майнових прав на деревообробне обладнання та порукою ОСОБА_1, всього заставна вартість майна становить 1 116 046,00грн. (п.п. 1.1.-1.3., 4.4., 3.1.). Відповідно до п.п. 1.4., 4.1., 4.2. договору за обслуговування кредитної заборгованості позичальник перераховує банку комісійну плату у розмірі 0,1% від суми ліміту кредитної лінії щомісячно, що становить 750,00грн.; за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки у розмірі 18% річних; у разі зміни вартості кредитних ресурсів, зміни чинних законодавчих актів та нормативних актів НБУ, що якимось чином впливають на кредитну політику банку, банк має право, попередньо письмово повідомивши позичальника, змінити відсоткову ставку за користування кредитом, а також внести інші зміни до цього договору. Якщо позичальник протягом 10 днів з дня отримання повідомлення банку (враховуючи час поштового перебігу) не надасть банку згоди на внесення змін до цього договору банк має право в односторонньому порядку внести зміни до договору або припинити кредитування і вимагати дострокового повернення вже виданих сум кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, які нараховуються банком щомісячно, починаючи з дня виникнення позичкової заборгованості, за фактичний термін користування кредитом з урахуванням суми заборгованості діючої процентної ставки та фактичної кількості календарних днів у році і сплачуються позичальником не пізніше 7 числа наступного місяця. Відповідач згідно умов договору прийняв на себе зобов'язання (п.п. 5.3.2., 5.3.3., 5.3.5., 6.2.1., 6.2.2.) щомісячно, починаючи з лютого місяця 2007 року сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірах і порядку передбачених цим договором; щомісячно перераховувати банку плату за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі, передбаченому п. 1.4. договору; у випадку прострочення повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, повернути банку основну суму кредиту, з урахуванням індексу інфляції, який мав місце у період прострочення зі сплатою 36%, сплатити прострочені відсотки та пеню за прострочення повернення кредиту та сплати відсотків у розмірах та порядку, передбачених договором; у випадку прострочення повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, сплати комісій за розгляд та аналіз кредитного проекту сплачувати банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення; у разі прострочення погашення основної суми кредиту позичальник повертає банку прострочену суму з урахуванням індексу інфляції, що мав місце у період прострочення, та з урахуванням 36% річних та пеню за несвоєчасне погашення кредиту. Пунктом 9.1. договору сторони встановили, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань. 07 травня 2008 року сторони підписали додаткову угоду №1 до кредитного договору №14-065-КЛ від 21.02.2007р., згідно якої внесли зміни у п.п. 4.1., 5.3.5., 6.2.2. та встановили що за користування кредитом з 08.05.2008р. позичальник сплачує банку відсотки у розмірі 19% річних, а у випадку прострочення повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, повернути банку основну суму кредиту, з урахуванням індексу інфляції, який мав місце у період прострочення, зі сплатою 38% річних, сплатити прострочені відсотки та пеню за прострочення повернення відсотків у розмірах та порядку, передбачених договором, а також у разі прострочення погашення основної суми кредиту позичальник повертає банку прострочену суму з урахуванням індексу інфляції, що мав місце у період прострочення, та з урахуванням 38% річних. 14 липня 2009 року сторони уклали додаткову угоду №2 до кредитного договору №14-065-КЛ від 21.02.2007р., в якій зазначили, що у випадку прострочення повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, повернути банку основну суму кредиту, з урахуванням індексу інфляції, який мав місце у період прострочення, зі сплатою 30% річних, сплатити прострочені відсотки та пеню за прострочення повернення відсотків у розмірах та порядку, передбачених договором, а також у разі прострочення погашення основної суми позичальник повертає банку прострочену суму з урахуванням індексу інфляції, що мав місце у період прострочення, та з урахуванням 30% річних та пеню за несвоєчасне погашення кредиту. 