Справа № 2-а-2604/2011 року
15 квітня 2011 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області
у складі: головуючої судді Гончаренко Т.В.
при секретарі Блискавки А.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Звенигородки адміністративну справу провадження в якій відкрито за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України у Черкаській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії СА №346923 від 21.02.2011 року, винесеної начальником відділення ДАІ звенигородського району та м.Ватутіне майором міліції Самойленком О.В., згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 1360 гривень за ст. 140 ч.1 КУпАП за незабезпечення своєчасного снігоочищення та ліквідацію слизькості,що призвело сніговий накат,зимову слизькість,чим порушив норми стандарти ДСТУ 3587-97.На обгрунтування позову зазначив, що він працює майстром групи по благоустрою Звенигородської міської ради і згідно посадової інсрукції він не являється відповідальною особою за стан утримання проїзної частини ,забезпечення своєчасного снігоочищення та ліквідацію слизькості,але Правил дорожнього руху та норми стандартів ДСТУ 3587-97 не порушував,а тому рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності є неправомірним.
Належним чином повідомлені сторони в судове засідання не з'явились. Позивач звернувся до суду з письмовою заявою про підтримання позову та розгляд справи без його участі, відповідач про причину неявки суд не повідомив. За таких обставин, суд керуючись ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, розглянув справу без участі сторін у письмовому провадженні.
Судом встановлено, що позивача постановою серії СА №346923 від 21.02.2011 року, винесеної начальником відділення ДАІ звенигородського району та м.Ватутіне майором міліції Самойленком О.В.притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 1360 грн. за ст. 140 ч.1 КУпАП за незабезпечення своєчасного снігоочищення та ліквідацію слизькості,що призвело сніговий накат,зимову слизькість, тобто за порушення норми стандартів ДСТУ 3587-97.
Згідно копії розпорядження №18 від 01.02.2008 року Звенигородської міської ради ОСОБА_1 зараховано на посаду майстра групи по благоустрою міста при міській раді з 01.02.2008 року.(а.с.7)
Відповідно копії посадової інструкції майстра при міській раді м.Звенигородки в обов»язки позивача ОСОБА_1 входить проводити інсруктаж на робочому місці:сторожа,двірника,комірника,грузчика,озеленювача.доглядача цвинтару,збірника ринкового збору;складати місячний,річний звіт і звітувати перед керівництвом міської ради і є матеріально-відповідальною особою за : пісок,відра,лопати,сокири,коси і т.д.;складати табель обліку робочого часу.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав:
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписів чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Дана норма вказує на те, що особа, яка посягала на громадський порядок діяла умисно чи через необережність, що повинно бути встановлено посадовою особою при притягненні особи до відповідальності.
Так, відповідно до ст. 33 КпАП України при накладенні стягнення враховується характер здійсненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність.
Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяло матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судом встановлено, що при винесені постанови начальником відділення ДАІ Звенигородського району та м.Ватутіне майором міліції Самойленком О.В. ці вимоги Закону не враховані, що є грубим порушенням КУпАП та прав позивача. Зокрема, в оскаржуваній постанові не наведено докази, на яких грунтується висновок про порушення позивачем вимог норм стандартів ДСТУ 3587-97; не зазначено, якими доказами спростовується пояснення позивача дане під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, в якому він заперечував свою вину у вчиненому правопорушенні.
За таких обставин, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанову серії СА №346923 від 21.02.2011 року, винесеної начальником відділення ДАІ звенигородського району та м.Ватутіне майором міліції Самойленком О.В. необхідно скасувати як незаконну, а провадження в справі про адміністративне правопорушення -закрити.
На підставі ст. 9, 33, 122 ч.2, 222, 245-247, 251, 252, 254, 256, 258 280 КУпАП, керуючись ст. 6, 10-12, 18, 71, 104, 128, 158-163, 167, 171-2, 185, 186 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Скасувати постанову серії СА №346923 від 21.02.2011 року, винесену начальником відділення ДАІ звенигородського району та м.Ватутіне майором міліції Самойленком О.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 140 ч.1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1360 гривень; провадження в справі закрити.
Копію постанови направити сторонам протягом трьох днів з дня її ухвалення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя