Іменем України
28 березня 2011 року Справа № 5020-5/103
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заплава Л.М.,
суддів Воронцової Н.В.,
Остапової К.А.,
за участю представників сторін:
позивач, не з'явився;
відповідач, не з'явився;
представник третьої особи, не з'явився;
заступник прокурора міста Севастополя, не з'явився.
розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 12.09.2009 у справі № 5020-5/103
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,99007)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2,99038)
за участю третьої особи - Севастопольської міської ради (вул.Леніна,3, Севастополь,99011)
заявник апеляційної скарги: заступник прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко,1,Севастополь, 99011)
про визнання договору дійсним та визнання права власності
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу від 30.12.2008, укладеного між сторонам дійсним та про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна - торговий павільйон площею 19 кв.м., розташований у АДРЕСА_3 мотивуючи тим, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.08 придбав торгівельний павільйон, що розташованій на земельної ділянки площею 0,0046га, яка відповідно до рішення Севастопольської міської ради № 4005 від 05.10.2005 надана у користування для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, а відмова відповідача на нотаріальне посвідчення договору оренди порушує права позивача.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 12.03.2009 по справі № 5020-5/103 (суддя Євдокімов І.В.) позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 30.12.2008 укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.Визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно: торговий павільйон площею19 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_3.
Рішення мотивовано тим, що сторони по договору купівлі-продажу досягли домовленності за всіма істотними умовами договору купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема визначили договірну вартість предмета продажу, домовилися про порядок та строки оплати майна та його передачі, відбулося виконання договору, про що свідчать розписка про отримання грошових коштів по договору купівлі -продажу від 30.12.2008 та акт прийому-передачі майна від 30.12.2008. Не погодившись з постановленим судовим актом, заступник прокурора міста Севастополя звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити.
Доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права.
У судове засідання 29 березня 2011 року сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглянувши справу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
30.12.2008 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: торгового павільйону площею 19 кв.м., розташованого у АДРЕСА_3 .Ціна об'єкту відповідно до пункту 2.1. договору складає 160,000 грн.
Земельна ділянка, на якій розташований торговий павільйон, надана відповідачу в користування для розміщення торгового кіоску по договору оренди земельної ділянки від 28.11.2005, укладеному з Севастопольською міською радою на підставі рішення Севастопольської міської ради № 4005 від 05.10.2005, яким ці землі віднесені до категорії земель житлової та суспільної забудови, наданих для розничної торгівлі та комерційних послуг.
Згідно пункту 2.4 договору, позивач зобов'язався сплатити вартість майна на протязі 5-ті банківських днів з моменту підписання даного договору.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору, відповідач зобов'язався передати позивачеві майно за актом прийому-передачі протягом 5 календарних днів з моменту оплату майна.
На виконання умов договору позивачем було сплачено відповідачу вартість торгового павільйону в розмірі 160000,00 грн., що підтверджується розпискою від 30.12.2008.
За актом прийому-передачі від 30.12.2008 продавець передала, а Покупець прийняв вищезазначений торговий павільйон.
Таким чином, свої зобов'язання по договору сторони виконали в повному обсязі.
Пунктом 4 вищезазначеного договору передбачено, що обов'язки сторін вважаються виконаними з підписання сторонами акту приймання передачі товару та нотаріальному посвідченню.
Позивач звернувся до відповідача з пропозицією посвідчити договір купівлі-продажу нотаріально, однак відповідач відмовився від нотаріального посвідчення посилаючись на істотні фінансові труднощі.
Відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу порушує права покупця, оскільки не виконанні ці вимоги, він не може оформити своє право власності на торговий павільйон.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтею 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 2 статті 220 Цивільного кодексу України надає суду право визнати дійсним нотаріально не посвідчений договір, якщо сторони домовилися про усі його істотні умови, підтверджені письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення такого договору (недобросовісна сторона). Таке рішення може бути прийняте судом на вимогу добросовісної сторони, яка виконала повністю або частково договір.
У разі задоволення вимоги добросовісної сторони про дійсність нотаріально не посвідченого договору, то після набрання чинності рішення суду такий договір вважатиметься дійсним з моменту його укладення. Наступне нотаріальне посвідчення такого договору не вимагається. Судове рішення в цьому випадку замінює нотаріальне посвідчення.
Судова колегія вважає, що позивачем договір купівлі-продажу виконаний оскільки він сплатив вартість торгового павільйону, тому він є добросовісною стороною по договору.
З урахуванням висловленого, господарський суд Автономної Республіки Крим правомірно задовольнив позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, визнав дійсним договір купівлі-продажу від 30.12.2008 укладений між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та визнав за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно: торговий павільйон площею19 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_3.
Згідно з положеннями частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор може за своєю ініціативою вступити у порушену за позовом інших осіб справу, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів держави.
Тобто прокурор може подати апеляційну скаргу лише у справах, в яких стороною є держава в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, обґрунтувавши при цьому, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, та необхідність їх захисту.
Однак, прокурор подав апеляційну скаргу по справі в інтересах Севастопольської міської ради, яка не є ні стороною спірного договору, ні стороною у даній справі, а спір виник між двома суб'єктами господарювання, які не є органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Також прокурор не обгрунтував в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересів держави та необхідність їх захисту.
Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постонові від 24.01.2011 у справі № 5002-33/3710.1.
За таких обставин не було підстав для залучення до участі її у справі Севастопольської міської ради.
Крім того, з рішення Севастопольської міської ради від 05.10.2005 № 4005 вбачається, що земельна ділянка передана в оренду для розміщення вже існуючого торгового павільйону, тому не можливо вважати торговий павільйон як самочинне будівництво.
На наступний час за позивачем зареєстровано право власності 10.04.2009 на торговий павільйон розташований АДРЕСА_3 під реєстровим № 715. Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим відповідає чинному законодавству та встановленим обставинам справи, тому підстав для його скасування не має.
За таких обставин вимоги заступника прокурора міста Севастополя викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Севастополя залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.03.2009 у справі № 5020-5/103 залишити без змін.
Головуючий суддя Л.М. Заплава
Судді Н.В. Воронцова
К.А. Остапова
1.фізична особа-підприємець ОСОБА_1
(АДРЕСА_1,99007)
2.фізична особа-підприємець ОСОБА_2
(АДРЕСА_2,99038)
3.Севастопольська міська рада (вул.Леніна,3, Севастополь,99011)
4.заступник прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко,1,Севастополь, 99011)