31 липня 2009 року сторони підписала додаткову угоду №3 до кредитного договору №14-065-КЛ від 21.02.2007р. якою внесли зміни в п. 2.1.2. та 3.1. даного договору та встановили додатковий перелік заставного майна. 24 лютого 2010 року сторони підписали додаткову угоду №4 до кредитного договору №14-065-КЛ від 21.02.2007р. у відповідності до якої було внесені зміни в п.п. 2.1.2., 3.1. даного договору, уточнено та встановлено додатковий перелік заставного майна, яке позичальник зобов'язався передати в заставу в якості забезпечення, загальна заставна вартість майна становить 1 644 046,00грн. Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із кредитного договору, згідно якого та в силу ст. 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання згідно договору щодо погашення кредиту та відсотків за користування кредитом в сумах та в строки, обумовлені кредитним договором, виконував несвоєчасно і не в повному обсязі, і не зважаючи на вручені, як стверджує позивач, останньому досудові попередження від 10.06.2009р., 04.08.2009р., 14.07.2010р. та надіслане досудове попередження №07-1446/1 від 19.11.2010р., станом на 19.11.2010р. заборгував позивачу, по поверненню кредиту - 476000,00грн. та по простроченій заборгованості по відсотках та за період з 01.02.2010р. по 10.11.2010р. - 96 495,03грн, за період з 01.11.2010р. по 10.11.2010р. -3 532,06грн., а також заборгованість по комісії в сумі 27 837,45грн. (згідно поданого позивачем із позовною заявою розрахунку станом на 10.11.2010р.). У відповідності до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається. У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідач будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне суду не надав, позов визнав повністю, тому згідно вимог ст. 33, 34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується борг по кредиту в сумі 476000,00грн., по простроченій заборгованості по відсотках в сумі 100027,09грн. та 27 837,45грн по сплаті комісії. Як свідчать подані позивачем докази, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором щодо своєчасної сплати кредиту, відсотків та сплати комісії виконував несвоєчасно. Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, і в установлений строк, а оскільки відповідачем дані строки порушено, він повинен нести відповідальність, передбачену п. 6.2.1. кредитного договору, у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення, що згідно розрахунку позивача станом на 10.011.2010р. становить 3125,29грн. Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно ст. 3 Закону України „Про заставу” заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. 21 липня 2007 року сторони підписали договір застави (надалі договір застави №1), згідно якого заставодавець (відповідач про справі) передав в заставу заставодержателю (позивачу по справі) в забезпечення виконання власних зобов'язань по кредитному договорі №14-065-КЛ від 21.02.2007р. наступне майно: шліфувальний верстат - SPB1100 С Buldog, заставною вартістю 72 809, 00грн.; верстат фрезерний чотирьохсторонній 4РМ 180/4, заставною вартістю 58677,00грн.; шліфувально-полірувальний верстат із абразивним інструментом пелюстко вого типу Wikomar SP -3/V/300xl010x2, заставною вартістю 101 000,00грн. загальною заставною вартістю 232 486, 00грн., які належать заставодавцю. 21 лютого 2007 року сторони уклали договір застави (надалі -договір застави №2), згідно якого заставодавець передав в заставу заставодержателю в забезпечення виконання власних зобов'язань по кредитному договорі №14-065-КЛ від 21.02.2007р. фургон ізометричний - С Mersedes-Bens 614D, 1997 року випуску, кузов (рама, шасі) №НОМЕР_1, реєстраційний №НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію тз серії НОМЕР_3 видане МРЕВ ДАЇ м. Чортків в Тернопільській області 13.02.2007 року, який належить відповідачу, і знгаходиться за адресою АДРЕСА_1, заставною вартістю 101000,00грн. Відповідно до п.п. 1.4., 1.7., 2.4.3., 4.1. договору застави №1 та п.п 1.4., 1.6., 2.4.3., 4.1. договору застави №2 застава забезпечує виконання заставодавцем перед заставодержателем зобов'язань, зокрема: повернення кредиту в розмірі 750000,00грн.