Справа № 1-152/11
"19" січня 2011 р.
Подільський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого - судді Отвіновського П.Л.,
при секретарі - Думс І.В., з участю прокурорів - Купецького В.Б., Лупеко Д.О.,
захисника - ОСОБА_1,
підсудного - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Коростень, Житомирської області, українця, громадянина України, освіта вища, працюючого охоронцем у ТОВ “Ангели”, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України,
ОСОБА_2 працюючи на посаді слідчого слідчого відділу лінійного управління в метрополітені, підпорядкованого ГУ МВС України в м.Києві, маючи спеціальне звання лейтенант міліції, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище вчинив умисний тяжкий злочин у сфері службової діяльності, а саме вимагання та одержання хабара за наступних обставин.
Так, ОСОБА_2 був призначений на посаду слідчого слідчого відділу лінійного управління в метрополітені наказом начальника ГУ МВС України в м. Києві № 736 о/с від 14.09.09.
Відповідно до ст. 114 КПК України при провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення.
Постанови слідчого, винесені у відповідності до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Крім цього, у відповідності до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про міліцію" на ОСОБА_2 як на працівника міліції, тобто представника державного озброєного органу виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, покладено основні завдання з забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, запобігання правопорушенням та їх припинення, виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили.
Виконуючи покладені на нього обов'язки, ОСОБА_2 згідно ст. 12 Закону України "Про міліцію" мав право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у визначених цим Законом випадках.
Крім того, згідно примітки 2 до ст. 368 КК України службовими особами які займають відповідальне становище, є особи, зазначені у пункті 1 примітки до ст. 364 КК України, посади яких згідно статті 25 Закону України "Про державну службу" віднесені до третьої, четвертої, п'ятої та шостої категорії, а також судді, прокурори і слідчі.
Таким чином, перелік службових обов'язків ОСОБА_2 свідчить про те, що останній був представником влади, тобто особою яка наділена правом пред'являти вимоги, приймати рішення та застосовувати примусові заходи обов'язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості, а також службовою особою яка займає відповідальне становище.
Проте, будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, яка займає відповідальне становище, уповноваженим на виконання функцій держави, ОСОБА_2 одержав від громадян ОСОБА_3 і ОСОБА_4 хабар за наступних обставин.
Так, 09.09.10 слідчим СВ ЛУ в метрополітені, підпорядкованого ГУ МВС України в м. Києві, ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу № 15-4466 щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та цього ж дня останнього затримано в порядку ст. 115 КПК України.
Під час указаного затримання у ОСОБА_2 виник злочинний умисел на одержання з метою власного протиправного збагачення хабара за обрання ОСОБА_3, запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.
Реалізуючи цей свій злочинний умисел на незаконне збагачення шляхом вимагання та одержання хабара, ОСОБА_2, перебуваючи у своєму службовому кабінеті № 3 в приміщенні СВ ЛУ в метрополітені при ГУ МВС України в м. Києві, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 20, протиправно висунув вимогу ОСОБА_3 про передачу йому грошових коштів у сумі 1 500 доларів США за обрання запобіжного заходу - підписки про невиїзд та направлення в подальшому кримінальної справи стосовно нього до суду з постановою про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст. 309 КК України, у зв'язку із добровільним лікуванням від наркоманії.
ОСОБА_3, перебуваючи в статусі підозрюваного, будучи затриманим не бажаючи настання для себе негативних наслідків у вигляді подальшого перебування під вартою, був вимушений погодитися на вимогу ОСОБА_2 та повідомив останнього, що з приводу грошових коштів необхідно зателефонувати його співмешканці ОСОБА_4.
ОСОБА_2 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу направленого на особисте протиправне збагачення одразу зателефонував співмешканці затриманого ОСОБА_4 з власного мобільного телефону та повідомив, що відносно ОСОБА_3 порушено кримінальну справу та останнього затримано.
Під час вказаної бесіди ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_4 що вона повинна найближчим часом зібрати грошові кошти у сумі 12 000 гривень та передати йому за обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу - підписки про невиїзд та направлення в подальшому кримінальної справи стосовно нього до суду з постановою про звільнення від кримінальної відповідальності.
Крім того, ОСОБА_2 у зв'язку із побоюванням викриття, а також з метою надання своїм діям завуальованої форми наказав ОСОБА_4 та ОСОБА_3 під час телефонних розмов із ним називати грошові кошти - характеристиками.
На висунуту ОСОБА_2 вимогу, ОСОБА_4 була вимушена погодитися з метою уникнення для свого співмешканця ОСОБА_3 негативних наслідків.
