Рішення від 07.04.2011 по справі 2-1550/11

Справа № 2-1550/11

РІШЕННЯ

іменем України

"07" квітня 2011 р.Дніпровський районний суд м.Києва у складі:

головуючої судді Виниченко Л.М.

при секретарі Суддя А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить шлюб розірвати, вказуючи, що спільне життя з відповідачкою не склалось, між ними постійно виникали непорозуміння та сварки, відносини між ними стали нестерпними, шлюбні стосунки остаточно припинені з листопада 2010 р., спільне господарство не ведеться, подальше спільне проживання, примирення та збереження шлюбу неможливі, строк для примирення просить не надавати, їхня донька ОСОБА_3 після розірвання шлюбу буде проживати з матір»ю, спору про поділ майна не має.

В судовому засіданні позивач підтримав позов та обставини, викладені в заяві.

Відповідачка в судовому засіданні позов визнала, строк на примирення просила не надавати, посилаючись на те, що сім»я з позивачем остаточно розпалась, після розірвання шлюбу просить присвоїти їй дошлюбне прізвище «ОСОБА_2».

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи сторони зареєстрували шлюб 23 серпня 2006 року. Від цього шлюбу мають малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Між сторонами досягнуто погодження, що після розірвання шлюбу дитина проживатиме з відповідачкою.

Відповідно до ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони тривалий час не підтримують сімейно-шлюбні стосунки, не мають спільного бюджету, не ведуть спільне господарство, взаєморозуміння між ними відсутнє, шлюб існує формально, намагання суду примирити сторони успіху не мали, а тому зберегти сім”ю не надається можливим, позивач наполягає на розлученні, оскільки вважає, що збереження шлюбу бути не може, відповідачка підтримує позов, тому суд вважає, що подальше збереження сім”ї суперечитиме інтересам сторін.

Відповідно ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв»язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Як вбачається із свідоцтва про шлюб, дошлюбне прізвище відповідачки було «ОСОБА_2», в зв»зку з чим клопотання відповідачки про зміну прізвища підлягає задоволенню.

Судові витрати по справі позивач просить покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 110, 112, 113 СК України, ст. ст. 10, 58, 60, 174, 213, 215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 23 серпня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві (актовий запис № 1173) -розірвати.

Після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відновити ОСОБА_2 дошлюбне прізвище «ОСОБА_2».

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Виниченко Л.М.