до 19.02.2010р., сплати процентів за користування кредитом, у розмірі 18% річних та комісій, визначених договором кредиту, інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги. у разі невиконання заставодавцем зобов'язань за договором кредиту заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами; звернути стягнення на предмет застави відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання заставодавцем зобов'язань, забезпечених заставою за цим договором, вони не будуть виконані. 21 лютого 2007 року сторони підписали договір застави №14-065-КЛ-З-МП (надалі договір застави №3), яким визначили що він забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з умов кредитного договору №14-065-КЛ від 21.02.2007р. укладеного між заставодержателем і заставодавцем, за умовами якого заставодавець зобов'язаний повернути заставодержателю до 19.02.2010р. кредитні кошти в сумі 750000грн.00коп., сплатити проценти за користування ним, а також комісії і можливі пені та штрафи, передбачені кредитним договором. Згідно п.п. 1.2. -1.4. даного договору заставодавець надав в заставу майнові права на деревообробне обладнання (3z-325 обробний центр) згідно договору купівлі-продажу обладнання №702009 від 09.02.2007 року, укладеного відповідачем з представництвом "Felder KG" в Україні на суму 155 000,00 євро, заставною вартіс тю 806000,00грн. Уразі виконання перед заставодавцем зобов'язань за контрактом, вказаним в п. 1.2. цього договору, до виконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором, все майно, що надійшло заставодавцю, стає предметом застави. При виникненні передбачених кредитним договором підставі для стягнення заборгованості за кредитом до виконання представництвом "Felder KG" в Україні умов договору, вказаного в п. 1.2. цього договору, заставодержателю передаються майнові права передбачені цим договором застави, а після виконання представництвом "Felder KG" в Україні умов договору купівлі-продажу обладнання №702009 від 09.02.2007 року права власності на майно, майнові права на яке, є предметом застави за цим договором. У відповідності до п. 3 договору застави №3 заставодержатель при виникнення передбачених кредитним договором підстав, має право звернути стягнення на заставне майно. 31 липня 3009 року сторони уклали договір застави №14-065-КЛ-З-Б (надалі -договір застави №4) згідно п. 1.1. якого від забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору №14-065-КЛ від 21.02.2007р., за умовами якого заставодавець зобов'язаний повернути заставодержателю до 19.02.2010р. кредитні кошти в сумі 750000грн.00коп., сплатити відсотки за користування кредитними коштами з розрахунку 19% річних, а також комісії, можливі штрафні санкції відповідно дот умов кредитного договору, надає заставодержателю в заставу євробрус 78-профіль, дубовий для виготовлення вікон та дверей, в кількості 72 м3 по ціні 16 000,00 грн. за 1 м3 загальною заставною вартістю 1152000,00грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Та належить фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1. У п.п. 5.1., 5.2. договору застави №4 сторони передбачили, що у разі невиконання умов кредитного договору №14-065-КЛ від 21.02.2007р. звернення стягнення на заставне майно здійснюється у порядку передбаченому законодавством України або за згодою сторін; а у випадку часткового виконання заставодавцем своїх зобов'язань по погашенню заборгованості по кредиту застава зберігається в повному обсязі. Згідно з пунктом 6.4. договору застави №4 сторони встановили, що він набуває чинності з моменту його підписання і діє до виконання зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі. 02 грудня 2009 року сторони підписали додаткову угоду №1 до договору застави №14-065-КЛ-З-Б від 31.07.2009р., згідно якої внесли зміни в п.п. 1.1., 1.2., 1.3. і визначили, що Заставодавець, з метою забезпечення своїх зобов'язань, що випливають з кредитного договору №14-065-КЛ від 21 лютого 2007 року (усіх змін та додатків, які можуть бути укладенні до нього) надалі (кредитний договір), за умовами якого Заставодавець зобов'язаний повернути Заставодержателю в строк до 19 лютого 2010 року кредитні кошти в сумі 750 000,00 гривень, сплатити відсотки за користування кредитом з розрахунку 19 % річних, а також комісії , можливі штрафні санкції відповідно до умов Кредитного договору, надає Заставодержателю в заставу євробрус 82x86x6000 дубовий, для виготовлення вікон та дверей, в кількості 72 м. куб. по ціні 16 000 грн. за 1 м.