Шевченківський районний суд м.Львова
Справа № 2а-57/11
“22“ лютого 2011 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:
головуючої - судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.
при секретарі ТИМКОВИЧ С.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення,
17.11.2010р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд постановити рішення про визнання протиправними дій Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо недоврахування йому щорічної допомоги на оздоровлення, стягнути з відповідача недоотримані суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007- 2010рр. у розмірі 9316,00 грн. Позов мотивує тим, що статтею 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 1-ої категорії, інваліду 3-ої групи повинні були виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. Проте у спірний період такі виплати в належному розмірі не проводились, а тому сума недоплати становить 9316,00грн. Враховуючи наведене змушений звернутись до суду.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному об'ємі, просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, подав письмові заперечення на позов. Просить у позові відмовити.
Заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, інвалідом 3-ої групи.
У відповідності до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що діяла в редакції до внесення змін Законом України від 28.12.2007р., щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації 1-ї категорії в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір такої допомоги визначається на момент її виплати.
Однак на підставі Постанови КМ України № 562 від 12.07.05р. спірні виплати проводились відповідачем позивачу в заниженому розмірі, зокрема в розмірі 90грн. у 2010р.
Згаданою Постановою № 562 усупереч Закону № 796 установлено конкретні розміри допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі. Між тим, з моменту прийняття Постанови № 562 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишилися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної сплати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Суд вважає дії відповідача щодо нарахування і виплати позивачу в 2007-2010 роках допомоги на оздоровлення в заниженому розмірі протиправними.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що звуження змісту та обсягу існуючих прав, шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.
Ст.28 Закону України від 28.12.2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину першу статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» викладено в новій редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника і числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Однак дана норма фактично звужує зміст та обсяг існуючих прав, недопустимість чого відображена у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.07 р. № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень статей 29,36, частини другої ст. 56, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п. 7,9,12,13, 14, 23, 29, 30, 39, 41,43, 44, 45, 46, ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Рішенні Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08 р. Це означає, що з 22 травня 2008 року дію положень частини першої статті 48 Закону № 796 відновлено.
Відповідно до вимог ст.152 ч. 2 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Висновки Конституційного Суду України щодо неможливості внесення законом про Державний бюджет зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх носять загальний характер, стосуються Законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, які є складовою конституційного права громадян на соціальний захист і достатній рівень життя кожної людини.
Згідно зі ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дія положень Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Безпідставними суд вважає покликання відповідача на відсутність коштів як на підставу для відмови у позові.
Пунктом 1 статті 92 Конституції України врегульовано, що виключено законами України визначаються права в свободи людини і громадянина, гарантії їх прав і свобод, основні обов'язки громадянина.
Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відтак, суд вважає, що вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення в 2007-2010 роках у заниженому розмірі є підставними.
З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів, суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Шевченківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснює функції нарахування та виплати коштів, передбачених ст.48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті допомоги на оздоровлення позивачу слід покласти на відповідача по справі.
Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод чи інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів.
Відповідно до Конституції України кожен зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно матеріалів справи, позивачем було пропущено строк звернення до суду про перерахунок виплачених допомог за 2007-2009 роки та не було наведено жодних причин поважності пропущення строку звернення.
Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Підстав для поновлення строку звернення до суду немає. Вимоги позивача про проведення донарахування та виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки не підлягають задоволенню.
Відповідача слід зобов'язати провести донарахування та виплату позивачеві щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2010 рік до розміру п'яти мінімальних заробітних плат, відповідно до вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції до внесення змін 28.12.2007р. з урахуванням проведених виплат.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст.6,8,9,11,69,71,86,102,158,160,162,163 КАС України, Конституцією України, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.07р. № 6-рп, від 22.05.08р. № 10-рп, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо недорахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення в 2010р. у заниженому розмірі - протиправними.
Зобов'язати Шевченківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести донарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2010 рік до розміру п'яти мінімальних заробітних плат, відповідно до вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції до внесення змін 28.12.2007р. з урахуванням проведених виплат.
Постанова суду може бути повністю або частково оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Суддя Н. Л. Луців-Шумська
судді