Головуючий у 1 інстанції - Токарєва Н.М.
Суддя-доповідач - Гімон М.М.
07 квітня 2011 року справа №2а-6275/10/0522
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Гімона М.М.
суддів Василенко Л.А. , Карпушової О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної в м. Донецьку ради на постанову Калінінського районного суду м. Донецька від 29 грудня 2010 року у справі № 2а-6275/10/0522 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної в м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними та стягнення щорічної разової допомоги до п'ятого травня, -
Постановою Калінінського районного суду м. Донецька від 29 грудня 2010 року позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної в м. Донецьку ради області про визнання дій неправомірними та стягнення з відповідача щорічної разової допомоги до 5 травня за 2009 та 2010 роки, як інваліду другої групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком в розмірі 9322 грн., задоволено. Визнано дії відповідача неправомірними та стягнено з відповідача на користь позивача недополучену разову щорічну допомогу, як інваліду війни, до 5 травня за 2009 рік у розмірі 3554 грн., за 2010 рік у розмірі 5468 грн., у загальному розмірі 8722 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України..
Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. На дату виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня перемоги відповідач діяв на підставі вищезазначеного закону та Постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 року № 211, а тому дії відповідача не можливо вважати такими, що суперечать законодавству.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач відноситься до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням, знаходиться на обліку відповідача та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до довідки відповідача, позивач отримав щорічну разову допомогу до Дня перемоги у 2009 році у розмірі 430 грн. та у 2010 році в розмірі 480 грн.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивач, як інвалід 2 групи, має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до п'ятого травня відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, розмір якої відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Однак, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача за межами передбаченого ст. 99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, не розглянувши питання щодо поважності причин пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку вийти за межі доводів апеляційної скарги відповідача, оскільки відповідачем в апеляційній скарзі не зазначалося щодо пропущення позивачем строків звернення до суду, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати та залишити позов без розгляду з наступних підстав.
Відповідно до ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом 20 грудня 2010 року, а щорічна разова допомога йому була виплачена до 5 травня у 2009 році та до 5 травня у 2010 році, то позовні вимоги щодо визнання дій неправомірними та стягнення з відповідача щорічної разової допомоги до 5 травня за 2009 та 2010 роки, повинні бути залишені без розгляду, оскільки позивач в позові не просить поновити строк звернення до суду та жодних поважних причин його пропуску не наводить.
З огляду на те, що суд першої інстанції розглянув позовні вимоги позивач за межами строку, встановленого ст. 99 КАС України, що є порушенням вимог процесуального законодавства, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції з залишенням адміністративного позову без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної в м. Донецьку ради - задовольнити частково.
Постанову Калінінського районного суду м. Донецька від 29 грудня 2010 року у справі № 2а-6275/10/0522 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної в м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними та стягнення щорічної разової допомоги до п'ятого травня - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної в м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними та стягнення щорічної разової допомоги до п'ятого травня залишити без розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів М.М. Гімон
Л.А. Василенко
О.В. Карпушова