куб., загальною заставною вартістю 1152 000,00грн. Дане майно належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на підставі складської довідки №3 від 31.07.2009 року та видаткових накладних на пиломатеріали ( з яких Заставодавцем виготовлений наданий в заставу євробрус) № 19 від 06.05.2009р. та №23 від 12.06.2009 року. З описом та оцінкою майна, що належить Заставодавцю, сторони згодні. Заставлене майно перебуває в користуванні у Заставодавця та знаходиться на складі за адресою: АДРЕСА_2 і. 24 лютого 2010 року сторони підписали додаткову угоду №2 до договору застави №14-065-КЛ-З-Б від 31.07.2009р., якою внесли зміни в п. 1.1. і визначили, що заставодавець надає в заставу євробрус 82x86x6000 дубовий, для виготовлення вікон та дверей, в кількості 33 м. куб. по ціні 16 000 грн. за 1 м.куб., загальною заставною вартістю 528 000,00грн. Відповідно до ст.20. Закону України "Про заставу" Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Положеннями ст.20 Закону України "Про заставу" передбачено, що звернення стягнення на заставне майно здійснюється на підставі рішення суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави. Приймаючи до уваги, що позичальник: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 належним чином не виконало взяті на себе згідно з кредитним договором зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, комісій та нарахованої пені, позивач, враховуючи вищенаведене, набув право задовольнити свої майнові вимоги шляхом звернення стягнення на предмет застави, зазначений у п. 2.1.2. кредитного договору та у п. 1.1. договору застави №1, п. 1.1. договору застави №2, п. 1.2. договору застави №3 та п. 1.1. договору застави №4.. Положеннями ч.5 ст. 590 ЦК України, ч. 4 ст. 20 Закону України “Про заставу” визначено, що якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави. Приймаючи до уваги, що згідно договорів застави загальна оціночна вартість предмету застави становить 1 644 046,00грн., а до задоволення підлягають позовні вимоги про стягнення 606 989,83 грн., тому суд, керуючись ч.5 ст. 590 ЦК України та ч. 4 ст. 20 ЗУ “Про заставу”, вважає за необхідне частково задовольнити позов і відповідно звернути стягнення на частину заставного майна, а саме: майнові права на деревообробне обладнання (3z-325 обробний центр), яке є предметом договору застави №14-065-КЛ-З-МП від 21 лютого 2007 року, заставною вартіс тю 806000,00грн. При таких обставинах, позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", вул. Хрещатик, 8-А, м. Київ в частині звернення стягнення 606 989,83 грн. (в тому числі: простроченої заборгованості по відсотках за період з 01.02.2010р. по 10.11.2010р. - 96 495,03грн, за період з 01.11.2010р. по 10.11.2010р. -3 532,06грн, заборгованість по пені -3 125,29грн., заборгованість по комісії -27 837,45 грн., заборгованість по тілу кредиту -476 000,00 грн.) , на заставне майно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, яке є предметом застави згідно договору застави №14-065-КЛ-З-МП від 21 лютого 2007 року, а саме: майнові права на деревообробне обладнання (3z-325 обробний центр), заставною вартіс тю 806000,00грн., є такими, що підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені. Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача. Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 48200, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", вул. Хрещатик, 8-А, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 19364259, - 606 989,83 грн. заборгованості згідно кредитного договору №14-065-КЛ від 21.02.2007р., шляхом звернення стягнення на заставне майно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, яке є предметом застави згідно договору застави №14-065-КЛ-З-МП від 21 лютого 2007 року, а саме: майнові права на деревообробне обладнання (3z-325 обробний центр), заставною вартіс тю 806000,00грн. 3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 48200, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", вул. Хрещатик, 8-А, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 19364259, - 6069грн.89коп. витрат по сплаті державного мита, 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили. 5. В решті позову -відмовити. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "01” лютого 2011р. через місцевий господарський суд. Суддя Н.А. ФрендійВИРІШИВ: