ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 48/5918.04.11
За позовом Приватного акціонерного товариства “Просто-страхування”
до1. Приватного акціонерного товариства Страхова компанія “Енергорезерв”
2. Приватного підприємства “Анжіо”
треті особи 1. ОСОБА_2
2. ОСОБА_3
про стягнення 5 334,00 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
від позивача:Чередніченко Г.О.
від відповідача 1:Бреус О.М.
від відповідача 2:не з'явився
від третьої особи 1:ОСОБА_2
від третьої особи 2:не з'явився
Приватне акціонерне товариство “Просто-страхування” (надалі -ПАТ “Просто-страхування”) звернулося до господарського суду м. Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія “Енергорезерв” (надалі -ПрАТ СК “Енергорезерв”) та Приватного підприємства “Анжіо” (надалі -ПП “Анжіо”) про стягнення 5 334,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ “Просто-страхування” на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів №76737 серії АТКП від 24.10.2007 р. внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки “ВАЗ 2107”, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України “Про страхування” та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Власником транспортного засобу - автомобіля “КамАЗ”, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, і водій якого визнаний винним у її скоєні, є ПП “Анжіо” відповідальність якого застрахована ПрАТ СК “Енергорезерв” на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВА/4990904), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідачів.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.02.2011 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розгляд справи призначено на 28.02.2011 р.
23.02.2011 р. представником відповідача 1 до канцелярії суду було подано відзив на позовну заяву згідно змісту якого останній проти позову заперечив та просив залишити його без задоволення посилаючись на недоведеність обставин на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.02.2011 р. у зв'язку із неявкою представників відповідача 2, третіх осіб та невиконання ними вимог ухвали суду від 11.02.2011 р., розгляд справи відкладено до 14.03.2011 р.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.03.2011 р. у зв'язку із неявкою представників відповідача 2, третьої особи 2, невиконання сторонами вимог ухвал суду та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено до 28.03.2011 р.
21.03.2011 р. представником позивача до канцелярії суду було подано уточнення до позовної заяви згідно тексту якого позивач просить стягнути з відповідача 1 суму страхового відшкодування у розмірі 4 350,45 грн. та з відповідача 2 грошові кошти у розмірі 983,55 грн.
28.03.2011 р. представником відповідача 1 до канцелярії суду було подано додаткові пояснення відповідно до змісту яких відповідач 1 проти позовних вимог заперечує та просить залишити їх без задоволення.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.03.2011 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача 2, невиконання ним вимог ухвал суду та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено до 18.04.2011 р.
В судове засідання 18.04.2011 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
Представник відповідача 1 в судове засідання 18.04.2011 р. з'явився, проти позовних вимог заперечив повністю та просив залишити їх без задоволення.
ОСОБА_2 в судове засідання 18.04.2011 р. з'явився, у вирішенні позову по суті поклався на розсуд суду.
Представники відповідача 2 та третьої особи 2, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання 18.04.2011 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Належне повідомлення відповідача 2 та третьої особи 2 про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою на звороті ухвали суду від 28.03.2011 р., яка була направлена за адресою відповідача 2 вказаною в позовній заяві, за якою ухвала суду від 28.03.2011 р. отримана відповідачем 09.04.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №14235578 та адресою третьої особи 2, а саме: АДРЕСА_1 за якою ухвала суду від 28.03.2011 р. отримана третьою особою 2 - 08.04.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №14235586.
Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 2 та третя особа 2 повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1 та третіх осіб всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -
24.10.2007 р. між ЗАТ “Просто-страхування” (після зміни організаційно-правової форми - ПАТ “Просто-страхування”) та Представництвом Компанії “Сигмел ІНК” укладено договір добровільного страхування транспортних засобів №76737 серії АТКП.
Предметом договору є прийняття позивачем у страхування ризиків пов'язаних з експлуатацією транспортного засобу марки “ВАЗ 2107”, реєстраційний номер НОМЕР_1 на випадок настання подій, перелік яких наведено у п. 1.7 Договору, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; пожежа, вибух; стихійне лихо.
16.01.2008 р. близько 09 год. 50 хв. по вул. Київській в м. Вишневе було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля “ВАЗ 2107” та автомобіля “КамАЗ”, а саме: ОСОБА_3, керуючи автомобілем “КамАЗ”, реєстраційний номер НОМЕР_2 не врахувавши дорожньої обстановки допустив зіткнення з автомобілем “ВАЗ 2107”, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 (згідно водійського посвідчення; після зміни прізвища ОСОБА_5).
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою відділу ДАІ з обслуговування Києво-Святошинського району №64 від 21.01.2008 р.
Відповідно до акту №169/835 товарознавчого дослідження автомобіля “ВАЗ 2107”, реєстраційний номер НОМЕР_1, складеного 22.01.2008 р. суб'єктом оціночної діяльності -ТОВ “Респект” (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №5284/06 від 20.11.2006 р.) вартість матеріального збитку завданого автомобілю “ВАЗ 2107”, реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 4 860,45 грн.
На підставі страхового акту від 06.02.2008 р., розпоряджень №001761 від 07.02.2008 р. та №003041 від 03.03.2008 р. ПАТ “Просто-страхування”, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування транспортних засобів №76737 серії АТКП від 24.10.2007 р., сплатила своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 5 334,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2472 від 08.02.2008 р. та №4165 від 04.03.2008 р.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до ПАТ “Просто-страхування” перейшло в межах суми 5 334,00 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Із довідки відділу ДАІ з обслуговування Києво-Святошинського району №64 від 21.01.2008 р. та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 19.12.2002 р. вбачається, що транспортний засіб -автомобіль “КамАЗ”, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю “ВАЗ 2107”, реєстраційний номер НОМЕР_1, належить громадянину ОСОБА_2 та знаходився під керуванням ОСОБА_3
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
У відповідності до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Тобто, відповідальність юридичної особи може наставати у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації або така особа є власником джерела підвищеної небезпеки.
Власником джерела підвищеної небезпеки є ОСОБА_2, а позивач обґрунтовує позов в частині вимог до ПП “Анжіо” тим, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_3 перебував з вказаним підприємством у трудових відносинах.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів з якими положення чинного законодавства пов'язують виникнення у ПП “Анжіо” підстав для відшкодування шкоди, спричиненої в ДТП.
Більш того, позивачем згідно ст. 38 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось жодних клопотань про витребування доказів, а вжиті судом заходи по з'ясуванню цих обставин не зумовили встановлення обставин, на які посилається позивач.
Стосовно позовних вимог до ПрАТ СК “Енергорезерв” суд відзначає наступне.
Порядок виплати страхового відшкодування страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВА/4990904) віднесено до 1-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка користується транспортним засобом на законній підставі.
Згідно п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 р. водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил - технічний талон), а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб або реєстраційний чи інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження таким транспортним засобом та у встановлених законодавством випадках дорожній лист і документацію на вантаж, що перевозиться.
Матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували законність перебування ОСОБА_3 за кермом транспортного засобу -автомобіля “КамАЗ”, реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент скоєння ДТП.
Оскільки доказів, які б підтверджували, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_3 керував транспортним засобом “КамАЗ” на законних підставах матеріали справи не містять, а тому відсутні підстави вважати ПрАТ СК “Енергорезерв” відповідальним за шкоду, спричинену внаслідок ДТП.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства “Просто-страхування” відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.В.Бойко
Дата підписання повного тексту рішення -21.04.2011 р.