Ухвала від 15.02.2011 по справі 2-1081/11

Справа № 2-1081/11

Справа № 2-1081/11

УХВАЛА

іменем України

"15" лютого 2011 р.Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Шевченко Н.М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення самочинного утримання малолітньої дитини і визначення її спільного проживання з матір'ю та усунення перешкод в користуванні спільним сумісним майном,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення самочинного утримання малолітньої дитини і визначення її спільного проживання з матір'ю та усунення перешкод в користуванні спільним сумісним майном.

В обґрунтування підсудності даного позову Дніпровському районному суду м. Києва, позивачка посилається на ч. 2 ст. 110 ЦПК України, відповідно до якої позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти.

Відповідно до ч.1 ст.109 Цивільного процесуального кодексу України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Звертаючись з позовом до суду, позивачка зазначила місце проживання відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, що територіально не відноситься до Дніпровського району м. Києва.

Крім того, як убачається з позовної заяви, позивачка просить суд зобов'язати відповідача негайно припинити чинити перешкоди щодо спільного проживання позивачки з дитиною, а також в користуванні нею та дитиною особистим майном та майном, яке знаходиться в спільній сумісній власності, а саме квартирою АДРЕСА_2, що також територіального не відноситься до Дніпровського району м. Києва.

Відповідно до ч.1 ст.114 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцем знаходження майна або основної його частини.

Таким чином, правила виключної підсудності, визначені у частині першій ст.114 Цивільного процесуального кодексу України, які застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно (земельні ділянки, будинки, квартири тощо).

З огляду на викладене, приходжу до висновку, що в розрізі даного спору, який безпосередньо стосується усунення перешкод щодо спільного проживання з дитиною та усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_2, що територіально не відноситься до Дніпровського району м. Києва, зазначена позовна заява має бути подана на розгляд до належного суду.

Відповідно до ст. 115 Цивільного процесуального кодексу України якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.

Таким чином, дана справа не підсудна Дніпровському районному суду міста Києва, тому підлягає поверненню позивачці для подання позову до належного суду.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 109, 114, 115, п. 4 ч. 3 ст. 121, 209-210 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Повернути позивачу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення самочинного утримання малолітньої дитини і визначення її спільного проживання з матір'ю та усунення перешкод в користуванні спільним сумісним майном для подання до належного суду.

Роз'яснити позивачці її право подати позовну заяву у встановленому порядку до належного суду, по місцю знаходження відповідача за територіальною підсудністю.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ: