донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
06.04.2011 р. справа №23/220
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівПриходько І. В.,
Акулової Н. В., Гези Т. Д.
за участю
представників сторін:
від позивача:Бєлянкін І.А. -довіреність № 10.01.-11д від 10.01.2011 р.
від відповідача:не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпап»м.Дніпропетровськ,
на рішення господарського суду Донецької області
від11.02.2011 р.
у справі№ 23/220 (суддя Забарющий М.І.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Імпап»м.Дніпропетровськ,
до Товариства з обмеженою відповідністю «Діхолдінг»м.Донецьк,
простягнення 16 997,37грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.02.2011 р. у справі № 23/220 відмовлено у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпап» м.Дніпропетровськ (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діхолдінг» (далі відповідач) про стягнення заборгованості, яка утворилась за договором купівлі-продажу № ДО-002922 від 01.09.2009р., індексу інфляції у розмірі 592,87грн., 3 % річних у розмірі 210,75 грн. та пені у розмірі 1 371,99 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю повноважень особи, яка отримала товар, а також невідповідністю підпису на довіреності № 7 підписам у накладних.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилався на неповне з'ясування судом обставин справи та неналежну оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи, а саме вважає, що факт отримання товару за накладними № ДФ- 0001428, № ДФ- 0001439, № ДФ- 0001453 від 08.06.2010 р. підтверджується матеріалами справи та частковою оплатою відповідачем суми основного боргу.
Представник скаржника у судовому засіданні 06.04.2011р. підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.
Представник відповідача відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання 06.04.2011 р. не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду справи належним чином повідомлявся.
Враховуючи ті обставини, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянув матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухав представника скаржника, суд встановив наступне.
01.09.2009 р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № ДО-002922 (далі -Договір № ДО-002922).
Відповідно до умов вказаного договору позивач (продавець) зобов'язувався поставити товар, а відповідач (покупець) прийняти та сплатити товар за узгодженою ціною. (а.с.11).
Відповідно до пункту 10.1 Договору вказана угода набуває законної сили з моменту підписання та діє до 31.12.2010р., з можливою пролонгацією за узгодженням сторін.
Договір № ДО-002922 підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на виконання ним умов Договору №ДО-002922 та поставку відповідачу товару за накладним № ДФ- 0001428, № ДФ- 0001439, № ДФ- 0001453 від 08.06.2010 р. на загальну суму 28 496,40 грн., часткову сплату відповідачем отриманого товару та наявність заборгованості у розмірі 14 821,76 грн.
У подальшому позивач зменшив позовні вимоги в частині суми основного боргу до 12 821,76 грн., та підтримав позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 1 371,99 грн., інфляційних у розмірі -592,87 грн. та 3 % річних у розмірі 210,75 грн. (а.с.40).
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду -скасування, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.
Як вже зазначалось судом 01.09.2009р. між сторонами був укладений Договір № ДО-002922.
Відповідно до пункту 1.2. договору найменування, кількість, якість і ціна товару узгоджуються сторонами у накладних на відпуск товару, які підписуються зі сторони продавця директором та скріплюються часткою, а зі сторони покупця - особою, уповноваженою отримувати товар. При наявності у уповноваженої особи покупця доручення на отримання товару на бланку суворої звітності, скріплення підпису печаткою не обов'язкове.
Дослідив накладні № ДФ- 0001428, № ДФ- 0001439, № ДФ- 0001453 від 08.06.2010 р., судова колегія встановила, що вони містять посилання на
Договір № ДО-002922 від 01.09.2009 р., в них зазначено найменування товару, кількість, вартість товару (без ПДВ), загальна вартість товару (без ПДВ).
З боку продавця вказані накладні підписані та завірені печаткою позивача (а.с.12,13,14).
З боку покупця накладні мають підпис особи та посилання на довіреність № 7 від 04.06.2010 р.