ОСОБА_2 отримавши згоду на передачу обумовленого хабара, 10.09.10 обрав ОСОБА_3 запобіжний захід - підписку про невиїзд, та останній направився за місцем свого проживання.
В подальшому ОСОБА_2 неодноразово телефонував ОСОБА_3 та вимагав передати йому раніше обумовлену суму хабара, при цьому зазначаючи, що кримінальна справа щодо останнього перебуває в його провадженні. ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_2, що не зможе передати йому суму у розмірі 12 000 гривень у зв'язку з відсутністю, а зможе передати тільки 10 000 гривень. На дану пропозицію ОСОБА_2 погодився.
Згідно з попередньою домовленістю 16.09.10 приблизно о 16 годині відповідно до вимоги ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_2 у коридорі поряд зі службовим кабінетом № 3, слідчого Вознюка В.А., який розташований у приміщенні СВ ЛУ в метрополітені при ГУ МВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 20.
Під час вказаної зустрічі ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 частину обумовленого хабара у сумі 3 000 гривень, передача коштів відбувалась за вказівками ОСОБА_2, а саме останнім у зв'язку з усвідомленням протиправності своїх дій та побоювання викриття, мовчки, показано жестом руки, покласти грошові кошти в сміттєву урну розташовану поряд з кофейним автоматом в коридорі навпроти службового кабінету ОСОБА_2
Після того, як ОСОБА_3 за вказівками ОСОБА_2 пішов, останній вилучив грошові кошти з сміттєвої урни та в подальшому 19.09.10 придбав за них собі шкіряну куртку з хутром.
Крім того, 21.09.10 ОСОБА_4, приблизно о 15 год. 30 хв. відповідно до вказівки ОСОБА_2 зустрілась з останнім в коридорі приміщення слідчого відділу лінійного управління в метрополітені, що розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 20 та передала другу частину обумовленого хабара в сумі 7000 гривень.
Передача коштів відбувалась за аналогічними вказівками ОСОБА_2, а саме з метою продовження реалізації свого злочинного умислу направленого на одержання другої частини обумовленого хабара, побоюючись викриття, ОСОБА_2 мовчки, жестом руки, вказав покласти грошові кошти до сміттєвої урни розташовані поряд з кофейним автоматом в коридорі навпроти службового кабінету ОСОБА_2, таким чином довівши реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на одержання хабара у сумі 10 000 гривень за обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу - підписки про невиїзд та направлення в подальшому кримінальної справи стосовно нього до суду з постановою про звільнення від кримінальної відповідальності, до кінця.
Одразу після одержання хабара ОСОБА_2, був затриманий працівниками ГУ БКОЗ СБ України, під час огляду місця події, який проведено в приміщенні слідчого управління лінійного відділу за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 20 в сміттєвій урні поряд з кофейним автоматом навпроти кабінету останнього, виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 7 000 гривень.
Допитаний підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України визнав повністю щиро покаявся та пояснив, що з 14.09.2009 року він працював слідчим лінійного відділу метрополітену при ГУ МВС України в м.Києві. Восени 2010 року у нього на розгляді перебував матеріал відносно ОСОБА_3, якого було затримано з наркотиками. Цей матеріал був наданий йому для вирішення питання, згідно вимог ст.97 КПК України. Вивчивши ці матеріали він виніс постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ч.1 ст.309 КК України. Після цього він затримав останнього в порядку ст.115 КПК України та повідомив йому, що можливо обрати йому міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд за грошову винагороду в розмірі 1 500 доларів США, на що останній погодився. У подальшому він склав подання до суду про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, однак в його задоволенні було відмовлено чи то прокурором, чи судом він вже не пам'ятає. Після цього він обрав ОСОБА_3 міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. Через деякий час після цих подій ОСОБА_3 йому зателефонував і повідомив, що може принести лише 10 000 гривень і він погодився на це. Через деякий час ОСОБА_3 приніс йому першу частину хабара, а саме 3 000 гривень і повідомив, що решту, 7000 гривень принесе трохи пізніше. Він взяв ці гроші. Через декілька днів прийшла співмешканка ОСОБА_3, яка принесла йому решту хабара, а саме ще 7 000 гривень, які вона поклала в урну. У подальшому його затримали працівники СБУ.
Відповідно до частини 3 ст.299 КПК України та ст.301-1 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара дій з використанням наданої йому влади, поєднаними з вимаганням хабара, ОСОБА_2 учинив злочин, передбачений ч.2 ст. 368 КК України.
Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_2, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких умисних злочинів, особу винного, який раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем попередньої роботи в правоохоронних органах, служби в збройних силах України, навчання в загальноосвітній школі, фактичного проживання та реєстрації характеризувався виключно з позитивної сторони, має подяки та заохочення отримані під час проходження строкової служби, звільнений з органів внутрішніх справ, на даний час працює охоронцем в ТОВ “Ангели”, хворіє на синусову тахікардію, є постраждалим від катастрофи на ЧАЕС, має 3 категорію, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2 суд вважає за необхідне визнати - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, які передбачені п.1 ч.1 ст.66 КК України.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2, згідно ст. 67 КК України, судом не виявлено.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, однак у мінімально визначених межах, передбачених санкцією ч.2 ст.368 КК України та дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливі без відбування покарання й уважає за доцільне призначити ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України. При цьому суд бере до уваги щире каяття підсудного з перших етапів розслідування цієї кримінальної справи та активне сприяння розкриттю та розслідуванню злочину, його молодий вік, а саме на час постановлення вироку ОСОБА_2 виповнилося лише 25 років, бажання одружитися, має постійне місце прживання у м.Києві, його стан здоров'я, зокрема, наявність хвороби, а також ту обставину, що на час постановлення вироку він був звільнений з органів внутрішніх справи і на даний час працює на посаді охоронця, що на думку суду виключає можливість продовжити злочинну діяльність і вчиняти нові злочини, у тому числі й одержання хабарів, у сфері службової діяльності.
Все вищевикладене дає суду підстави прийти до висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання, а тому суд вважає за необхідне застосувати щодо нього положення ст.75 КК України з найтривалішим іспитовим строком у виді 3 років.
Враховуючи положення ст.77 КК України суд вважає за неможливе призначати ОСОБА_2 додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Беручи до уваги, що ОСОБА_2 вчинив указаний тяжкий злочин із використанням своєї посади слідчого слідчого відділу лінійного управління в метрополітені при ГУ МВС України в м.Києві та має спеціальне звання - лейтенант міліції, суд вважає за необхідне призначити йому додаткове покарання, передбачене в санкції ч.2 ст.368 КК України у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади в державних органах та застосувавши положення ст. 54 КК України позбавити його спеціального звання - лейтенант міліції.
Також суд вважає за необхідне керуючись ч. 2 ст. 93 КПК України стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м.Києві витрати за проведення експертизи.
Враховуючи, що частину отриманого хабара ОСОБА_2 витратив на придбання шкіряної куртки з хутром, яка у нього була вилучена та визнана речовим доказом по справі, суд, з урахуванням положень п.4 ч.1 ст.81 КПК України, вважає за необхідне передати цю шкіряну куртку з хутром в доход держави, як річ нажиту злочинним шляхом.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України та призначити йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади в державних органах та установах строком на три роки, без конфіскації майна.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку три роки.
Згідно п. п. 2, 3 та 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
На підставі ст.54 КК України позбавити ОСОБА_2 спеціального звання - лейтенант міліції.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві витрати за проведення експертизи у розмірі 1 353 грн. 60 коп. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експертної установи.
Речові докази - грошові кошти у сумі 7 000 гривень - предмет хабаря, які згідно квитанції № 006758 передані на зберігання до ФЕУ Служби безпеки України повернути Службі безпеки України, Головному управлінню по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю 2 управління; шкіряну куртку з хутром - яка передана на зберігання до кімнати для зберігання речових доказів у слідчому відділі прокуратури м. Києва- передати в доход держави; службове посвідчення, видане на ім'я ОСОБА_2 - яке долучено до матеріалів кримінальної справи -повернути у відділ кадрів СВ ЛУ метрополітену підпорядкованого ГУ МВС України в м. Києві; аркуш з фрагментами напису - зберігати в матеріалах кримінальної справи; відеокасети з записом огляду місця події, які передано на зберігання до кімнати для зберігання речових доказів у слідчому відділі прокуратури м. Києва повернути до прокуратури м. Києва; грошові кошти у сумі 5 321 гривня та 20 доларів США, які передані на зберігання до банку через бухгалтерію прокуратури м. Києва - повернути ОСОБА_2, оскільки він є їх власником; мобільні телефони марки “Асег” та “Самсунг” - передано на зберігання до кімнати, для зберігання речових доказів у слідчому відділі прокуратури м. Києва- повернути ОСОБА_2, оскільки він є їх власником; системний блок марки «Grand» чорного кольору, який знаходиться на зберіганні в кімнаті речових доказів у слідчому відділі прокуратури м. Києва повернути до СВ ЛУ метрополітені підпорядкованого ГУ МВС України в м. Києві звідки він був вилучений.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Суддя Отвіновський П. Л.