Іменем України
04 квітня 2011 року Справа № 5020-12/137-9/439
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Черткової І.В.,
Борисової Ю.В.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд музейних інновацій";
відповідача: не з'явився, приватне підприємство "Агиса";
третьої особи: не з'явився, ОСОБА_1;
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Агиса" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 04 лютого 2010 року у справі № 5020-12/137-9/439
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд музейних інновацій" (Історичний бульвар, 9,Севастополь,99011)
до приватного підприємства "Агиса" (вул. Гоголя, 20а-53,Севастополь,99000)
3-тя особа: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості за договором у сумі 40000,00 грн., спонукання повернути майно
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Фонд музейних інновацій" звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до відповідача, приватного підприємства "Агиса" про стягнення заборгованості за договором № 5/9 від 08 вересня 2008 року у сумі 40000,00 грн., спонукання повернути майно (т. 1 а. с. 2).
Позовні вимоги мотивовані недотриманням відповідачем умов договору № 5/9 від 08 вересня 2008 року.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 04 лютого 2010 року у справі № 5020-12/137-9/439 (суддя Рибіна С.А.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд музейних інновацій" задоволено у повному обсязі.
З приватного підприємства "Агиса" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд музейних інновацій" стягнуто 40000,00 грн. основного боргу. Зобов'язано приватне підприємство "Агиса" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Фонд музейних інновацій" 75 тонн металолому.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання за договором № 5/9 від 08 вересня 2008 року.
Не погодившись з рішенням суду, приватне підприємство "Агиса" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що на договорі стоїть факсимільна печатка, крім того, відповідач стверджує, що товариством з обмеженою відповідальністю "Фонд музейних інновацій" не приймалися будь - які дії щодо виконання приватним підприємством "Агиса" договору. Також, відповідач зазначив, що у нього відсутній екземпляр договору тому, що він не укладався взагалі, отже, відсутні підстави для задоволення вимог позивача.
Більш детальніше доводи викладені у апеляційній скарзі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 березня 2010 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження.
19 квітня 2010 року за розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду суддю Волкова К.В. у зв'язку з відпусткою замінено на суддю Борисову Ю.В.
Провадження у справі зупинялось у зв'язку з проведенням технічної експертизи.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 березня 2011 року провадження по справі було поновлено.
04 квітня 2011 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду від приватного підприємства "Агиса" надійшло пояснення з додатком стосовно висновків експерту № 2/67 від 27 грудня 2010 року.
У судове засідання, призначене на 04 квітня 2011 року представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.
Розглянувши повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України матеріали справи судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 08 вересня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фонд музейних інновацій" (надалі - продавець) та приватним підприємством "Агиса" (надалі - покупець) був укладений договір купівлі-продажу №5/9 (надалі-договір) (т. 1. а. с. 11).
Відповідно пункту 1.1. договору, продавець реалізує покупцю середню секцію плавучого причалу ППР-34 пр.61 Б/У (далі - майно).
Згідно з пунктом 2.1. договору, продавець забов'язується реалізувати покупцю майно, відповідно пункту 2.2. договору, покупець зобов'язується розрахуватись з продавцем згідно умов цього договору.
З пункту договору 3.1. вбачається, що вартість майна складає 40000,00 грн. Пунктом 3.2. передбачено, що покупець здійснює 100% передплату протягом п'яти банківських днів з моменту підписання даного договору.
Відповідно пункту 4.1. договору, передача майна здійснюється після повної сплати згідно умов цього договору з оформленням актів приймання-передачі.
Згідно з пунктом 4.2. договору, право власності покупця на майно наступає з моменту підписання представниками продавця та покупця акту приймання-передачі майна, один екземпляр якого передається продавцю.
Відповідно пункту 6.1., договір діє з моменту підписання до моменту повного взаєморозрахунку. Згідно з пунктом 6.3., договір складений у двох екземплярах, кожний з яких має юридичну силу.
Згідно з пунктами договору 7.1., покупець за свої кошти здійснює різання майна та 25 тонн металолому за свої кошти вивозить на свій склад. Відповідно пункту 7.1. договору, решта металолому кількістю 75 тонн повинна бути повернута продавцю для розпорядження на свій розсуд.