В матеріалах справи наявна копія довіреності № 7, яка дійсна до 13.06.2010 р., дата видачі 04.06.2010 р., (а.с.15).
Зі змісту вказаної довіреності убачається, що вона видана ОСОБА_1 -директору на отримання від ТОВ «Імпап»цінностей за рахунками №1428,1439, 1453.
Судова колегія зазначає, що номери рахунків збігаються з номерами накладних, які надані позивачем.
Довіреність містить печатку відповідача.
Враховуючи вищезазначене судова колегія вважає, що матеріалами справи доведено факт отримання відповідачем товару за накладними ДФ- 0001428, № ДФ- 0001439, № ДФ- 0001453 від 08.06.2010 р.
Що стосується висновку суду першої інстанції, що довіреність № 7 видана директором ОСОБА_1 посадовій особі - ОСОБА_1, тобто самому собі, то судова колегія погоджується з цією обставиною, але вважає, що це не може спростувати факту отримання товару ОСОБА_1
Мотивуючи відмову заявлених позовних вимог, суд першої інстанції також посилався на те, що підписи, які містяться в Договорі № ДО-002922, довіреності № 7 та накладних не збігаються за зразками.
Судова колегія зазначає, що у разі виникнення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд на підставі положень статті 41 Господарського процесуального кодексу України призначає судову експертизу.
З цього приводу судова експертиза по справі не призначалась.
Стаття 43 Господарського кодексу України передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як убачається з матеріалів справи, а саме карточки обліку, відповідач платіжним дорученням № 00036672 від 10.12.2010 р. сплатив частку боргу у розмірі 2 000 грн., у зв'язку з цим позивач зменшив суму заявлених позовних вимог (а.с.32).
Також за твердженням позивача часткова сплата отриманого товару здійснювалась відповідачем і до подачі позову до суду.
Відповідно до положень ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що позивач довів наявність у відповідача заборгованості за отриманий товар у розмірі 12 821,76 грн. по Договору № ДО-002922 від 01.09.2009 р. за накладними ДФ- 0001428, № ДФ- 0001439, №ДФ- 0001453 від 08.06.2010р.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 5.2 Договору №ДО-002922 сторони встановили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку в строк:за пакувальний матеріал протягом 5 днів з моменту поставки.
Відповідно до пункту 7.1. сторони встановили відповідальність покупця за порушення строків оплати отриманого товару у розмірі 0,1 % від вартості простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.
Положеннями статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу
Враховуючи, що судова колегія прийшла до висновку про наявність суми основного боргу у розмірі 12 821,76грн., з урахуванням положень п.5.2, 7.1 Договору №ДО-002922, періоду нарахування, позовні вимоги щодо стягнення індексу інфляції у розмірі 592,87грн., 3% річних у розмірі 210,75грн. та пені у розмірі 1 371,99грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпап»підлягає задоволенню, а рішення суду у справі № 23/220 від 11.02.2011р. -скасуванню на підставі положень пункту 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпап» м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Донецької області від 11.02.2011 р. у справі № 23/220 задовольнити, рішення господарського суду Донецької області від 11.02.2011 р. у справі № 23/220 -скасувати.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діхолдінг»м.Донецьк, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпап» м.Дніпропетровськ, заборгованість у розмірі 12 821,76 грн., яка утворилась за договором купівлі-продажу № ДО-002922 від 01.09.2009 р., інфляційні у розмірі 592,87 грн., 3 % річних у розмірі 210,75 грн., пеню у розмірі 1 371,99 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діхолдінг»м.Донецьк, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпап» м.Дніпропетровськ, витрати зі сплати державного мита в сумі 169,97грн., витрати зі сплати інформаційно-технічних послуг в сумі 236 грн. та витрати зі сплати державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою, в сумі 84,99грн.
Господарському суду Донецької області відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І. В. Приходько
Судді Н. В. Акулова
Т. Д. Геза
Надруковано: 5 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-у справу
4-ГСДО
5-ДАГС