донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.04.2011 р. справа №40/321
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:
Чернота Л.Ф.
суддів
Діброви Г.І., Шевкової Т.А.
прокурор:
не з»явився
від позивача:
Мельник Н.В. -за довіреністю б/н від 06.10.2010р.
від відповідача:
Фесенко А.Л. -за довіреністю №662 від 18.04.2011р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Військової частини А-4176, с. Парасковіївка Донецької області
на рішення господарського суду
Донецької області
від
28.02.2011 року
у справі
№ 40/321 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом
Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі філії спеціалізованого електрозв»язку ВАТ «Укртелеком», м. Київ
до відповідача
Військової частини А-4176, с. Парасковіївка Донецької області
за участю
Військової прокуратури Донецького гарнізону, м. Донецьк
про
стягнення основного боргу в розмірі 2108,31грн., 3% річних в розмірі 54,13грн., інфляційні в розмірі 220,60грн., пеню в розмірі 80,45грн.
У 2010 році Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі філії спеціалізованого електрозв»язку ВАТ «Укртелеком», м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Військової частини А-4176, с. Парасковіївка Донецької області про стягнення основного боргу в розмірі 2108,31грн., 3% річних в розмірі 54,13грн., інфляційні в розмірі 220,60грн., пеню в розмірі 80,45грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 28.02.11р. позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі філії спеціалізованого електрозв»язку ВАТ «Укртелеком», м. Київ задоволені в повному обсязі.
Відповідач, Військова частина А-4176, с. Парасковіївка Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 28.02.11 р. скасувати частково в частині стягнення з 3% річних та інфляційних. Крім того, надав доповнення до апеляційної скарги, яке долучено до матеріалів справи.
Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі філії спеціалізованого електрозв»язку ВАТ «Укртелеком», м. Київ надав заперечення, в яких просить рішення господарського суду від 28.02.2011р. залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі. Відповідачем надані копії платіжних доручень про оплату боргу після прийняття рішення по справі, які не приймаються судовою колегією до розгляду, оскільки оплата боргу здійснена після прийняття рішення по справі.
Військовий прокурор Донецького гарнізону до судового засідання не з»явився, але через канцелярію суду, надав заяву №1230, в якій просить розглянути справу без участі військової прокуратури. Дана заява розглянута судовою колегією та задоволена.
Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.08р. між відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі філії спеціалізованого електрозв'язку відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, (орендодавець) та Військовою частиною А-4176 ( орендар) був укладений договір оренди майна товариства №1-2-24 (далі по тексту -договір), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину приміщення, розташованого за адресою: м. Артемівськ, а/с 24, загальною площею 3998,70 кв.м виробничого приміщення із них 0,315 кв.м для встановлення обладнання.
Відповідно п.3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України, від 04.10.95р. №786 та Постанови Кабінету Міністрів України „Про внесення змін і доповнень до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна” від 19.01.2000р. №75 і перераховується Орендарем протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку Орендарем, що виставляються Орендодавцем не пізніше 5 числа місяця, що настає за розрахунковим.
За умовами п.п. 3.2, 3.4, 3.5 договору, орендар окрім орендної плати в розмірі 1,20 грн. в рік, повинен сплачувати витрати на утримання майна та відшкодовувати плату за комунальні послуги, втрати на електроенергію. Крім цього, орендар зобов'язувався відшкодовувати витрати зі сплати земельних податків пропорційно займаній площі.
Пунктом 12.1. договору передбачено, що він набирає чинності від дати підписання його сторонами і діє протягом двох років і 364 днів з 01.01.08р. до 31.12.10р.
Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.
Крім того, між сторонами були укладені додаткові угоди №1 від 11.06.2008р., №2 від 01.01.2008р., №3 від 01.01.2009р., №4 від 01.07.2009р., №5 від 06.01.2010р.
Так, додатковою угодою №3 від 01.01.09р. був збільшений розмір експлуатаційних витрат та комунальних платежів для приміщення, що орендується до 67 грн. 45 коп. Додатковою угодою №4 від 01.07.09р. також був збільшений розмір цих витрат до 70 грн. 13 коп. Додатковою угодою №5 від 06.01.10р. знов був збільшений розмір цих витрат до 101 грн. 10 коп.
Позивачем зобов»язання за договором виконані належним чином, про що свідчить акт приймання-передачі, який підписаний обома сторонами без розбіжностей та скріплений печатками обох підприємств.
Відповідачем зобов»язання з оплати орендної плати та комунальних послуг виконані неналежним чином, тому рахується борг за період з серпня 2008 року по жовтень 2010 року в сумі 2 108,31грн., в зв»язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення основного боргу в розмірі 2108,31грн., 3% річних в розмірі 54,13грн., інфляційних в розмірі 220,60грн., пені в розмірі 80,45грн.
Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).
Статтею 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Як свідчать матеріали справи, позивачем на адресу відповідача були надіслані рахунки на оплату орендної плати та витрат на утримання майна, в т.ч. комунальних послуг за спірний період, що підтверджується матеріалами справи.
В зв»язку з тим, що відповідач не довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, виконання належним чином згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і в строк, передбачений договором своїх грошових зобов»язань щодо оплати орендної плати та витрат на утримання майна, плати за комунальні послуги за серпень 2008р.- жовтень 2010р., то судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з Військової частини А-4176, с. Парасковіївка Донецької області основний борг в розмірі 2 108,31грн.
У зв»язку з неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов»язань позивачем відповідно до п. 8.2 договору нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 80,45грн. за період з 01.11.2009р. по 31.10.2010р. відповідно до кожного розрахункового місяця.
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, а судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача пеню в розмірі 80,45грн.
Крім того, позивачем нараховані інфляційні в розмірі 220,60грн. за період з серпня 2008р. по жовтень 2010р. та 3% річних в розмірі 54,13грн. з серпня 2008р. по жовтень 2010р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних судова колегія дійшла висновку, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, а господарським судом правомірно стягнуто з Військової частини А-4176, с. Парасковіївка Донецької області інфляційні в розмірі 220,60грн., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов”язання в зв”язку з девальвацією грошовою одиниці України та 3% річних в розмірі 54,13грн., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, посилання скаржника на те, що війська частина є бюджетною установою та стягнення інфляційних є нецільовим використанням бюджетних коштів не приймаються судовою колегією, оскільки дані обставини не звільняють відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов»язань за договором.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2011 року у справі № 40/321 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Апеляційну скаргу Військової частини А-4176, с. Парасковіївка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2011 року у справі №40/321 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2011 року у справі №40/321 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді Г.І. Діброва
Т.А. Шевкова
Надр.6 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4- прокурору
5 -ДАГС;
6-ГС Дон. обл.