ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 27/6218.04.11
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»
третя особа ОСОБА_1
про стягнення страхового відшкодування у розмірі 3 775, 00 грн.
Суддя Дідиченко М. А.
Секретар Приходько Є. П.
Представники:
від позивача Клочай Н. І. -представник за довіреністю від 10.01.2011 року;
від відповідача не з'явились;
від третьої особи не з'явились.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги ПАТ «Страхова компанія «Уніка»до ПАТ «Страхова компанія «Перша»про стягнення страхового відшкодування у розмірі 3 775, 00 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.08.2010 року в м. Севастополі гр. ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки Джип, д/н НОМЕР_1, здійснив зіткнення з автомобілем Хюндай д/н НОМЕР_2, який був застрахований ПАТ «Страхова компанія «Уніка»на підставі договору страхування наземного транспорту. Позивачем, на виконання умов зазначеного договору була здійснена виплата страхового відшкодування. Цивільно-правова відповідальність особи винної у ДТП (гр. ОСОБА_1), на момент ДТП була застрахована ПАТ «Страхова компанія «Перша».
На думку позивача, враховуючи те, що страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування, до нього в порядку регресу, передбаченому ст. 1191 ЦК України, перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача.
У зв'язку з цим, ПАТ «Страхова компанія «Уніка»звернулося до суду з вимогою про стягнення в порядку регресу з ПАТ «Страхова компанія «Перша»страхового відшкодування у розмірі 3 775, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2011 року було порушено провадження у справі, залучено винну в ДТП особу - ОСОБА_1 у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та призначено розгляд на 18.04.2011 року.
Представник позивача у судовому засіданні 18.04.2011 року подав витребувані ухвалою суду докази та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 18.04.2011 року не з'явився, однак через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав письмові пояснення, у яких позов визнав частково, а саме у розмірі 3 265, 66 грн., не погоджуючись фактично із сплатою франшизу у розмірі 510, 00 грн.
Крім того, позивач через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав довідку про відкриті рахунки, довідку з ЄДРПОУ та копії установчих документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.
Представник третьої особи у судове засідання 18.04.2011 року не з'явився, вимоги ухвали не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
З довідки сектору дізнання ОДАІ УМВС України в м. Севастополі та постанови Ленінського районного суду міста Севастополю по справі № 3-4961/10 від 13.08.2010 року вбачається, що 10.08.2010 року о 10 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки Джип, д/н НОМЕР_1, в м. Севастополі неправильно вибрав безпечну дистанцію, внаслідку чого здійснив зіткнення з автомобілем Хюндай д/н НОМЕР_2, який зупинився попереду, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.
Постановою Ленінського районного суду міста Севастополю по справі № 3-4961/10 від 13.08.2010 року гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Хюндай д/н НОМЕР_2.
Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору страхування (страхового сертифікату), № 002125/0431/0000006 від 20.08.2009 року між ПАТ «Страхова компанія «Уніка»(страховик), ОСОБА_2 (страхувальник) та АТ «ОТП Банк»(вигоджонабувач).
Із матеріалів справи вбачається, що за замовленням ПАТ «Страхова компанія «Уніка»було проведено автотоварознавче дослідження. Згідно висновку автотоварознавчого дослідження, (Звіт серія SL № 13582 про оцінку колесного транспортного засобу Хюндай Тускон д/н НОМЕР_2) матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля Хюндай д/н НОМЕР_2, у результаті його ушкодження при ДТП, становить 4 780, 99 грн.
Як вбачається із страхового акту № 00050133/1 від 07.10.2010 року ПАТ «Страхова компанія «Уніка»було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 3 775, 66 грн.
13.10.2010 року було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 3 775, 66 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 027806 від 13.10.2010 року.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_1, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов'язанні, що виникло з делікту, замість особи, якій нанесено шкоди.
Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобов'язанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи, відповідальної за завдані збитки.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
На виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»між власником транспортного засобу Джип, д/н НОМЕР_1, гр. ОСОБА_1 та ПАТ «Страхова компанія «Перша»укладено поліс № ВЕ/4743307 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого ПАТ «Страхова компанія «Перша»взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу -автомобіль Джип, д/н НОМЕР_1. Відповідно до п. 2 цього полісу, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб становить 25 500, 00 грн., франшиза -510, 00 грн.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).
Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобов'язання»книги п'ятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобов'язань.
Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобов'язанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.
До матеріалів справи позивачем наданий лист № 204 від 04.11.2010 року, яким ПАТ «Страхова компанія «Уніка»надіслало до ПАТ «Страхова компанія «Перша» відповідну заяву із доданими до неї документами, та які були отримані останнім 08.11.2010 року.
Відповідно до 37.1 п. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Таким чином, строк для виплати страхового відшкодування настав 08.12.2010 року, тому, на день вирішення справи у ПАТ «Страхова компанія «Уніка»наявне право вимоги до ПАТ «Страхова компанія «Перша»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1191 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків з вирахуванням встановленої полісом франшизи у розмірі 510, 00 грн., оскільки обов'язок компенсації суми франшизи законом покладено на особу, відповідальність якої застрахована.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідач доказів оплати ним страхового відшкодування до матеріалів справи не надав.
Таким чином, з урахуванням зазначеного вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 3 265, 66 грн. (3 775, 66 грн. - 510, 00 грн.)
Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 29, 509, 511, 512, 514, 528, 636, 993, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України та ст.ст. 33, 49, ст. ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Перша»(04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10, літера «И»; ідентифікаційний код: 31681672), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь ПАТ «Страхова компанія «Уніка»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В; 010601, м. Київ, вул. Рейтарська, 37; ідентифікаційний код: 20033533) страхове відшкодування у розмірі 3 265 (три тисячі двісті шістдесят п'ять) грн. 66 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 88 (вісімдесят вісім) грн. 22 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 204 (двісті чотири) грн. 01 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Дідиченко М. А.
дата підписання 19.04.2010 року