донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.04.2011 р. справа №25/19пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.
суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.
від позивача:ОСОБА_1 -підприємець за паспортом
ОСОБА_2 -за довіреністю б/н від 05.01.2011р.
від відповідача:Позднякова І.О. -за довіреністю №133-11 «Д»від 30.12.2010р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго», м. Горлівка Донецької області
на рішення господарського судуДонецької області
від22.02.2011 року
у справі№25/19пд (суддя Бойко І.А.)
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області
до відповідачаВідкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго», м. Горлівка Донецької області
прозобов»язання внести змінити в договір №12/359 від 14.08.2006р. на поставку електричної енергії
У 2011 році Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго», м. Горлівка Донецької області про зобов»язання внести змінити в договір №12/359 від 14.08.2006р. на поставку електричної енергії, запропоновані позивачем листом від 13.12.2010р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 22.02.11р. позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області задоволені частково. Пункт 2.3.3. договору про постачання електричної енергії №12/359 від 14.08.2006 залишено без змін в редакції постачальника (відповідача), а саме: „Оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно із умовами Додатку № 5 „Порядок розрахунків за електроенергію” та № 6 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а також оплачувати рахунки за перевищення договірної величини потужності та електроспоживання.”. Пункт 2 Додатку № 5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до договору про постачання електричної енергії № 12/359 від 14.08.2006 викладено в редакції, запропонованій споживачем -ФОП ОСОБА_1, а саме: „Оплата електричної енергії, що відпускається споживачу, здійснюється споживачем один раз на місяць, за фактично відпущену електричну енергію, не пізніше останнього розрахункового дня місяця.”.
Відповідач, Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго», м. Горлівка Донецької області з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 22.02.11 р. частково скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог щодо порядку оплати спожитої електроенергії.
Позивач, Фізична особа-підприємця ОСОБА_1, смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області в судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду -без змін.
Відповідач надав обґрунтування апеляційної скарги, яке долучено до матеріалів справи та в судовому засіданні наполягає на вимогах, викладених в апеляційній скарзі.
Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2010р. позивачем на адресу відповідача був направлений лист щодо внесення змін до договору №12/359 від 14.08.2006р. на поставку електроенергії, а саме: п. 2.3.3 та п.2 додатку №5 до договору.
В пункті 2.3.3 договору виключити фразу: „а також рахунки за перевищення договірної величини потужності та електроспоживання”; а п. 2 додатку № 5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до договору про постачання електричної енергії № 12/359 від 14.08.2006р. запропоновано викласти в наступній редакції: „Оплата електричної енергії, що відпускається споживачу, здійснюється споживачем один раз на місяць, за фактично відпущену електричну енергію, не пізніше останнього розрахункового дня місяця.”.
При цьому в обгрунтування необхідності внесення змін позивачем визначено підвищення тарифів на електроенергію після укладення договору, в зв»язку з чим збільшуються витрати, пов»язані з господарською діяльністю позивача.
В зв»язку з відсутністю відповіді ВАТ «Донецькобленерго»на запропоновані позивачем зміни, позивач звернувся до господарського суду з позовом про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 12/359 від 14.08.2006р.
Статтею 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (в редакції, що діяла на час відправлення пропозицій щодо змін умов договору, далі по тексту - ПКЕЕ) передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником, а також споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії
Згідно ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Частинами 6 та 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Пунктом 1.2 ПКЕЕ визначено, що договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.
За приписами п. 1.3 ПКЕЕ постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.
Пунктом 4.3 ПКЕЕ, граничні величини споживання електричної потужності для споживача визначаються постачальником електричної енергії за регульованим тарифом у порядку, передбаченому законодавством України та зазначеному у договорі про постачання електричної енергії між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. Гранична величина споживання електричної потужності визначається окремо для кожного об'єкта споживача з приєднаною потужністю 150 кВт та більше і середньомісячним споживанням 50000 кВт·год. та більше (за підсумком минулого року).
При цьому, п. 4.4. ПКЕЕ передбачено, що споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.
Згідно із п.5.1 ПКЕЕ, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Про необхідність внесення змін до договору про постачання електричної енергії, за умовами п. 5.10 ПКЕЕ, споживач має не пізніше ніж за 20 днів до початку дії договору про купівлю-продаж електричної енергії письмово повідомити постачальника електричної енергії за регульованим тарифом та остаточно розрахуватися з ним. Орієнтовна сума остаточного розрахунку з постачальником електричної енергії за регульованим тарифом станом на перший день дії договору про купівлю-продаж електричної енергії визначається за фактичним середньодобовим споживанням попереднього розрахункового періоду. На підставі заяви споживача постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем оформляється домовленість сторін про внесення змін в договір про постачання електричної енергії щодо припинення-відновлення продажу електричної енергії і двосторонній акт, у якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку на перший день дії договору про купівлю-продаж електричної енергії. На підставі акта визначаються фактичні обсяги електричної енергії, використаної споживачем до першого дня дії договору про купівлю-продаж електричної енергії. Споживачу протягом 5 робочих днів від дня оформлення акта повертаються кошти, сплачені понад вартість електричної енергії, отриманої від постачальника за регульованим тарифом, або виписується платіжний документ для розрахунку за електричну енергію, використану понад обсяг, оплачений постачальнику за регульованим тарифом.
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Щодо внесення змін до п.2.3.3 договору, які стосуються виключення фрази: «а також рахунки за перевищення договірної величини потужності та електроспоживання», то судова колегія вважає правомірним залишення судом першої інстанції саме редакції постачальника, оскільки вона відповідає умовам, викладеним в п. 4.3, 6.14, 6.15, 6.16, 6.17 ПКЕЕ. Відповідно до п. 6.14 ПКЕЕ, перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії. Період підбиття підсумків розрахункового періоду та повідомлення споживача про їх результати розпочинається з 3 робочого дня і має не перевищувати 10 робочих днів від останнього дня періоду для здійснення споживачем остаточного розрахунку ( п.6.14 ПКЕЕ).
Об'єкти Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 мають встановлену потужність 76,74кВт та щомісячне споживання електричної енергії не перевищує 30000кВт*год.
Так, п. 6.16 ПКЕЕ встановлено, що обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору. Визначені відповідно до законодавства України вартість різниці між обсягом фактично спожитої величини і обсягом договірної величини електричної енергії, а також вартість різниці між найбільшою величиною споживаної електричної потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження, та договірною граничною величиною електричної потужності зараховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.
Пунктом 6.17. ПКЕЕ передбачено, що у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, або якщо відповідно до договору для споживача протягом розрахункового періоду змінювався тариф, він за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії підвищену згідно з законом вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом.
Отже, умова щодо оплати рахунків за перевищення договірної величини потужності та електроспоживання не суперечить приписам Закону України «Про електроенергетику», Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996р.
Щодо внесення змін до п. 2 додатку №5 до договору, до апеляційна інстанція дійшла висновку, що судом першої інстанції неправомірно внесено зміни до даного пункту, виходячи з наступного.
Нормами ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання, тільки у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частина 2 ст. 652 Цивільного кодексу України визначає можливість зміни умов договору за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 2 додатку №5 до договору передбачений наступний порядок оплати електричної енергії: перший платіж -самостійно до початку розрахункового періоду у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період; другий платіж - в термін 5 операційних днів з дня отримання остаточного розрахунку, але не пізніше остаточного розрахункового дня місяця. Величина коштів, яка має бути сплачена споживачем, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої між датами зняття показів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду. Період між датами на початку та в кінці розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу календарного місяця. Розмір другого платежу визначається за різницею остаточного розрахунку та першого платежу.
Умова здійснення оплати вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії шляхом попередньої оплати відповідає порядку оплати, встановленому ст. 276 Господарського кодексу України та п. 6.6 ПКЕЕ, згідно якого оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період. При цьому, встановлення оплати за фактично відпущену електричну енергію допускається лише за умови взаємної згоди сторін (постачальника електричної енергії та споживача) можуть здійснювати оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами з наступним перерахунком або оплатою, що провадиться за фактично відпущену електричну енергію.
Як свідчать матеріали справи взаємна згода сторін на здійснення оплати за фактично відпущену електричну енергію не досягнута між сторонами, відсутні також докази наявності права власності у позивача на електроустановки. Крім того, редакція п.2 відповідає умовам Типового договору про постачання електричної енергії.
Зміна тарифів на постачання електричної енергії відноситься до компетенції Національної комісії з питань електроенергетики України, яка є органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці та не встановлюється саме постачальною організацією, яка в свою чергу розраховується з виробниками електричної енергії шляхом оплати кожного банківського дня розрахункового місяця.
Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, істотної зміни обставин, що призвели до значної шкоди споживачу, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору про постачання електричної енергії №12/359 від 14.08.2006р., а також доказів того, що у разі коли споживач був обізнаний про підвищення тарифів на електричну енергії він не уклав би договір про постачання електричної енергії на об»єкт, який використовує для здійснення господарської діяльності. Крім того, суттю договору про постачання електричної енергії є забезпечення споживача електричною енергією, поставка якої без договору не допускається.
Отже, редакція п. 2 додатку №5 до договору та п. 2.3.3 договору не суперечить вимогам Закону України «Про електроенергетику», Правилам користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996р., а судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а саме: ст. 276 Господарського кодексу України та п. 6.6 Правил користування електричною енергією, в зв»язку з чим висновки суду не відповідають обставинам справи, а рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2011р. у справі №25/19пд в частині внесення змін до п. 2. додатку №5 до договору про постачання електричної енергії № 12/359 від 14.08.2006р. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2011р. залишається без змін.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись статями 33, 34, 43, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго», м. Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2011 року у справі №25/19пд задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2011 року у справі №25/19пд скасувати частково.
Відмовити у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області до Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго», м. Горлівка Донецької області про зобов»язання внести змінити в п. 2. додатку №5 до договору про постачання електричної енергії №12/359 від 14.08.2006р., запропоновані позивачем листом від 13.12.2010р.
В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2011 року у справі №25/19пд залишити без змін.
Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго», м. Горлівка Донецької області (84601, м. Горлівка, Донецька область, пр-т Леніна, 11, код ЗКПО 00131268) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 42,50грн.
Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді Г.І. Діброва
Т.А. Шевкова
Надр.6 прим: 1 -у справу; 2 -позивачу; 3,4 -відповідачу; 5 - ДАГС; 6-ГС Донецьк. обл.