01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.07.2007 № 05-5-17/7255
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Вербицької О.В.
суддів: Коваленка В.М.
Гарник Л.Л.
при секретарі: Семеняк Т.В.
За участю представників:
від позивача - Манойло Н.Г. (дов. від 02.04.2007 р. № 1-д);
від відповідача - не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства громадської організації інвалідів "Промінь"
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 04.06.2007
у справі № 05-5-17/7255 (Кролевець О.А.)
за позовом Підприємства громадської організації інвалідів "Промінь"
до Комунального підприємства "Керуюча дирекція" Шевченківської районної у м. Києві ради
про відміна торгів
Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.06.2007 року у справі №05-5-17/7255 Підприємства громадської організації інвалідів “Промінь» (далі по тексту - позивач, Підприємство “Промінь») було повернуто без розгляду позовну заяву до Комунального підприємства “Керуюча дирекція“ Шевченківської районної у м. Києві ради (далі по тексту - відповідач, КП “Керуюча дирекція») про відміну торгів.
Підприємство “Промінь», не погоджуючись з прийняттям судом такої ухвали по справі, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу на розгляд господарського суду м. Києва.
В обґрунтування апеляційних вимог позивач стверджує, що при прийнятті оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом порушено та невірно застосовано норми матеріального права, а саме, суд при вирішенні питання про сплату позивачем державного мита застосував Закон України “Про систему оподаткування», не звернувши увагу на п. 28 ст. 4 Декрету кабінету міністрів України “Про державне мито».
Ухвалою від 09.07.2007 року Київський апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Підприємства громадської організації інвалідів “Промінь» до свого провадження та призначив її розгляд на 23.07.2007 року.
23.07.2007 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно ст. 106 ГПК України, ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.06.2007 року позовну заяву Підприємства громадської організації інвалідів “Промінь» до Комунального підприємства “Керуюча дирекція“ Шевченківської районної у м. Києві ради про відміну торгів повернуто без розгляду на підставі п. 4, п. 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Повертаючи позовні матеріали Підприємству громадської організації інвалідів “Промінь», господарський суд м. Києва обґрунтував свою ухвалу тим, що позивачем не подано доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Суд першої інстанції також не погодився з твердженням позивача щодо звільнення останнього від сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, застосувавши норми ст.. 14 Закону України “Про систему оподаткування».
З висновками суду першої інстанції не можна погодитись з наступних підстав.
Як встановлено п. п. 3 та 3-1 ст.. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі та сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, державне мито сплачується чи стягується в дохід державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні питання про сплату чи стягнення державного мита в дохід державного бюджету України слід керуватись, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" зі змінами і доповненнями (далі - Декрет) та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року № 15 (далі - Інструкція).
Відповідно до пп.. “б» ст.. 3 Декрету, із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство ставка державного мита становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 4 Декрету передбачає пільги щодо сплати державного мита. Зокрема, згідно п. 28 ст. 4 Декрету, від сплати державного мита звільняються всеукраїнські та міжнародні об'єднання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що мають місцеві осередки у більшості областей України, Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), громадські організації інвалідів, їхні підприємства та установи, республіканське добровільне громадське об'єднання "Організація солдатських матерів України" - за позовами, з якими вони звертаються до суду та господарського суду, а також за вчинення всіх нотаріальних дій.
Як вбачається із Статуту Підприємства громадської організації інвалідів “Промінь», позивач є громадською організацією інвалідів, у зв'язку із чим він звільнений від сплати державного мита.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні питання про сплату державного мита посилання господарського суду м. Києва на ст.. 14 Закону України “Про систему оподаткування» є необґрунтованим, оскільки, відповідно до преамбули зазначеного закону, цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, отже немає відношення до регулювання сплати державного мита із заяв та скарг, що подаються до суду.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач не звільнений від сплати державного мита.
Щодо неподання позивачем доказів про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то суд апеляційної інстанції також не погоджується з ним, виходячи з наступного.
Згідно ст.. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Порядок оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258.
Зазначеним Порядком визначено, що розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом господарських справ для позивачів, у встановленому порядку звільнених від сплати державного мита, встановлюється за нульовою ставкою.
Оскільки, позивач, відповідно до п. 28 ст. 4 Декрету звільнений від сплати державного мита, то він сплачує витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за нульовою ставкою.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне також звернути увагу на наступне.
Згідно ст. 6 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про господарські суди", цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
У оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви без розгляду керується листом Державного казначейства України від 15.03.2007 року № 3.4-04/770-3264 “Про зарахування платежів до бюджету у 2007 році» та листом Управління Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва від 17.04.2007 року № 04-08/745.
Однак, зазначені листи не є законодавчим актом, а носять лише інформаційний та рекомендаційний характер.
Відтак посилання господарського суду м. Києва на лист Державного казначейства України та на лист Управління Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва є неправомірним.
Отже, висновок суду першої інстанції, викладений в ухвалі від 04.06.2007 року, щодо відсутності доказів того, що позивач має дозвіл на право користування пільгами з оподаткування в частині сплати державного мита та відсутності доказів сплати Підприємством громадської організації інвалідів “Промінь» державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку є необґрунтованим.
Враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд неправильно застосував норми процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, що є підставою для її скасування.
Відповідно до ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали про повернення позовної заяви без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 101 - 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
Апеляційну скаргу Підприємства громадської організації інвалідів “Промінь» на ухвалу господарського суду м. Києва від 04.06.2007 року по справі № 05-5-17/7255 задовольнити повністю.
Ухвалу господарського суду м. Києва від 04.06.2007 року по справі № 05-5-17/7255 скасувати повністю.
Справу № 05-5-17/7255 передати на розгляд до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Вербицька О.В.
Судді Коваленко В.М.
Гарник Л.Л.
27.07.07 (відправлено)