ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
в порядку письмового провадження
м. Київ
18 квітня 2011 року № 2а-1038/11/2670
За позовомОСОБА_1 в інтересах її малолітнього сина ОСОБА_2
доВідділу громадянства, імміграції та реєстрації осіб Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії
Суддя: Кротюк О.В.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу громадянства, імміграції та реєстрації осіб Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та просить суд:
визнати дії щодо зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 протиправними,
зобов'язати поновити реєстрацію ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 з дня зняття його з реєстрації за даною адресою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»та Сімейного кодексу України знято з реєстраційного обліку її малолітнього сина без згоди позивача.
Відповідач повноваженого представника в судове засідання не направив, хоча докази належного повідомлення про розгляд справи знаходиться в матеріалах справи, разом з тим, наддав письмові пояснення по суті спору.
Оскільки немає перешкод для розгляду справи, в порядку частини шостої статті 128 КАС України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
встановив:
листом Відділу громадянства, імміграції та реєстрації осіб Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві № 59/К-138 від 09.03.2011 повідомлено ОСОБА_1, що «в ході перевірки було встановлено, 08.12.2010 до паспортистки КП «ЖЕК «Деггярівська»звернувся ОСОБА_3, Ваш чоловік, із заявою про зняття з реєстраційного обліку по АДРЕСА_1 його та сина ОСОБА_2 2005 р.н. та 14.12.2010 були зняті з реєстраційного обліку сектором ВГІРФО ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУМВС України в м.Києві на підставі ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року та ст. 29 Цивільного кодексу України без Вашої згоди, оскільки Ви за вказаною адресою не зареєстровані.
На момент прийняття заяви в КП ЖЕК «Дегтярівська»по даній квартирі була заява власниці, що її онук ОСОБА_2 фактично за даною адресою не проживає. Судові рішення, інші документи, заяви від Вас, матері дитини, не надходили. Згідно вимог діючого законодавства ст. 191 Житлового кодексу України вирішення житлових спорів вирішується в судовому порядку.
Підтримуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що згоди на зняття з обліку її малолітнього сина не надавала.
Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 242 ЦК України батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається батьками (стаття 160 Сімейного кодексу України).
Ст. 65 Житлового кодексу України передбачено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Відповідно до ст. 156 Житлового кодексу України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Частиною другою статті 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»від 11.12.2003 N 1382-IV, який регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними актами, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (частина 2 статті 2 Закону).
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто.
У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до органу реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено за зверненням іншої особи та на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку.
Зняття з реєстрації місця проживання неповнолітніх, які не мають батьків, та осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки і піклування.
Аналізуючи в сукупності вказані норми, суд констатує, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»не регулює питання зняття неповнолітніх дітей з реєстраційного обліку, що є підставою для застосування норм Сімейного кодексу України.
Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року N 2947-III визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів (частина перша статті першої).
Відповідно до положень частини першої статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Нормами статті 161 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність вчинення відповідачем оскаржуваних дій. Адже, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. З огляду на те, що позивач як мати малолітньої дитини не давала згоди на зняття останнього з реєстраційного обліку, у відповідача були відсутні підстави для такого зняття лише за заявою батька такої малолітньої дитини.
В свою чергу, суд не приймає твердження позивача, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва № 2-14984/2010 від 25.08.2010 встановлено, що малолітні сини ОСОБА_1 проживають з нею (матір'ю), що стало підставою для зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку, оскільки висловлена позиція є необґрунтованою та безпідставною. Адже зазначеним рішенням суду не встановлено адреси, за якою проживає ОСОБА_1 та не встановлено її згоди на проживання дітей за адресою іншою ніж адреса реєстрації. Поряд з цим, вказане рішення суду не визначає адреси проживання дітей.
З огляду на те, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва № 2-14984/2010 від 25.08.2010 не встановлювалась адреса проживання позивача з малолітніми дітьми, при цьому, позивач не давав згоди на зняття малолітнього сина з реєстраційного обліку за спірною адресою, адже таке зняття проводиться виключно за згодою батьків, що дає підстави суду констатувати неправомірність вчинення відповідачем оскаржуваних дій. Так як в разі наявності суперечностей між батьками щодо місця проживання їхніх малолітніх дітей, такий спір вирішується судом. Таким чином, оскільки відсутнє рішення суду про зняття малолітнього ОСОБА_2 з реєстраційного обліку та рішення суду про визначення іншого місця проживання ніж зареєстроване, відповідач не був уповноважений законом за таких обставин на вчинення оскаржуваних дій, що є підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 71 КАС України).
Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати дії Відділу громадянства, імміграції та реєстрації осіб Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві щодо зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2, 2005 року народження, протиправними,
Зобов'язати Відділ громадянства, імміграції та реєстрації осіб Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (04050, м. Київ, вул. Герцена, 9) поновити реєстрацію ОСОБА_2, 2005 року народження, за адресою АДРЕСА_1 з дня зняття його з реєстрації за даною адресою.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Кротюк