ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 52/10213.04.11
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Грінко-Центр” до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси” про зобов'язання вчинити дії за участю представників позивача -Цидільського С.Г., довіреність № 138 від 22.02.2011р., відповідача -Бондар Н.С., довіреність № 48 від 25.01.2011р.,
У лютому 2011 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про зобов'язання відповідача підписати акт про надання послуг № 2 від 23.12.2010 року на загальну суму 1 563 300, 65 грн. та акт про надання послуг № 4 від 26 січня 2011 року на загальну суму 1 393 448, 27 грн. на підставі договору № 3/29-09 від 24 вересня 2010 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.03.2011р.
У судовому засіданні 03.03.2011 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує.
15.03.2011 року через канцелярію суду позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій просить суд зобов'язати відповідача підписати акт про надання послуг № 2 від 23.12.2010 року на загальну суму 1 563 300, 65 грн. та акт про надання послуг № 4 від 26 січня 2011 року на загальну суму 1 393 448, 27 грн. на підставі договору № 3/29-09 від 24 вересня 2010 року та стягнути з відповідача на користь позивача 1 921 886, 79 грн. заборгованості за надані послуги.
В судовому засіданні 17.03.2011 року оголошувалась перерва на 31.03.2011 року.
В судовому засіданні 31.03.2011 року відповідач подав заперечення на заяву про зміну предмету позову, в яких просив відмовити в прийняті до розгляду заяви про зміну предмету позову.
В судовому засіданні 31.03.2011 року оголошувалась перерва на 04.04.2011 року.
В судовому засіданні 04.04.2011 року представник позивача подав уточнення до заяви про зміну предмету позову.
В судовому засіданні 04.04.2011 року оголошувалась перерва на 13.04.2011 року.
Розглянувши в судовому засіданні подану позивачем заяву про зміну предмету позову, судом встановлено, що позивач окрім вимоги про зобов'язання підписати акти про надання послуг, які заявлялись при поданні позову, просить суд також стягнути з відповідача 1 393 448, 27 грн. заборгованості за надані позивачем послуги на виконання умов договору № 3/29-09 від 24 вересня 2010 року.
Відповідно до статті 22 ГПК України позивачу надано право до винесення рішення по суті, зокрема, змінити предмет або підставу позову, збільшити розмір позовних вимог.
Проте, у вищезазначеній заяві позивачем додатково заявлені інші нові вимоги із самостійним предметом та підставами.
Разом з тим, одночасна зміна і предмета, і підстав позову процесуальним законодавством не допускається.
Вимога позивача про стягнення відповідача 1 393 448, 27 грн. заборгованості за надані позивачем послуги на виконання умов договору № 3/29-09 від 24 вересня 2010 року є додатковою вимогою, оскільки позивачем у позовній заяві не зазначалась.
Тому, заява позивача про зміну предмету позову не приймається до розгляду та не враховується при прийнятті рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24 вересня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством “Грінко-Центр” (виконавець) та Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси” (замовник) було укладено договір № 3/29-09, відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання в строки, на умовах і в порядку, передбаченому цим договором, надати замовнику послуги зі збирання, заготівлі та утилізації вторинної сировини.
За твердженням позивача, ним протягом грудня 2010 року -січня 2011 року надані відповідачеві послуги зі збирання, заготівлі та утилізації вторинної сировини, проте, відповідачем акти про надання послуг не підписані, що й стало підставою для звернення позивача до суду з позовом зобов'язання відповідача підписати акт про надання послуг № 2 від 23.12.2010 року на загальну суму 1 563 300, 65 грн. та акт про надання послуг № 4 від 26 січня 2011 року на загальну суму 1 393 448, 27 грн. на підставі договору № 3/29-09 від 24 вересня 2010 року.
Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист же цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України.
Статтею 16 цього Кодексу передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Як правило, особа, чиї права порушені може скористатися не будь - яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Судом встановлено, що серед переліку наведених статей відсутній такий спосіб захисту права, як захист права шляхом зобов'язання відповідача підписати акт про надання послуг.
Отже, предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача підписати акти не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Враховуючи, що заявлений позивачем предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав і вжиття такого заходу не призведе до захисту порушеного права, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства “Грінко-Центр” слід відмовити.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Суддя С.О. Чебикіна