З матеріалів справи вбачається, що 09 вересня 2008 року між сторонами договору складено акт приймання-передачі, у акті зазначено, що сторони претензій один до одного не мають (т. 1. а. с. 12).
08 вересня 2008 року продавцем було виставлено покупцю рахунок № 14 на суму 40000,00 грн. (т. 1. а. с. 13).
З матеріалів справи вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю "Фонд музейних інновацій" на адресу приватного підприємства "Агиса" було скеровано вимогу від 24 червня 2009 року про повернення майна, а саме 75 тонн металолому у строк до 02 серпня 2009 року (т. 1. а. с. 14).
Вищезазначена вимога була отримана представником відповідача 20 липня 2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1. а. с. 16-17).
Однак, приватним підприємством "Агиса" вимогу товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд музейних інновацій" виконано не було, що і стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд музейних інновацій" до господарського суду міста Севастополя.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства "Агиса" підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В матеріалах справи міститься договір купівлі-продажу № 5/9 від 09 вересня 2008 року укладений між приватним підприємством "Агиса" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фонд музейних інновацій" (т. 1 а. с. 11-12).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання за договором № 5/9 від 09 вересня 2008 року, тому, заявлена сума основної заборгованості 40000,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача, вимоги щодо повернення металолому також підлягають стягненню.
Судова колегія з даним висновком суду першої інстанції погодитись не може виходячи з наступного.
Відповідно пункту 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: волевиявлення учасника правочину та наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Так, судом першої інстанції зазначено, що підписання договору купівлі-продажу № 5/9 від 08 вересня 2008 року шляхом факсимільного відтворення підпису директора не можуть бути підставою для визнання договору неукладеним. Крім того, підпис особи, яка підписала договір, засвідчений печаткою підприємства.
Отже, судова колегія не може погодитись із таким висновком місцевого господарського суду у зв'язку з наступним.
Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно з частиною 3 статті статті 207 Цивільного кодексу України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
В матеріалах справи відсутні будь - які докази згоди сторін на використання факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання.
Отже, враховуючи вказані обставини та відсутність фактичного виконання договору, судова колегія дійшла висновку про можливість визнання недійсним договору купівлі-продажу № 5/9 від 08 вересня 2008 року як такого, що не відповідає вимогам цивільного законодавства.
Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Аналогічну правову позицію підтримує Вищий господарський суд України у Постанові від 01 березня 2006 року у справі № 23-14/208-05-6005.
Отже, довід заявника апеляційної скарги що договір підписано за використанням факсимільного відтворення підпису є належним та приймається судовою колегією.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що факт використання факсимільного відтворення підпису підтверджується висновком експерту № 2/67 від 27 грудня 2010 року, відображення підписів імені Реденко А.Е. у договорі № 5/9 від 08 вересня 2008 року між приватним підприємством "Агиса" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фонд музейних інновацій" та у акті приймання-передачі майна від 09 вересня 2008 року виконані рельєфною друкарською формою - факсиміле (т. 2 а. с. 50-54).
Таким чином, зважаючи на те, що на договорі № 5/9 від 08 вересня 2008 року відсутній оригінальний підпис директора приватного підприємства "Агиса" Реденко А.Е. та проставлене факсимільне відтворення його підпису, без наявності на то його письмової згоди сторін, у якій повинні міститися зразки відповідного аналога його власноручного підпису, що суперечить пункту 2, 3 статті 207 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню.
Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Агиса" задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 04 лютого 2010 року у справі № 5020-12/137-9/439 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. У задоволенні позову відмовити.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді І.В. Черткова
Ю.В. Борисова
Розсилка:
1. товариству з обмеженою відповідальністю "Фонд музейних інновацій" (Історичний бульвар, 9,Севастополь,99011);
2. приватному підприємству "Агиса" (вул. Гоголя, 20а-53,Севастополь,99000);
3. ОСОБА_1 (АДРЕСА_1);
4. Господарському суду міста Севастополя (вул. Павличенко, 5, Севастополь, 99011).