Справа № 2-а-610/11
Категорія
13 квітня 2011 року cуддя Печерського районного суду Горкава В. Ю. , розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Печерському районі міста Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії , -
Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача, просить визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії за віком у відповідності до ст.40, ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік в розмірі 1650грн.43коп. з 01.06.2010року, посилаючись на неправомірність дій відповідача щодо протизаконного застосування у 2010 році при перерахунку пенсії позивачу за ч.4 ст.42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати за 2007 рік. В обґрунтування своїх вимог позивачка також посилається на те, що є пенсіонеркою за віком, перебуває на обліку у відповідача, одержуючи державну пенсію за віком, продовжувала працювати і, відпрацювавши встановлений законом час у відповідності до ч.4 ст.42 вказаного Закону, у березні 2010 року звернулася з заявою до відповідача про перерахунок пенсії за віком по стажу та заробітній платі. Перерахунок було проведено відповідачем з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік у розмірі 1197, 91 грн., а не за показником за 2009 рік - за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, як це передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку з чим, позивачка отримує пенсію нижчу, ніж це передбачено вказаним Законом.
Позивачка просила поновити пропущений строк звернення з адміністративним позов до суду. Ухвалою суду від 29.03.2011 року позивачці було поновлено строк звернення данного позову до суду з 01.06.2010 року.
Відповідно до п.2 ч.1, ч.4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Представник відповідача направив до суду письмові заперечення проти позову, згідно яких проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, згідно письмових заперечень, представник відповідача послався на те, що дії відповідача з перерахунку пенсії є правомірними, оскільки у зв'язку з визнанням змін, внесених до ст.ст.40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення», неконституційними, виникла правова колізія, яка полягає в тому, що норми статей 40,42 Закону втратили чинність, а рішення щодо відновлення дії попередньої редакції зазначених норм не приймалося. У зв'язку з цим, перерахунок пенсії проводиться відповідно до підпункту 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008року № 530 «Про деякі питанні соціального захисту окремих категорій громадян» та роз'яснень Мінпраці та пенсійного фонду України від 11.03.2009 року щодо проведення перерахунку пенсії з застосуванням показника середньої заробітної плати, який вже склався до винесення рішення КСУ.(а.с.19-20).
Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є пенсіонеркою за віком, перебуває на обліку у відповідача, одержуючи державну пенсію за віком, продовжувала працювати і, відпрацювавши встановлений законом час у відповідності до ч.4 ст.42 вказаного Закону, в березні 2010 року звернулася із заявою до відповідача про перерахунок пенсії за віком по стажу та заробітній платі (а.с.10).
Перерахунок було проведено відповідачем в 2010р. з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік, а не за показником за 2009 рік - за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, у зв'язку з чим позивачка отримує пенсію в розмірі меншому, ніж при перерахунку пенсії за показником за 2009 рік, що не заперечує представник відповідача(а.с.19-20).
23.02.2011року позивачка звернулася до відповідача з письмовою заявою про перерахунок пенсії за віком у відповідності зі ст.ст.40,42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік - 1650грн.43коп., разом з тим листом відповідача від 09.03.2011року позивачці було відмовлено у зв'язку з відсутністю на те законодавчо обґрунтованих підстав (а.с.9).
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено проведення перерахунків пенсій з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення, та із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Підпунктами 9, 10 п.35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст.ст.40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та врегульовано питання застосування показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та порядок проведення перерахунку пенсій з урахуванням страхового стажу та заробітку, набутого після призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та які втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Таким чином, доводи представника відповідача про те, що внаслідок визнання зазначених змін неконституційними, виникла правова колізія, яка полягає в тому, що норми статей 40, 42 Закону втратили чинність, а рішення щодо відновлення дії попередньої редакції зазначених норм не приймалося, не можуть бути прийняті судом до уваги як такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, є безпідставними і юридично неспроможними.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Відповідно до позиції Суду ЄС у справі 41/74 van Duyn v. Home Office, цей принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Як вбачається з Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на час проведення відповідачем перерахунку пенсії позивачці та на момент розгляду справи, іншого порядку та показників перерахунку, ніж встановлений ст.ст.40, 42 цього Закону, законами України не встановлено.
Таким чином, проведення відповідачем перерахунку пенсії позивачці у 2010 році за показником 2007 року на підставі відповідного листа - роз'яснень Мінпраці та Пенсійного Фонду України, є неправомірним, оскільки такий перерахунок не відповідає та суперечить вказаним вимогам закону, і має наслідком звуження змісту та обсягу прав позивачки.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
На підставі вищевикладеного, суд надходить до висновку про протиправність дій відповідача із застосуванням при здійсненні у 2010 році за ч.4. ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунку пенсії за віком позивачці - показника середньої заробітної плати за 2007 календарний рік та, виходячи з встановлених обставин справи, вважає наявними законні підстави для задоволення вимог.
Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію у конкретній сумі, виходячи з наступного.
Враховуючи публічно-правовий характер соціальних правовідносин, до яких застосовується лише адміністративне законодавство, а також те, що проведення перерахунку пенсії є компетенцією Пенсійного фонду України, у даному випадку, Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва, а суд не може собою підміняти компетентний орган, який уповноважений здійснити такий перерахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 19, 22, 75, 92 Конституції України, статтями 40, 42, 45, 48 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.2, 6, 8, 9, 11, 69-71, 97, 99, 100, 158-163,167,183-2 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Печерському районі міста Києва про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок пенсії та виплату пенсії -задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік на підставі статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 червня 2010 року по 13 квітня 2011року, з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва провести ОСОБА_1 перерахунок та доплату пенсії за віком у 2010 році за ч. 4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік з 01 червня 2010 року по 13 квітня 2011року, з урахуванням проведених виплат.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 03грн.40коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В. Ю. Горкава