Справа № 1-157\11
"14" лютого 2011 р.
Подільський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого - судді Отвіновського П.Л.,
при секретарі - Думс І.В., з участю прокурора - Купецького В.Б.,
підсудного - ОСОБА_2,
захисника - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Поляна, Свалявського району, Закарпатської області, українця, громадянина України, освіта середня, неодруженого, до затримання працюючого охоронцем в ТОВ ПІІ «Капіта», зареєстрованого: Закарпатська область, Свалявський район, смт. Поляна, до затримання фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України,
7 травня 2010 року, приблизно о 10.00 годині ОСОБА_2, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2, де тимчасово мешкав в одній із кімнат, вирішив таємно викрасти чуже майно.
Реалізуючи цей свій злочинний намір, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_2 скориставшись тим, що у вказаній квартирі нікого з мешканців немає, без подолання перешкод, через не закриті на замок двері проник у кімнату, де мешкав ОСОБА_3, в шафі знайшов гаманець з грошима та таємно викрав 2 000 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник, чим заподіяв ОСОБА_3 майнову шкоду, а викраденими грошима розпорядився за власним розсудом.
Крім того, 10 травня 2010 року, приблизно о 8.00 годині, ОСОБА_2, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2, де тимчасово мешкав в одній із кімнат, вирішив повторно таємно викрасти чуже майно.
Реалізуючи цей свій злочинний намір, діючи з корисливих мотивів ОСОБА_2 скориставшись тим, що у вказаній квартирі нікого з мешканців немає, без подолання перешкод, через не закриті на замок двері проник у кімнату, де мешкав ОСОБА_3, в шафі знайшов гаманець з грошима та повторно таємно викрав гаманець, який матеріальної цінності не має та гроші в сумі 2 000 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник, чим заподіяв ОСОБА_3 майнову шкоду, а викраденими грошима розпорядився за власним розсудом.
Крім того, 17 травня 2010 року, приблизно о 13.00 годині ОСОБА_2, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2, де тимчасово мешкав в одній із кімнат, вирішив повторно таємно викрасти чуже майно.
Реалізуючи цей свій злочинний намір, діючи з корисливих мотивів ОСОБА_2 скориставшись тим, що у вказаній квартирі нікого з мешканців немає, без подолання перешкод, через не закриті на замок двері проник у кімнату, де мешкав ОСОБА_3, звідки повторно таємно викрав фотоапарат «Nikon Coolpix S -4000», вартістю 1 600 гривень, що належить ОСОБА_3, чим заподіяв майнову шкоду, після чого з місця вчинення злочину зник, а викраденим розпорядився за власним розсудом.
Крім того, 20 травня 2010 року, приблизно о 23.45 годині, ОСОБА_2, з корисливих мотивів, з метою відкритого викрадення чужого майна, перебуваючи по АДРЕСА_3, підійшов до незнайомого йому ОСОБА_4 та кулаком руки наніс удар в обличчя, чим заподіяв ОСОБА_4 фізичну біль, внаслідок чого останній впав на землю, тим самим застосував насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я. Після цього ОСОБА_2 з кишені штанів ОСОБА_4 повторно відкрито викрав мобільний телефон «Нокіа 8800», вартістю 3 000 гривень та з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився за власним розсудом.
Допитаний підсудний ОСОБА_2, свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України визнав повністю щиро покаявся та пояснив, що у 2010 році він із своєю матір'ю орендував одну кімнату в квартирі АДРЕСА_2. В цій квартирі було дві кімнати. В іншій кімнаті жив ОСОБА_3 зі своєю дружиною. Останні не є їх родичами і вони вели окреме вівд них господарство. Кімната ОСОБА_3 не зачинялась на замок і він мав до неї доступ, так як інколи грався там на комп'ютері ОСОБА_3
07.05.2010 року він вирішив викрасти у ОСОБА_3 гроші, які той зберігав у своїй кімнаті. З цією метою він зайшов до кімнати ОСОБА_3 та взяв із шафи 2 000 гривень, які належали останньому. Ці гроші він витратив на власні потреби.
10.05.2010 року він знову вирішив викрасти гроші у ОСОБА_3, які той зберігав у своїй кімнаті. Для цього він знову проник у його кімнату та викрав з неї гроші в сумі 2 000 гривень разом з гаманцем ОСОБА_3 Після вчинення другої крадіжки ОСОБА_3 викрив його у цьому та викликав працівників міліції, які задокументували цей факт. В цей же день його (ОСОБА_2) мати відшкодувала ОСОБА_3 всі викрадені ним гроші, зокрема, 4 000 гривень.
Після цих подій він 17.05.2010 року знову вирішив викрасти майно із кімнати ОСОБА_3, а саме фотоапарат. З цією метою він проник до його кімнати та викрав звідти фотоапарат, який здав у ломбард. На наступний день ОСОБА_3 знову викрив його у цьому і він повідомив йому, що здав цей фотоапарат у ломбард. У цей же день його (ОСОБА_2) мати пішла до ломбарду й викупила фотоапарат і повернула ОСОБА_3
20.05.2010 року він йшов по вулиці і побачив хлопця в руках у якого був мобільний телефон, який він вирішив викрасти. Далі він покликав його, а коли той підійшов, то він (ОСОБА_2) його вдарив, від чого той хлопець упав. Скориставшись цим він забрав у нього мобільний телефон, який продав.
Відповідно до частини 3 ст.299 КПК України та ст.301-1 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Суд встановив, що своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, поєднаними з проникненням у житло, ОСОБА_2 учинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України.
Також суд вважає, що своїми умисними діями, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаними з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненими повторно, ОСОБА_2 учинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України.
Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_2, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які, згідно ст.12 КК України відноситься до тяжких умисних злочинів, особу винного, який раніше не судимий, за місцем реєстрації, проживання, колишнього навчання та роботи характеризувався позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Також суд ураховує обставини, що пом'якшують його покарання - щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, які передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.66 КК України.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2, згідно ст. 67 КК України, судом не виявлено.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_2, покарання у виді позбавлення волі, строк якого необхідно визначити у наближених до мінімально визначених меж, передбачених санкціями ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст.186 КК України. При цьому на думку суду з огляду на ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини справи, зокрема, навіть після неодноразового викриття потерпілим у вчиненні злочину ОСОБА_2 продовжував учиняти злочини, а також беручи до уваги кількість учинених ОСОБА_2 злочинів та його особу, суд вважає, що перевиховання та виправлення ОСОБА_2 не можливе без ізоляції від суспільства. Суд не вбачає підстав для застосування щодо ОСОБА_2 ст.ст.69, 75 КК України. Разом із тим при призначенні покарання ОСОБА_2 суд бере до уваги положення ст.69-1 КК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України та ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді трьох років одного місяця позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін - взяття під варту.
Строк покарання ОСОБА_2 рахувати з часу фактичного затримання - 06.08.2010 року.
Речові докази: - фотоапарат “Нікон” та портмоне які знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3 залишити в користуванні останнього, оскільки він є їх власником; договір з ломбарду № 5-1109 та сім-картку оператора “Лайф” зберігати в матеріалах кримінальної справи.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою у той же строк з моменту отримання його копії.
Суддя Отвіновський П. Л.