ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
в порядку письмового провадження
м. Київ
18 квітня 2011 року № 2а-3640/11/2670
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АРЕТІ-Хмельницький»
доКостопільської міжрайонної державної податкової інспекції
проскасування податкового повідомлення-рішення № 0000191630 від 25.02.2011
Суддя: Кротюк О.В.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000191630 від 25.02.2011.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем упереджено та безпідставно прийнято оскаржуване рішення, оскільки платником податку повністю дотримано строків сплати узгодженого податкового зобов'язання.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки платником податку порушено граничні строки сплати узгодженого зобов'язання.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АРЕТІ-Хмельницький" (далі -Товариство, позивач) у період з 22.09.2008 по 21.12.2010 було зареєстроване за юридичною адресою: Рівненська область, Костопільський район, с. Лісопіль, вул. Хотинська, 1, та перебувало на податковому обліку у Костопільській міжрайонній державній податковій інспекції (Далі - Костопільська МАПІ, відповідач).
22.12.2010 Товариство змінило своє місцезнаходження на: м. Київ, вул. Саксаганського, 119, оф. 16, але продовжує залишатися на податковому обліку у Костопільській МДПІ до завершення процедури узгодження податкових зобов'язань.
14.02.2011 Костопільською МДПІ проведено перевірку своєчасності сплати товариством "АРЕТІ-Хмельницький" платежів до бюджету за період з 28.12.2010 по 28.01.2011. За наслідками перевірки складено Акт № 85/16/34382474 від 14.02.2011 (Далі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено, що Товариство затримало сплату до бюджету наступних платежів з податку на додану вартість:
1) самостійно визначених у Декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року (вх. Костопільської МДПІ № 19186 від 17.12.2010) у сумі 26463,37 грн. - на 29 днів;
2) самостійно визначених у Декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року (вх. Костопільської МДПІ № 18721 від 19.11.2010) у сумі 26275,90 грн. - на 28 днів.
На підставі вищевказаного Акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000191630, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного абзацом першим пп. 5.3.1 с. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та на підставі статті 126 Податкового кодексу України, застосовано штраф у розмірі 5273,93 грн.
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (у редакції, що діяла на момент подачі спірної звітності) (Далі -Закон № 2181) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Пунктом 5.3.1. ст. 5 Закону № 2181 встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Положеннями пункту 4.1.4 Закону № 2181 передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. «а»).
За результатом розгляду справи судом встановлено, що 19.11.2010 позивачем подано до податкового органу Декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, якою визначено зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 32855,00 грн. Суд констатує, що кінцевий строк сплати даної суми, відповідно до вимог п. 5.3.1. ст. 5 Закону № 2181 -30.11.2010. Матеріалами справи підтверджено, що самостійно визначене податкове зобов'язання за жовтень 2010 року платник податку сплатив 29.11.2010, що підтверджено платіжним доручення № 789 від 29.11.2010 (Долучено до матеріалів справи в судовому засіданні).
Крім того, 17.12.2010 позивачем подано податковому органу Декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року, якою визначено зобов'язання з податку на додану вартість за вказаний період у сумі 31043,00 грн. Суд також констатує, що кінцевий строк сплати даної суми -30.12.2010. З матеріалів справи вбачається, що самостійно визначене податкове зобов'язання за листопад 2010 року платником податку сплачено 28.12.2010, що підтверджено платіжним дорученням № 895 від 28.12.2010 (Знаходиться у матеріалах справи).
З огляду на викладені вище обставини в їх сукупності, суд погоджується з твердженням позивача, що останнім як платником податку своєчасно сплачено суми податку на додану вартість, нараховані за жовтень та листопад 2010 року, що дає підстави стверджувати, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 14.02.2011, про порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання не відповідає дійсності та спростовано матеріалами справи. Адже спірні податкові зобов'язання платником податку сплачено до сплину десятиденного терміну наступних за останнім днем відповідного граничного строку, тобто до 30 числа відповідного місяця.
Щодо твердження відповідача, викладеного у запереченнях на позов, про зарахування спірних сум, сплачених як податок на додану вартість за жовтень та листопад 2010 року, в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, то за результатом розгляду справи, суд дійшов висновку, що останнє не заслуговує на увагу.
Положеннями статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 N 679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день виконання банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. А відповідальність платника податку за невиконання вказаної вимоги законом не передбачено.
За таких обставин у сукупності самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
З огляду на те, що податковий орган зобов'язаний діяти в поряду та спосіб, встановлені Законом, а Законом № 2181 не передбачено право податкового органу змінювати призначення платежу, у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог, адже спірні суми узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2010 року та листопад 2010 року сплачено в межах встановленого граничного строку, встановленого пункту 5.3.1 Закону № 2181.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 71 КАС України).
Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000191630 від 25.02.2011.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Кротюк